Лікування ожиріння у жінок з патологією репродуктивної системи

Процес зниження маси тіла потребує комплексного підходу. Жінка має усвідомити необхідність зміни способу життя та нормалізації маси тіла, як одного з основних етапів лікування гінекологічних проблем. Вважається, що для отримання позитивного клінічного результату та поліпшення стану хворої достатньо знизити початкову масу тіла на 5-10% [1, 2].

Збільшення фізичної активності, контроль калорійності споживаних продуктів є основними методами лікування. Для отримання суттєвого зниження ваги енергозатрати повинні перевищувати енергопостачання на 500-1000 ккал. Існує безліч різноманітних дієт, більшість з яких є шкідливими для організму. Базуючись на різкому або навіть повному виключенні з раціону певного компоненту, дієти швидко призводять до порушення компенсаторних можливостей метаболізму та психологічного пригнічення фактом наявності „табу” та одноманітністю раціону. Тому найбільш раціональною та дієвою вважається звичайна низькокалорійна дієта з обмеженням енергетичної цінності споживаної їжі до 900-1200 ккал на добу [3].

Однак, враховуючи обмежений репродуктивний період та значні метаболічні зрушення, інколи, в індивідуальні схеми лікування окрім гіпокалорійної дієти та збалансованих фізичних навантажень, необхідно включати медикаментозну терапію, яка використовується лише як допоміжний елемент комплексної терапії і спрямована на полегшення дотримання дієти для формування „правильної” харчової поведінки та запобігання рецидиву. Медикаментозну терапію не застосовують у дитячому віці, при ІМ менше 30 кг/м², а також особам старше 65 років [3, 4].

Основні ланки впливу медикаментозних засобів на регуляцію маси тіла:

• зниження відчуття голоду, стимуляція і пролонгація відчуття ситості;
• посилення ліполізу в жировій тканині;
• зменшення всмоктування жиру з їжі.

На сучасному етапі лише два препарати мають значну доказову базу щодо своєї ефективності - сібутрамін та орлістат.

Сібутрамін належить до групи антагоністів зворотного захоплення серотоніну. Дія препарату ґрунтується на гальмівному впливі накопиченого в синапсах серотоніну на центр апетиту. Затримка зворотного захоплення норадреналіну сприяє активації термоґенезу та збільшенню енерготрат. Цей препарат позитивно впливає на резистентність до інсуліну та не змінює всмоктування нутрієнтів. Однак сібутрамін потребує обережного призначення, так як вживання супроводжується підвищенням артеріального тиску та тахікардією. Досить значна часка пацієнток з нейрообмінними синдромами ускладненими гіпертензією звужує коло використання даного препарату.

Орлістат, на відміну від сібутраміну, препарат периферичної дії. Зменшення ваги здійснюється шляхом тривалого інгібування шлункової та панкреатичної ліпази, що запобігає розщепленню та всмоктуванню жирів їжі. В результаті застосування препарату зменшується всмоктування жирів на 30%, що створює дефіцит енергії та сприяє зниженню маси тіла. Орлістат потребує тривалого використання, володіє побічною дією на ШКТ, погіршує всмоктування жиророзчинних вітамінів і є ефективним, якщо надлишкова маса формується на основі надмірного споживання жирів, а не вуглеводів, що спостерігається частіше.

Крім того, патогенетично обґрунтованим вважається застосування препаратів, які підвищують чутливість тканин до інсуліну та антиандрогенних препаратів, що призводять до зменшення метаболітично активного вісцерального жиру. При порушенні ліпідного профілю у пацієнток з ожирінням доцільно застосовувати статини або фібрати.

Досить новим в нашій країні вважається хірургічний метод лікування ожиріння. До хірургічного методу звертаються в крайньому випадку:

• при умові неефективності інших методів;
• ІМТ більше за 40 кг/м²;
• коли користь від втручання перевищує операційний ризик, який у хворих з ожирінням завжди значний.

Методи хірургічної корекції різноманітні. На даний момент застосовують різні типи ліпектомії (ефект не тривалий при відсутності супутньої корекції способу життя та харчової поведінки) та рестриктивні операції на шлунку (існує загроза розвитку важких метаболічних порушень з часом). Не варто забувати, що не залежно від ефективності хірургічного методу, він залишається симптоматичним і кардинально не впливає на патогенез захворювання та характеризується загрозою розвитку багатьох ускладнень.

Корекція надлишкової ваги є необхідною складовою в лікуванні багатьох нейрообмінних гінекологічних синдромів. Своєчасна терапія ожиріння призводить до нормалізації менструальної функції і відновлення фертильності навіть без застосування додаткової терапії.

Література

1. Серов В. Н., Прилепская В. Н., Овсянникова Т. В. Гинекологическая эндокринология. - Москва: «Медпресс-информ» , 2006. - С. 283-321
2. Кузнецова И.В. Результаты лечения бесплодия у больных с избыточной массой тела / И.В. Кузнецова // Гинекологическая эндокринология. - 2006. - № 8. - С. 30-33.
3. Бутрова С.А. Терапия ожирения. Ожирение: этиология, патогенез, клинические аспекты / С.А. Бутрова; под ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. - Москва, 2004. - С. 378-405
4. Вихляева Е.М. Руководство по эндокринной гинекологии / Е.М. Вихляева. - Москва: Медицинское информационное агентство, 1997. - 768 с.