вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Класифікація бронхіальної астми

Регеда М.С. (добавил(а) 1 сентября 2010 в 13:14)
Добавить статью Распечатать

Розділ з монографії Регеди М.С. "Алергічні захворювання легенів".

В даний час для класифікації бронхіальної астми (БА) використовують два підходи:

  1. з одного боку бронхіальна астма класифікується в залежності від етіології, виділяють:
    • алергічну;
    • неалергічну;
    • змішану;
    • не уточнену астму.
  2. з іншого ― за ступенем важкості хвороби, розрізняють:
    • інтермітуюча астма (легкий епізодичний перебіг);
    • персистуюча астма:
      • легка персистуюча астма;
      • персистуюча астма середньої важкості;
      • важка персистуюча астма.

Таблиця 1. Класифікація бронхіальної астми (МКХ-10)

Клас Х. Хвороби органів  дихання

Назва блоку

j 45

Астма

j 45.0

Переважно алергічна астма

 

Алергічний риніт з астмою

Атопічна астма

Екзогенна алергічна астма

Сінна лихоманка з астмою

j 45.1

Неалергічна астма

Ідіосинкразична астма

Ендогенна неалергічна астма

j 45.8

Змішана астма

j 45.9

Не уточнена астма

Астматичний бронхіт

Астма, яка виникла пізно

j 46

Астматичний статус

Гостра тяжка астма

Етіологічний принцип класифікації БА одержав своє відображення в МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду), підготовлена ВООЗ ще у 1992 (таблиця 1).

Алергічна бронхіальна астма ― це астма, яка розвивається під дією відповідних алергенів і характеризується специфічною гіперреактивністю бронхів.

Неалергічна бронхіальна астма ― це астма, яка виникає під впливом неалергічних факторів (наприклад, фізичних навантажень, ендокринних порушень, нервово-психічних порушень, медикаментів, інфекції, вплив виробничих шкідливих факторів, аерополютантів) і характеризується неспецифічною гіперреактивністю бронхів.

Змішана бронхіальна астма зумовлена поєднаним впливом алергічних та неалергічних факторів і характеризується специфічною та неспецифічною гіперреактивністю бронхів. Ступені важкості БА викладені в таблицях 2, 3.

Таблиця 2. Ступені важкості бронхіальної астми

Ступінь важкості

Клінічні прояви

І

ІІ

Інтермітуюча астма (легкий епізодичний перебіг)

  • короткочасні напади ядухи рідше, ніж 1 раз в тиждень;
  • короткочасні загострення хвороби (від декілька годин до декілька днів);
  • нічні приступи астми зустрічаються 2 рази на місяць або рідше;
  • відсутність ознак і нормальна функція зовнішнього дихання між загостреннями;
  • ПШВ або ОФВ1>80% від норми, добові коливання <20%;

легка персистуюча астма

  • напади астми є 1 раз в тиждень або частіше, але не кожний день;
  • загострення захворювання можуть порушувати фізичну активність та сон;
  • нічні симптоми астми виникають більше ніж 2 рази на місяць;
  • ПШВ або ОФВ1>80% норми, добові коливання 20-30%.

середньої важкості персистуюча астма

  • щоденні напади ядухи;
  • загострення хвороби порушує фізичну активність і сон;
  • нічні ознаки астми виникають частіше ніж 1 раз у тиждень;
  • ПШВ або ОФВ1>60-80% від норми, добові коливання >30%.

важка персистуюча астма

  • постійні напади астми;
  • бронхіальна астма обмежує фізичну активність;
  • ПШВ або ОФВ1<60% від норми, добові коливання >30%.

Примітка:

  • Термін «симптоми» є ідентичним до нападу ядухи.
  • Ступінь важкості оцінюють на підставі усього комплексу наведених ознак та показників ПШВ і ОФВ1.
  • Наявність навіть однієї ознаки, яка відноситься до більш важкого варіанту перебігу хвороби, дозволяє оцінити перебіг БА як більш важкий.
  • ПШВ ― пікова швидкість видиху. ОФВ1  ― об’єм форсованого видиху за першу секунду.

У пацієнтів з будь-яким ступенем важкості може виникати тяжкі загострення або навіть загроза для життя.

