скарги (приступ ядухи, кашель, експіраторна задишка);
анамнез (алергологічний анамнез – здебільшого у хворих виявляється алергія на харчові продукти, медикаменти тощо; в анамнезі – часто бронхіти, пневмонії, фарингіти, гайморити);
огляд (ціаноз губ, обличчя, кінчика носа, вимушене положення, грудна клітка бочкоподібної форми, набряклі шийні вени);
перкусія (коробковий звук, різко обмежена екскурсія нижніх країв легень);
аускультація (ослаблене везикулярне дихання, велика кількість сухих свистячих хрипів, які чути на відстані).

ІІ. Результати додаткових методів дослідження:

рентгенографія чи скопія ОГК (підвищення прозорості легеневих полів, обмеження рухомості діафрагми, вогнища інфекції);
лабораторні зміни (еозинофілія, прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, поява с-реактивного протеїну (СРП), зростання вмісту IgE);
аналіз харкотиння (наявність еозинофілів, спіралей Куршмана, кристалів Шарко-Лейдена).
результати алергологічного тестування: позитивні шкірні проби (скарифікаційні, аплікаційні, внутрішньошкірні) та провокаційні тести (назальний, інгаляційний, кон’юнктивальний).

Основними діагностичними критеріями бронхіальної астми є:

наявність приступу ядухи;
відсутність захворювань, які супроводжуються бронхо-спазматичним або бронхообструктивним синдромом;
клініко-алергологічний анамнез;
наявність еозинофілів у харкотинні;
результати алергологічного тестування: позитивні шкірні проби (скарифікаційні, аплікаційні, внутрішньошкірні) та провокаційні тести (назальний, інгаляційний, кон’юнктивальний).

До додаткових критеріїв БА відносяться: 1) збільшення вмісту IgE у сироватці крові; 2) змінена реактивність бронхів, порушення бронхіальної прохідності за обструктивним типом, які виявляються за даними спірографічного та пневмотахографічного дослідження із застосуванням фармакологічних проб.

Специфічна алергологічна діагностика. Для верифікації різних форм бронхіальної астми використовують наступні види та методи специфічної алергологічної діагностики:

алергологічний анамнез;
шкірні проби;
провокаційні бронхіальні проби;
лабораторна алергодіагностика.

За даними алергологічного анамнезу уточнюють індивідуальні чи родинні прецеденти алергії, оцінюють вплив сезонних, кліматичних і житлових факторів, харчових речовин, медикаментів на перебіг астми, встановлюють зв’язок астматичних приступів з простудними, інфекційними захворюваннями, враховують особливості формування і клінічний перебіг хвороби. Шляхом збирання професійного анамнезу одержують відомості про роботу пацієнта, технологічний процес, визначають можливості сенсибілізації організму у професійному середовищі. Виявляють наявність симптому «понеділка». Контакт хворого з певним алергеном викликає приступ БА, а його припинення зумовлює ремісії.

Результати шкірних проб можна обґрунтувати, виходячи лише з даних алергологічного анамнезу та клінічної картини. Ставлять скарифікаційні, внутрішньошкірні, підшкірні проби з неінфекційними (домашній пил, пилок рослинний, пліснява, лупа тварин) та неінфекційними (стафілокок, стрептокок, кишкова паличка, пневмокок, вірус) алергенами. Наявність позитивних алергічних результатів свідчить про розвиток сенсибілізації організму до відповідного алергену.

Провокаційні бронхіальні проби проводяться для підтвердження діагнозу астми та визначення ролі алергену у формуванні цього захворювання. Здійснюються ці проби у період між приступами шляхом введення алергену у дихальні шляхи інгаляційним способом. Вважається проба позитивна у випадку появи приступу БА, порушення бронхіальної прохідності. Ці приступи добре знімаються внутрішньовенним введенням еуфіліну.

Специфічна лабораторна алергодіагностика. З цією метою використовують дослідження крові. Визначають показник пошкодження нейтрофілів, ставлять непрямий базофільний тест Шелі з специфічними алергенами.

Радіоімуносорбентний тест дозволяє кількісно оцінити IgE-антитіла. Підвищення рівня загального IgE підтверджує, при відповідних даних анамнезу, атопічний механізм розвитку БА. При загостренні БА і астматичному статусі важливе значення має дослідження кислотно-лужного і газового складу крові. Частіше спостерігається метаболічний ацидоз, можливий і алкалоз. Зустрічається еозинофілія і появляються еозинофіли у харкотинні. Особливе значення для діагностики цього захворювання має виявлення у харкотинні спіралей Куршмана – спіралеподібні залишки малих дихальних шляхів і кристалів Шарко-Лейдена ― кристалізована фосфоліпаза еозинофілів (до 60%), а також тільця Креола – це пласти клітин бронхіального епітелію.

За допомогою рентгенівського дослідження виявляють вогнища інфекції (в додаткових пазухах, зубах, жовчному міхурі), встановлюють наявність гострого чи загострення хронічного запального процесу в бронхолегеневому апараті, емфіземи легень і пневмосклерозу.

Бронхоскопічне дослідження дає можливість виявити досить часто ендобронхіт, а у випадку інфекційно-алергічної астми – значну кількість слизисто-гнійних пробок, які обтурують просвіт бронхів.

У разі дослідження функції зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму виявляють переважно обструктивні порушення, які характерні не тільки для БА, але діагностичне значення має реакція бронхіального дерева на бета-2-симпатоміметики. Якщо бронхіальна обструкція після їх застосування зменшилась більше як на 25% від вихідного, тоді вважається діагноз БА високо ймовірним. Поява підвищеного бронхіального опору, зареєстрованого за допомогою спірографії, пневмотахометрії і пневмотахографії у відповідь на фізичне навантаження, вдихання холодного повітря, подразнюючих газів, пилу, ацетилхоліну свідчить про змінену реактивність бронхів.

Електрокардіографія дає можливість виявити ознаки розвитку компенсованого легеневого серця – гіпертрофію правих відділів серця.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Додати статью Роздрукувати

Оцінка: