Вплив метаболічних та ендокринних порушень при ожирінні на жіночу репродуктивну систему. Поняття „метаболічного синдрому”

Більшість нейроендокринних синдромів в гінекологічній практиці асоційовані з ожирінням. В процесі формування репродуктивної системи, починаючи з дитячого віку, ожиріння зумовлює виникнення різного роду порушення менструальної функції. Для виникнення і встановлення нормального менструального циклу необхідно накопичення мінімальної порогової кількості жирової тканини. За останні 100 років вік виникнення менархе змінився, що пояснюється акселерацією. Середній вік становить 12,6 років. Деякі вчені вважають раннє настання менархе прогностичним фактором надмірного зростання індексу маси тіла та формування інсулінорезистентності.

Для підлітків з ожирінням характерно або більш раннє, або більш пізнє менархе. Ожиріння в період становлення менструальної функції вважається головним фактором ризику розвитку синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) [1, 2]. У більшості пацієнток з ожирінням СПКЯ проявляється в підлітковому віці нерегулярними менструаціями, гірсутизмом та акне. Часто спостерігаються ознаки інсулінорезистентності. Нерегулярні ановуляторні цикли призводять до безпліддя, а гіперестрогенія збільшує ризик гіперплазії та раку ендометрія [3, 4].

Вважається, що хронічний вплив естрогенів, який спостерігається у пацієнток з ожирінням та олігоменореєю, є основним фактором розвитку синдрому полікістозних яєчників. Тонічне підвищення рівня естрогенів, що утворюються в результаті периферичної конверсії андрогенів, по механізму зворотного позитивного зв`язку впливає на гіпофіз. Підвищений рівень ЛГ веде до стимуляції продукції андрогенів стромою яєчників, високі концентрації яких знову підлягають конверсії в жировій тканині в естрогени. Таким чином формується „вадове коло” [2].

Уваги заслуговує формування при ожирінні інсулінорезистентності та вплив її на функціонування репродуктивної системи. При збільшенні маси тіла чутливість до інсуліну обов`язково знижується, особливо коли іде мова про вісцеральний тип ожиріння. На даний момент вважають, що основну роль в формуванні інсулінорезистентності відіграють цитокіни, що синтезуються адипоцитами. Серед них найбільш вивченими є лептин та фактор некрозу пухлин-а (ФНП-а).

Основна причина зв`язку інсулінорезистентності з порушеннями в репродуктивній сфері полягає в специфічній дії інсуліну на яєчники. Інсулін пригнічує апоптоз, зв`язуючись з рецепторами різноманітних факторів росту, що сприяє тривалому існуванню атрезуючих фолікулів. Він також стимулює стероїдо-продукуючу активність та проліферацію клітин теки і гормон-продукуючої строми, що призводить до збільшення концентрації рецепторів ЛГ, посилюючи ЛГ-залежну гормон-синтезуючу активність. Інсулін стимулює ароматазну активність гранульозних клітин фолікула, чим активує синтез естрадіолу [3, 5].

Для гінеколога важливим є той факт, що пацієнтки з інсулінорезистентністю - це жінки з нерегулярним менструальним ановуляторними циклами, синдромом полікістозних яєчників, різним ступенем вірілізації. Раннє статеве дозрівання, субклінічні форми вірілізації, пізнє або раннє настання менархе у дівчаток часто є проявом інсулінорезистентності. Інгібуючий вплив інсуліну на апоптоз в поєднанні з іншими ендокринними порушеннями викликаними ожирінням, сприяє підвищенню активності інсуліноподібного фактору росту-1 (ІПФР-1), що веде до формування проліферативних процесів в ендометрії. Тому у пацієнток з інсулінорезистентністю важливою проблемою є висока вірогідність розвитку залозисто-кістозної, атипової гіперплазії та навіть рака ендометрія. Взагалі, ожиріння та метаболічний синдром сприяє прогресуванню онкологічних захворювань [3, 6].

Розглядаючи питання інсулінрезистентності, не можливо оминути питання метаболічного синдрому, що визначають, як комплекс обмінно-ендокринних порушень, який розвивається в організмі при ожирінні. Частота метаболічного синдрому в світі становить 15-23,7%, яка трохи нижче за частоту ожиріння, що дозволяє вважати ці поняття неідентичними.

Згідно рекомендацій експертів ВООЗ, термін „метаболічний синдром” доцільно використовувати для визначення сукупності факторів ризику серцево-судинних захворювань, пов'язаних з інсулінорезистентністю.

Основні критерії діагностики МС (ВООЗ 1998р.):

• порушення глікемії натще;
• порушення толерантності до глюкози;
• інсулінорезистентність;
• цукровий діабет ІІ типу.

Додаткові критерії МС:

• артеріальна гіпертензія;
• дисліпідемія (підвищення концентрації тригліцеридів плазми крові більше 1,7 ммоль/л)
• ожиріння [(ІМТ більше 30 кг/м² и більше, та / або високий індекс ОТ/ОБ (більше 0,85 у жінок)]
• мікроальбумінурія (20 мкг/мл та більше).

Жирова тканина, як активна ендокринна залоза, приймає участь в регулюванні обмінних процесів організму. Її надлишок призводить до порушення функціонування багатьох систем, репродуктивної в тому числі.

Розуміння цього лікарями необхідне для діагностики та лікування дисгормональної патології, відновлення репродуктивної функції, профілактики проліферативних процесів ендометрію і зниження ризику розвитку серцево-судинних та онкологічних захворювань, важких метаболічних порушень у жінок менопаузального віку.

Література

1. Иосиф Санфилиппо, Эдуардо Лара-Торре, Кейт Эдмондс и Клэр Темплмен. Детская клиническая и подростковая гинекология. - Informa, 2008.
2. Серов В. Н., Прилепская В. Н., Овсянникова Т. В. Гинекологическая эндокринология. - Москва: «Медпресс-информ» , 2006. - С. 283-321
3. Подзолкова Н.М. Симптом. Синдром. Диагноз. Дифференциальная диагностика в гинекологоии. -Москва: «ГЭОТАР-Медиа», 2005. - С. 479-506.
4. Жаркин Н.А. Клинико-гормональные и эхографические параллели при синдроме гиперандрогении / Н.А. Жаркин // Проблемы репродукции. - 2001. - Т.7, № 6. - С. 27-31.
5. Кузнецова И.В. Результаты лечения бесплодия у больных с избыточной массой тела / И.В. Кузнецова // Гинекологическая эндокринология. - 2006. - № 8. - С. 30-33.
6. Sarah D. McDonald. Management and prevention of obesity in adults and children. - CMAJ. 2007 April 10; 176 (8): - С. 1109-1110