Бронхіальна астма. Визначення. Епідеміологія. Фактори, які сприяють розвитку бронхіальної астми

Бронхіальна астма — хронічне рецидивуюче захворювання, в основі якого лежить підвищена реактивність бронхіального дерева імунологічного і неімунологічного ґенезу, основним клінічним проявом якого є напад ядухи або астматичний стан.

Існує також більш сучасне визначення:
Бронхіальна астма (БА) — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке характеризується варіабельною зворотньою бронхообструкцією та гіперреактивністю бронхів — підвищеною чутливістю їх до різних подразнюючих стимулів (наказ МОЗ України від 30.12.1999 р., № 311).

Епідеміологія бронхіальної астми

Питома вага бронхіальної астми (БА) складає від 0,6 до 2% від усієї патології органів дихання. Згідно з літературними даними бронхіальною астмою страждають у різних країнах світу від 1 до 10% жителів. В загальному вважається , що на земній кулі бронхіальною астмою хворіють не менше 2% всього населення. В результаті цього захворювання щорічно вмирають біля 2 млн людей.

За останні десятиріччя неодноразово були опубліковані дані з епідеміологічного дослідження хворих на бронхіальну астму. Існують досить неоднозначні результати. Так, в Англії бронхіальною астмою хворіють 0,4-10% населення. У колишньому Радянському Союзі захворюваність на бронхіальну астму складала від 1 до 4% (Платков Е.М., 1989).

У різних регіонах земної кулі бронхіальна астма розповсюджена неоднаково. Такі країни як Нова Зеландія, Куба, Великобританія мають високі показники захворюваності на бронхіальна астму. Вважається, що над островами підвищується концентрація алергенів як за рахунок рослин, які ростуть тут, так і внаслідок алергенів, які заносяться океанічними повітряними потоками. В США бронхіальною астмою страждають 1-3% населення , різниця залежить від географічних зон.

За даними ВООЗ, у США в 70-ті роки бронхіальною астмою хворіли 3%, то до 1984р. ― вже 4% дорослого та 3,7% дитячого населення. У 1987 р. на ХІІ Міжнародному конгресі з БА підкреслювалось, що в деяких регіонах цієї країни захворюваність досягає 20-30%. У Франції у 75% з 5-6 млн хворих на алергічні захворювання спостерігається патологія органів дихання, здебільшого переважали випадки бронхіальної астми.

У Швеції випадків бронхіальної астми зареєстровано біля 1% населення, у Німеччині ― 0,6% населення, в Болгарії 1,3-1,4%, в Югославії – 5% населення. Зросла вдвічі розповсюдженість бронхіальної астми і на Україні.

Якщо у 1974 р. поширеність БА складала на 100 тис. населення 121,5, а захворюваність ― 15,3, то у 1982 р. вони відповідно були еквівалентні ― 203,3 і 17,5 (Сидоренко Е.Н., 1991). Так, наприклад, в Івано-Франківській області розповсюдженість БА ― 1,01%, захворюваність ― 0,14%, а в промислових регіонах  відповідно зростає ― 1,42% і 0,58%.

Виявлено прямопропорційне співвідношення між рівнем забрудненості навколишнього середовища хлоридом водню та частотою загострення бронхіальної астми. Висока захворюваність на бронхіальну астму в деяких промислових містах світу послужила підставою для виділення «йокогамської», «нью-орлеанської» астми. В Парижі, Мілані та інших містах Європи описані «спалахи» бронхіальної астми, які були спровоковані одномоментними великими викидами у повітря газів ― відходів промислових підприємств, що містили високоалергенні речовини (Чучалин А.Г., 1985; Платков Е.М.,1989; Сидоренко Е.Н., 1991, Ялкут С.И., 1998, Регеда М.С., 2005).

Фактори, які сприяють розвитку бронхіальної астми

Стать. Відомості про частоту розвитку бронхіальної астми у хворих різної статі є суперечливі. Більшість авторів вказує на те, що переважають чоловіки серед хворих на бронхіальну астму. За даними Б.Б. Когана (1950) з 378 хворих на астму чоловіків було 195 (51,9%), жінок ― 183 (48,4%). Е.С. Брусиловський і Ж.Ж. Рапопорт (1969), вивчаючи захворювання 2037 хворих в зв’язку з їх статтю та віком, дійшли висновку, що бронхіальною астмою частіше хворіють молоді чоловіки та жінки зрілого та похилого віку. За даними А.Е. Вермеля (1966), серед хворих на професійну астму жінок було більше (68,7%), ніж чоловіків (31,3%). Е.М. Платков (1989) встановив, що жінки частіше хворіють на БА ніж чоловіки.

Вік. Як правило, інфекційною астмою хворіють люди зрілого віку, здебільшого старші 40 років (Н.В. Адрианова, 1973, П.Ю. Юренев, 1976; М. Тернер-Уорвик, 1982). Атопічна бронхіальна астма починається найчастіше у молодих людей-віком до 30 років.

Спадковість. Роль спадковості у розвитку бронхіальної астми є загальновизнаною. Опубліковані результати досліджень свідчать про те, що висока захворюваність спостерігається у деяких сім’ях. Спадкова схильність до алергічних хвороб виявляється у 20-54% хворих на БА. За даними Е.М. Платкова (1989) бронхіальна астма, як сімейна хвороба, визначена у 30,8% пацієнтів на атопічну і у 21% хворих на інфекційну астму і лише у 6,8% пацієнтів хімічної астми. Сімейні алергічні хвороби, крім астми, у хворих на атопічну астму зустрічались у 3,5 рази частіше ніж у хворих на інфекційну БА, і в 4 рази частіше, ніж у пацієнтів на хімічну астму. Алергічна спадковість здебільшого реєструється у хворих на атопічну БА.

