Дисеміновані процеси легень

Найбільш часто синдромом дифузної вогнищевої дисемінації відображаються:

• дисемінований туберкульоз;
• саркоїдоз;
• пневмоконіози;
• карциноматоз;
• діопатичний фіброзуючий альвеоліт.

При їх розмежуванні слід враховувати переважаючу локалізацію вогнищ, їх розміри, динаміку рентген-картини, клінічні прояви захворювання, професійний анамнез.

Для гострого гематогенного дисемінованого туберкульозу характерна дифузна рівномірно симетрична мономорфна міліарна або дрібновогнищева дисемінація при виражених клінічних проявах запального процесу. Підгострому і хронічному дисемінованому туберкульозу характерні:

• переважна локалізація змін в верхівкових та задніх сегментах;
• нерівномірність дисемінації;
• поліморфізм вогнищ, схильність їх до злиття;
• наявність в легенях фіброзних та деструктивних змін.

Саркоїдоз (хвороба Беньє-Бека- Шауманна) в другій стадії характеризується:

• симетричністю дисемінації;
• різнокаліберністю вогнищ, переважною їх локалізацією в периферичних відділах легень;
• наявністю інтерстиціальних змін найбільш виражених в прикореневих відділах, збільшених бронхопульмональних і трахеобронхіальних лімфатичних вузлів;
• не характерність деструктивних змін.

Відмінними рисами пневмоконіозів являються:

• середньої величини вогнища, їх правильна округла форма, рівні, чіткі контури;
• наявність виражених інтерстиціальних змін та звапнення як внутрішньолегеневих вогнищ так і сполучнотканинних конгломератів і лімфатичних вузлів межистіння, обов’язковим є відповідна професійна шкідливість.

При гематогенному карциноматозі:

• дисемінація розповсюджена;
• вогнища множинні, середніх і великих розмірів, правильної округлої форми з рівними чіткими контурами;
• інтерстиціальні зміни відсутні;
• лімфатичні вузли межистіння не збільшені;
• характерним є швидке збільшення розмірів вогнищ.

При ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті ( синдром Хамемена-Річа) можуть виявлятися дрібні вогнищеві тіні переважно в нижніх та середніх відділах легень на фоні дифузно зміненого легеневого рисунку, що виражається в його підсиленні та деформації з появою дрібносітчастих і петлястих структур. Звертає на себе увагу невідповідність важкої клініки і скудність рентгенологічних даних.

Пневмофіброз характеризується вираженою дифузною деформацією та збагаченням легеневого рисунку, що місцями може створювати видимість дрібних вогнищево-подібних тіней.

Одною важливою диференціальною ознакою між туберкульозом та саркоїдозом - є нехарактерність деструктивних змін при хворобі Беньє-Бека-Шауманна, але в практиці зустрічаються винятки.

Цікавим прикладом є пацієнт Б., 1976 р.н., якому в 2005 р. діагностовано (за показниками КТ обстеження) – алергічний альвеоліт, емфізема легень, хронічний бронхіт. В 2009 р. пацієнт проходить повторне КТ обстеження: в верхніх частках обох легень на фоні вираженого інтерстиціального компоненту множинні дрібні гіперденсивні вузлові ущільнення з локалізацією переважно в S1, S2 зливного характеру, що відповідає периваскулярному інфільтрату. Справа в S2 неправильної овальної форми порожнина з фіброзними стінками розмірами 4,82х3,98 см. Верхівка лівої легені змінена бульозною емфіземою. В 1-му міжребер’ї зліва по задній поверхні - фіброзне ущільнення плеври з поліциклічними зовнішніми контурами. Просвіт сегментарних та часткових бронхів звужений, стінки потовщені внаслідок перибронхіальних змін. Збільшених бронхопульмональних лімфовузлів і вузлів межистіння не виявлено. Скат діафрагми чіткий, реберно-діафрагмальні синуси вільні. КТ-картина альвеоліту з компонентом хронічного пневмоніту, ускладнений бульозною емфіземою з локальною фібротизацією плеври. А після відкритої біопсії легень у 2009 р. гістологічне дослідження вказує на наявність в респіраторних відділах множинних «штампованих» епітеліоїдних та гігантоклітинних гранульом без казеозного некрозу (гранульоми мають неспецифічну будову і складаються з лімфоцитів, макрофагів, епітеліоїдних і гігантських багатоядерних клітин), що є характерною патологоанатомічною ознакою саркоїдозу.

Наукові дослідження, практика лікування та їх аналіз свідчать, що для дифдіагнозу дисемінованих захворювань легень одним з методів залишається рентген та КТ обстеження, однак для остаточної верифікації діагнозу необхідна біопсія легень.

Для порталу „Страна Врачей”
По матеріалам  Перетятко І.М.
Львівський регіональний фтизіопульмонологічний центр