Таблиця 3. Ступені загострення бронхіальної астми

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Симптоми

Легкий

Середньої
важкості

Важкий

Загроза зупинки дихання

Рухова активність

Ходять, можуть лежати

Розмовляють, воліють сидіти

Нерухомі, пересуваються важко

 

Розмова

Речення

Фрази

Слова

 

Свідомість

Можливе збудження

Звичайно збуджені

Звичайно збуджені

Сплутаність

Частота дихання

Збільшена

Збільшена

Більше 30 хв.

 

Участь допоміжної мускулатури

Звичайно немає

Звичайно є

Звичайно є

Парадоксальне торако-абдомінальне дихання

Свистяче дихання

Помірне, звичайно в кінці видиху

Голосне

Звичайно голосне

Відсутність свисту

Пульс/хв.

< 100

100-120

> 120

Брадикардія

Парадоксальний
пульс

Відсутній
< 10 mm hg

Відсутній
10-25 mm hg

Відсутній
> 25 mm hg

Відсутній при м’язовій втомленості

ПОШвид  після прийому бронхолітиків, % належних величин, най-кращих для хво-рого

Більше
80%

60-80%

< 60%
(<100 л/хв) або відповідно продовжується
<2 год

Заплутаність

PaO2

Норма

> 60 mm hg

< 60 mm hg

 

Pa CO2

< 45 mm hg

< 45 mm hg

< 45 mm hg

 

SaO2

> 95 %

91-95%

< 90%

 

Таблиця 4. Класифікація бронхіальної астми (з врахуванням МКХ-10 і доповіді «Бронхіальна астма. Глобальна стратегія»)

Етіологія

Ступінь важкості

Фаза

Ускладнення

  1. Алергічна (із зазначенням причинного алергену)
  2. Неалергічна
  3. Змішана
  4. Невстановлена
  1. Інтермітуюча астма
  2. Легка персистуюча астма
  3. Середньої важкості персистуюча астма
  4. Тяжка персистуюча астма
  1. Загострення
  2. Нестабільна ремісія
  3. Ремісія
  4. Стабільна ремісія
  1. Легеневі
  2. Позалегеневі

Класифікація бронхіальної астми (за Г.Б. Федосеевым, 1982)

Класифікація БА за професором Г.Б. Федосєєвим (1982) має велике практичне значення. Перевагою її є виділення етапів розвитку БА, клініко-патогенетичних варіантів. Це дає можливість проводити індивідуальну діагностику, терапію та профілактику БА.

I. Етапи розвитку бронхіальної астми:

  • стан передастми;
  • наявність у практично здорових осіб вроджених або набутих дефектів, реалізація яких веде до розвитку БА;
  • клінічно оформлена БА.

Стан передастми ― це не самостійна нозологічна форма, а комплекс ознак, які вказують на реальну загрозу щодо розвитку клінічної картини БА. Передастма передує розвитку БА лише у 20-40% хворих.

Для стану передастми характерним є:

  • спадкова схильність до алергічних захворювань;
  • наявність позалегеневих алергічних проявів (кропив’янка, вазомоторний риніт тощо);
  • еозинофілія в крові і /або велика кількість еозинофілів у харкотинні.

Наявність у практично здорових осіб вроджених або набутих дефектів, реалізація яких веде до розвитку БА. Цей етап характеризується тим, що у практично здорових людей немає жодних клінічних ознак БА, проте є біологічні дефекти (підвищена чутливість і реактивність бронхів до різних бронхозвужуючих речовин, фізичних навантажень, холодного повітря, порушення функціонального стану ендокринної, імунної та нервової системи, в системі загального та місцевого імунітету ― в системі «швидкого реагування» ― опасисті клітини, макрофаги, еозинофіли, тромбоцити, порушення мукоціліарного кліренсу, метаболізму арахідонової кислоти), які у певній мірі сприятливо схильні надалі до розвитку БА.

Клінічно оформлена бронхіальна астма характеризується типовими нападами ядухи або без них, у вигляді своєрідних еквівалентних нападів (пароксизмальний кашель, особливо вночі, дихальний  дискомфорт).

II. Форми бронхіальної астми (у формулюванні діагнозу не включаються):

  • імунологічна;
  • неімунологічна.