Передвісники астми. Найбільш частим передвісником астми у хворих на різні форми був бронхіт як гострий, так і хронічний. У 36,7% хворих на інфекційну і 26% пацієнтів атопічної БА і лише у 3,8% хворих хімічної астми напади ядухи виникали після пневмонії. Нападам ядухи у хворих на атопічну бронхіальну астму відносно часто передував алергічний риніт (Платков Е.М., 1989, Ялкут С.И., 1998).

Хвороби верхніх дихальних шляхів. Верхні дихальні шляхи є важливою захисною та рефлексогенною зонами, які регулюють функції бронхів. Вважається, що в носі, носоглотці, синусах є рецептори, які при відповідній дії на них сприяють бронхоконстрикції (Г.Б. Федосеев, 1981, R. Slavin, 1982, Е.М. Платков, 1989).

Гайморит, тонзиліт, поліпоз носа (Е.М. Платков, 1989) виявив у більшій половині хворих на інфекційну астму, ніж у пацієнтів інших форм БА. Хронічний алергічний риніт діагностовано у хворих на різні форми бронхіальної астми однаково у всіх.

Медикаментозна алергія. Клінічні прояви медикаментозної алергії (кропив’янка і набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактична реакція) спостерігались у 44,7% хворих на інфекційну бронхіальну астму, 7,7% пацієнтів на атопічну астму і у 11,1% хворих хімічної астми. Медикаментозні алергічні реакції викликали найчастіше пеніцилін, рідше ― інші антибіотики, жарознижуючі засоби, вітаміни групи В (Е.М. Платков, 1989, Ялкут С.И., 1998).

Метеорологічні фактори. Особи, які страждають на бронхіальну астму, дуже чутливі до коливань погоди. Метеорологічні фактори досить часто є причиною загострення бронхіальної астми.

Особливо погано переносять хворі вітряну холодну погоду. Окремі пацієнти не можуть знаходитися не тільки на відкритому повітрі, але й в приміщенні вони зберігають підвищену чутливість до різкої зміни погоди (якщо наближається гроза, різкий температурний перехід, зміна атмосферного тиску, вологості). Тому пояснюється факт, який свідчить про те, що хворі краще себе почувають у місцях зі стабільним мікрокліматом. Встановлено, що у хворих, які опускаються в шахту або під час підйому на висоту, спостерігається покращення загального стану.

Деякі хворі влітку прагнуть провести відпустку в південних районах України, у них часто спостерігаються загострення астми, що пов’язані з періодом адаптації на півдні, і загострення в період реадаптації після повернення в місця постійного проживання. Особливо несприятливо впливає перебування хворих на півдні (до теплих осінніх місяців) та повернення їх у північні міста, в яких погода вже стає нестійкою.

До несприятливих факторів оточуючого середовища відноситься: підвищення концентрації різних речовин в повітрі, загазованість, особливо у великих містах, туман (Чучалин А.Г., 1985).

Професійні фактори. У деяких випадках розвиток та прогресування бронхіальної астми пов’язано з впливом шкідливих факторів на виробництві. В даний час відомо велике число речовин, які здатні викликати формування професійної астми. Особливо велика захворюваність на виробництві, де хромують металічні вироби, працюють з ванадієм та платиною, фарбами, тканинами (бавовна).

Небезпечним залишається виробництво пластмас, детергентів, медикаментів, особливо антибіотиків, нейролептиків, гормональних препаратів. Описані спалахи бронхіальної астми серед жителів сільської місцевості під час використання отрутохімікатів.

Фізичні зусилля. Збільшення ступеня бронхіальної обструкції після фізичного навантаження спостерігається практично у всіх хворих на БА, проте, у деяких пацієнтів цей провокуючий фактор є домінуючим. Порушення бронхіальної прохідності встановлюють за зниженням індексу Тіфно, спостерігаються зміни залишкового об’єму легень: збільшується функціональна залишкова ємність легень і так званий об’єм закриття, який  визначає процес спадіння бронхів раніше, ніж буде досягнутий рівень максимального видиху. 

Зміни функції зовнішнього дихання обструктивного типу супроводжуються порушеннями вентиляційно-перфузійних співвідношень. Знижується дифузія О2 та виділення СО₂. Ці зміни  характерні лише для тяжких проявів астми. Найбільш чутливим є підвищення лактату в крові, зниження рН. Ці зміни кислотно-лужного стану швидко нормалізуються у випадку зняття астматичної ядухи.

Механізм астми фізичного зусилля продовжує активно вивчатись. Існує думка про те, що до рефлекторного бронхоспазму призводять очевидно гіпервентиляція та подразнення дихальних шляхів холодним повітрям.

До можливих причин відносять гіпокапнія і ацидоз. Проте достовірних фактів немає, і пусковий механізм залишається не з’ясованим. Вважається, що звільнення медіаторів астми відіграє вирішальну роль у розвитку бронхоспазму при фізичному навантаженні. Ідея про порушення біосинтезу простагландинів, які виділяються під час неспецифічних впливів (гіпервентиляція, гіпоксія, холод тощо), не підтвердилась через те, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів з профілактичною метою для хворих на астму фізичного зусилля виявилось малоефективним.

Психоемоційні фактори. Вплив психоемоційних факторів на перебіг астми є загальноприйнятим, і багато дослідників вважають астму психосоматичним захворюванням.

Відомі випадки загострення астми, які були спровоковані негативними емоціями. В літературі описані приступи бронхіальної астми у хворих, які спостерігались вперше. Вони виникали на вулиці, коли пацієнт бачив, як відбувалась автомобільна катастрофа з летальним кінцем. Разом з тим добре відомі випадки сприятливого позитивного впливу психотерапії, зокрема гіпнотерапії у хворих на бронхіальну астму.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»