Інструментальні методи дослідження хворих на бронхіальну астму

Дослідження функції зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму є обов’язковим і дозволяє об’єктивно визначити ступінь бронхіальної обструкції, її зворотність та варіабельність (добові та тижневі коливання), а також ефективність проведеного лікування.

Спірографія ― графічний метод реєстрації об’єму легень під час дихання. Характерними спірографічними ознаками порушення бронхіальної прохідності у хворих на бронхіальну астму (БА) є:

• зниження індексу Тіфно (співвідношення ОФВ1/ЖЄЛ), як правило, менше ніж 75%;
• зниження форсованої життєвої ємкості легень (ФЖЄЛ) та об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1). Останній є дуже чутливим показником, що відображає ступінь бронхіальної обструкції.

Пневмотахографія ― реєстрація у двокоординатній системі петлі «потік-об’єм» ― швидкості експіраторного потоку повітря на ділянці 25-75% ФЖЄЛ, тобто в середині видиху. За допомогою цього методу вираховують пікову об’ємну швидкість (ПОШ), максимальні об’ємні швидкості на рівні 25, 50, 75% ФЖЄЛ (МОШ25, МОШ50, МОШ75) та середні об’ємні швидкості СОШ 25-75.

За даними пневмотахографії можна діагностувати порушення бронхіальної прохідності на рівні великих, середніх або дрібних бронхів. Визначення ОФВ1, індексу Тіфно і пневмотахографії з побудовою кривої «потік-об’єм» доцільно проводити до та після застосування бронходилататорів, а також для оцінки ступеня важкості захворювання і контролю за перебігом бронхіальної астми (2 рази на рік).

Пікфлуометрія ― метод вимірювання максимальної (пікової) об’ємної швидкості повітря під час форсованого видиху (пікової швидкості видиху - ПШВ) після повного вдиху. Її проводять декілька разів на добу, до і після застосування бронходилататорів.

Обов’язковим є вимірювання ПШВ зранку, а згодом через 10-12 год. (увечері).

Пікфлуометрія здійснюється лікарем під час прийому хворого, а також пацієнт проводить самостійно щоденно. Це дозволяє оцінити стабільність, важкість перебігу бронхіальної астми, виявити фактори, які викликають загострення захворювання, ефективність проведених лікувальних заходів.

Для хворих на бронхіальну астму характерним є зміни пікової швидкості видиху (ПШВ):

• збільшення ПШВ більше ніж на 15% через 15-20 хв. після інгаляції b2-стимуляторів короткої дії;
• добове коливання ПШВ складають 20% і більше у хворих, які одержували бронхолітики, і 10% та більше у пацієнтів, яким не призначали бронхолітичної терапії (Окороков А.Н., 2001). 

Порушення показників зовнішнього дихання:

• бронхіальна обструкція: зменшення пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид) та об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1);
• збільшення добової варіабельності ПОШвид та ОФВ1;
• висока зворотність бронхіальної обструкції (підвищення більше, ніж на 15% ПОШвид та ОФВ1 в фармакологічних пробах з β2-агоністами короткої дії).

Алергологічне дослідження:

• алергологічний анамнез – екзема, сінна лихоманка або родинний анамнез БА чи атопічних захворювань;
• позитивні шкірні проби з алергенами;
• підвищений рівень загального та специфічного IgE.

Гіперреактивність бронхів:

• позитивні провокаційні тести з:
• гістаміном;
• алергенами та інгаляційними хімічними сполуками;
• фізичним навантаженням.

Проби з використанням бронходилататорів

Бронходилатаційні проби застосовують для уточнення ступеня зворотньої бронхіальної обструкції за допомогою визначення показників ОФВ1, індекс Тіфно, показників кривої «потік-об’єм» (пневмотахографія) і пікфлуометрії до і після призначення бронходилататора.

Рентгенологічне дослідження легень

Під час нападу бронхіальної астми, а також при частих її загостреннях виявляють ознаки емфіземи легень ― підвищення прозорості легень, горизонтальне положення ребер, розширення міжреберних проміжків, низьке стояння діафрагми.

За умови розвитку інфекційно-залежної бронхіальної астми рентгенологічне дослідження може визначити ознаки, які є характерні для хронічного бронхіту, пневмосклерозу тощо.

Бронхоскопія

Застосовується за необхідності проведення диференціальної діагностики.

Електрокардіографічне дослідження

На ЕКГ під час нападу бронхіальної астми виявляють ознаки підвищеного навантаження на міокард правого передсердя: появляються високі гострокінцеві зубці Р у відведеннях ІІ, ІІІ, avF, V1, V2, інколи знаходять глибокі зубці S в грудних відведеннях, у тому числі і в лівих. Якщо у хворих бронхіальна астма перебігає важко, може поступово формуватись хронічне легеневе серце. За цієї умови на ЕКГ виявляють ознаки гіпертрофії міокарда правих відділів серця.

Оцінка газового складу артеріальної крові

Виражена бронхіальна обструкція (ОФВ1 - 30-40% від належного, ПШВ<100 л/хв.) супроводжується гіперкапнією, а за умови менш вираженої обструкції визначаються гіпоксемія і гіпокапнія.

Застосування методу пульсової оксиметрії дає можливість виявити насиченість киснем артеріальної крові, ефективність проведених лікувальних заходів.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»