Імунологічна форма бронхіальної астми ― об’єднання двох форм захворювання (атопічної та інфекційно-алергічної).

Атопічна бронхіальна астма викликана впливом неінфекційних алергенів. Інфекційно-алергічна бронхіальна астма виникла внаслідок дії інфекційних алергенів.

Неімунологічна форма бронхіальної астми характеризується тим, що у виникненні її не вдається визначити роль алергену. Приступ бронхіальної астми може бути спричинений фізичним навантаженням, вдиханням  холодного повітря тощо.

Е.Н. Сидоренко (1991) до неімунологічних форм відносить:

  • астму фізичного зусилля;
  • «аспіринові» астму.

III. Клініко-патогенетичні варіанти:

  • атопічна (з зазначенням алергенів);
  • інфекційно-залежна (із зазначенням інфекційних агентів);
  • аутоімунна;
  • гормональна (із зазначенням ендокринного органу і характеру гормональних зрушень);
  • нервово-психічна (із зазначенням характеру нервово-психічних зрушень);
  • зумовлена адренергічним дисбалансом;
  • зумовлена первинно зміненою реактивністю бронхів (із зазначенням хімічних або фізичних факторів, якими провокується).

Ці варіанти доцільно виділяти через те що вони дозволяють призначати індивідуальне лікування та проводити профілактику захворювання.

Клініко-патогенетичні варіанти бронхіальної астми в класифікації  Г.Б. Федосєєва можна розподілити за рубриками (блоками) МКХ-10. Так, атопічну астму відносять до блоку 45.0 ― алергічна астма; усі інші клініко-патогенетичні варіанти ― до блоку 45.1― неалергічна астма; поєднання клініко-патогенетичних варіантів ― до блоку 45.8 ― змішана астма; якщо чітко не вдається визначити клініко-патогенетичні варіанти, використовують блок 45.9 ― неуточнена астма (таблиця 1).

IV. За перебігом бронхіальної астми:

  • легкий;
  • середньої важкості;
  • важкий.

Легкий ― загострення не частіше як 2 рази на рік. Зняття нападів не потребує парентерального введення лікарських препаратів. Максимальні рівні ПШВ (пікова швидкість видиху), ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за першу секунду) більше, ніж 80%; добові коливання є менші, ніж 20%.

Середньої важкості ― загострення 3-5 разів на рік, можливий розвиток астматичного стану, зняття симптомів загострення потребує парентерального введення препаратів, інколи глюкокортикоїдів. Максимальні рівні ПШВ (пікова швидкість видиху), ОФВ1  60-80%, добові коливання 20-30%. 

Тяжкий ― безперервно рецидивуючий перебіг, астматичний стан, для зняття симптомів загострення необхідно парентерально вводити лікарські засоби. Як правило використовується постійна глюкокортикоїдна (інгаляційна або пероральна ) терапія. Максимальні рівні ПШВ, ОФВ1 менші, ніж 60%, добові коливання більші, ніж 30%.

V. Фаза перебігу бронхіальної астми:

  • загострення;
  • затухаючого загострення;
  • ремісія;
  • стійка ремісія.

Фаза загострення характеризується наявністю виражених ознак захворювання, часто виникають приступи БА або астматичний стан. У фазі затухаючого загострення приступи зустрічаються відносно рідко і вони є нетяжкі. У фазі ремісії зникають типові прояви БА: приступи ядухи не виникають, повністю або частково відновлюється бронхіальна прохідність.

VI. Ускладнення:

  • легеневі: емфізема легень, легенева недостатність, ателектаз, пневмоторакс, астматичний стан;
  • позалегеневі ускладнення: легеневе серце, дистрофія міокарду, серцева недостатність.

Враховуючи вищевикладене, можна рекомендувати практичному лікарю користуватись класифікацією Г.Б. Федосєєва за умови, що ступінь важкості визначати відповідно до доповіді «Бронхіальна астма. Глобальна стратегія». Крім цього, доцільно користуватися класифікацією БА за МКХ-10, обов’язково доповнюючи її ступенями важкості, фазами та ускладненнями БА (таблиця 2, 3, 4).

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Правовая информация: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»