Диференціальна діагностика бронхіальної астми

Бронхіальну астму слід диференціювати від серцевої астми, хронічного обструктивного бронхіту, трахеобронхіальної дискінезії, карциноїду, тромбоемболії легеневої артерії, стороннього тіла трахеї та бронхів, синдрому обструкції при паразитарних інвазіях, тощо.

Диференціальна діагностика нападу бронхіальної астми і серцевої астми наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Диференціально-діагностичні критерії бронхіальної та серцевої астми

Симптоматичний бронхоспазм може спостерігатися при метастазуючому карциноїді, який. крім цього, проявляється приливами до обличчя та верхньої половини тулуба, водянистим стільцем, болями і урчанням у животі, недостатністю тристулкового клапану або звуженням правого атріовентрикулярного отвору. Наявність карциноїду підтверджується підвищенням вмісту серотоніну в сироватці крові і 5-оксиіндолоцтової кислоти в сечі.

У деяких хворих на вузликовий періартеріїт виникають напади бронхоспазму, але системність та важкість ураження є основними критеріями, які дозволяють відмовитись від діагнозу «бронхіальна астма».

Інколи проводять диференціальний діагноз з синдромом гіпервентиляції (синдром Да Кости), зумовлений вегетоневротичними розладами регуляції дихання і серцевої діяльності, при якому виникають приступи гіпервентиляції, відчуття нестачі повітря та біль тупого характеру в ділянці серця. При цьому відсутні будь-які механічні порушення дихання, і під час аускультації легень вислуховується везикулярне дихання, хрипи відсутні.

Досить часто бронхіальну астму (БА) диференціюють з хронічним обструктивним бронхітом (ХОБ). Для хронічного обструктивного бронхіту характерними є такі діагностичні ознаки:

• паління або вплив виробничих аерополютантів;
• вік здебільшого старший ніж 50 років;
• прогресування захворювання, яке проявляється зростаючою задишкою та неухильним зниженням ОФВ1 (щорічне зменшення більше ніж на 50 мл);
• стабільно підтверджується бронхіальна обструкція;
• здебільшого виявляють функціональні та рентгенологічні ознаки емфіземи легень;
• бронхіальна обструкція – зниження ОФВ1 < 84% і/або зниження індексу Тіфно < 88% від вихідних величин.

У разі потрапляння стороннього тіла у трахею або бронхи виникають напади ядухи, які нагадують приступ бронхіальної астми. Проте, за наявності стороннього тіла в дихальних шляхах появляється сильний кашель, ціаноз. Одночасно під час аускультації легень не вислуховуються хрипи. Велике значення для діагнозу мають анамнестичні дані і бронхоскопічне дослідження.

За умови розвитку тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) раптово виникає відчуття нестачі повітря та виражена задишка, при аускультації визначають сухі хрипи. Це власне заставляє проводити диференціальну діагностику тромбоемболії легеневої артерії та бронхіальної астми.

У хворих, які страждають неврозами, істерією, особливо у жінок, досить часто виникають напади задишки і відчуття нестачі повітря. Ці ознаки, як правило, пов’язують з наявністю гострої психоемоційної стресової ситуації. Основною ознакою, що відрізняє невротичну або істеричну астму від бронхіальної астми є відсутність хрипів під час аускультації легень.

Інвазії аскаридів, анкілостом, філярій можуть викликати обструкцію бронхів. Характерним симптомом при бронхообструктивному синдромі паразитарної етіології є виражена еозинофілія крові та харкотиння, легеневі інфільтрати, виявлення яєць гельмінтів під час копрологічного дослідження, зникнення синдрому бронхіальної обструкції за умови успішної дегельмінтизації.

Для екзогенного алергічного альвеоліту характерним є епізоди задишки з сухим кашлем, лихоманка, які виникають через 2-12 годин після вдихання відповідного антигену. При цьому аускультативно вислуховується двостороння крепітація, здебільшого у базальних відділах. Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити легеневу дисемінацію змішаного або вузлуватого характеру, а згодом «стільникові» легені. У разі проведення функціонального дослідження визначають порушення вентиляції за рестриктивним типом без ознак обструкції. Під час проведення внутрішньошкірної проби (на введення алергену) виявляють алергічну реакцію сповільненого типу.

Гіпотонічна трахеобронхіальна дискінезія (експіраторний стеноз трахеї та великих бронхів) супроводжується нападами ядухи з утрудненням видиху, кашлем, які не зникають після використання бронхолітиків. Напади ядухи досить часто провокуються фізичним навантаженням, сміхом або вірусною інфекцією.

Диференціальний діагноз бронхіальної астми з гіпотонічною трахеобронхіальною дискінезією проводиться на основі таких даних, як відсутність хрипів в легенях при дискінезії, неефективність призначених бронхолітиків та результатів, які одержують під час здійснення бронхоскопії і спірографії. При останній спостерігається ступінчастість кривої спірограми у фазу видиху за звичайного дихання та МВЛ, злам із зазубриною кривої форсованого видиху.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»