Порушення прооксидантно-антиоксидантної систем в нирковій тканині морських свинок в динаміці формування експериментального алергічного альвеоліту та їх корекція тіотріазоліном

У доступній нам літературі відсутні наукові публікації з досліджень процесів перекисного окислення ліпідів та стану активності ферментів антиоксидантної системи в нирковій тканині при алергічному альвеоліті в експерименті, і тим більше в клініці.

Тому нами були вибрані вперше окремі показники, які характеризують функціональний стан прооксидантної – дієнові кон’югати і малоновий діальдегід та антиоксидантної системи – активність каталази і супероксиддисмутази (СОД) в нирковій тканині морських свинок при експериментальному алергічному альвеоліті (АА) в різні періоди його розвитку до та після лікування препаратом тіотріазоліном. Одержані результати представлені у таблицях 1-6.

Вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів і активність ферментів антиоксидатної системи в нирках морських свинок на 14-ту, 24-ту, 34-ту і 44-ту доби розвитку експериментального алергічного альвеоліту

Проведені експериментальні дослідження показали, що у ранні періоди (14-та доба) розвитку алергічного альвеоліту вміст дієнових кон’югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА) та активність ферментів супероксиддисмутази і каталази у нирках морських свинок (таблиці 1, 2, 3, 4) знаходився на рівні контрольної групи інтактних тварин (мал. 1).

Пізніше, на 24-ту добу модельного процесу окремі показники прооксидантної і антиоксидантної систем в нирках, зокрема, малонового діальдегіду і активність супероксиддисмутази зростали відповідно на 11,0% (Р<0,05) і 31,3% (Р<0,05), а інші – дієнові кон’югати і каталаза не відрізнялися від тестів контрольних величин (таблиці 2, 3, 4), (малюнок 1).

При алергічному альвеоліті (на 34-ту добу) спостерігалося інтенсивне утворення продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та активізація ферментів антиоксидантної системи (АОС) – зростав вміст дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА)відповідно на 49,4% (Р<0,05) і 5,2% (Р<0,05), та активність супероксиддисмутази і каталази на 31,1% (Р<0,05) і 24,8 % (Р<0,05) в нирковій тканині морських свинок в порівнянні з контролем, що свідчить про стимуляцію, як процесів пероксидації ліпідів, так і ферментативної активності антиоксидантної системи (таблиці 1, 2, 3, 4) (малюнок 1).

Таблиця 1. Вміст дієнових кон’югатів у нирковій тканині морських свинок у різні періоди розвитку експериментального алергічного альвеоліта (M ± m, n=150)

У пізній період розвитку алергічного альвеоліту (на 44-ту добу) встановлено подальше нагромадження продуктів перекисного окислення ліпідів – зростання дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду відповідно на 52,7% (Р<0,05) і 5,3 % (Р<0,05), та пригнічення активності ферментів антиоксидантної системи в нирках тварин – зниження СОД і каталази на 18,2% (Р<0,05) і 16,2% (Р<0,05) проти показників контролю (таблиці 1, 2, 3, 4), (мал. 1).

Мал.1. Функціональний стан прооксидантної і антиоксидантної систем у нирках морських свинок в різні періоди формування АА (в % від контролю)

Таблиця 2. Вміст малонового діальдегіду у нирковій тканині морських свинок в різні періоди розвитку експериментального алергічного альвеоліту (M ± m, n=150)

Отже, одержані результати показують, що різні періоди формування алергічного альвеоліту суттєво впливають на показники вільнорадикального окислення ліпідів та ферментативну активність антиоксидантної системи, які були найбільше виражені на 44-ту добу експериментального алергічного альвеоліту, що вказує на порушення функціонального стану прооксидантної і антиоксидантної систем у нирках, та нездатність АОС утилізувати нагромадженні продукти ПОЛ.

Оцінюючи одержані цифрові дані серед різних груп тварин з алергічним альвеолітом (на 24-ту, 34-ту і 44-ту доби), виявлено зростання рівня дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду відповідно на 9,6% (Р<0,05), 90,3% (Р<0,05) і 129,0% (Р<0,05) та 9,8% (Р<0,05), 48,8% (Р<0,05), 51,2% (Р<0,05) та активності супероксиддисмутази і каталази на 29,7% (Р<0,05), 29,5% (Р<0,05) і 6,0% (Р<0,05), 38,0% (Р<0,05) і зниження супероксиддисмутази та каталази на 44-у добу експерименту на 19,2% (Р<0,05), 7,4% (Р<0,05) в порівнянні з другою групою морських свинок (на 14-у добу) (таблиці 1, 2, 3, 4).

Пізніше на 34-ту і 44-ту доби алергічного альвеоліту підвищення вмісту дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в нирках відповідно на 44,7% (Р<0,05), 47,9% (Р<0,05) і 5,2% (Р<0,05), 5,3% (Р<0,05) та активності каталази (на 34-ту добу) на 31,0% (Р<0,05), а супероксиддисмутаза не зазнала змін, і зниження рівня супероксиддисмутази і каталази на 44-ту добу на 37,7% (Р<0,05) і 12,3% (Р<0,05) проти величин третьої групи тварин (на 24-ту добу) (таблиці 1. 2, 3, 4).

Таблиця 3. Активність супероксиддисмутази в нирковій тканині морських свинок в різні періоди розвитку експериментального алергічного альвеоліту (M ± m, n=150)

Примітка. Р – вірогідність різниці показників при порівнянні алергічного альвеоліту з результатами у контрольній групі.

Отже, як видно з отриманих даних, алергічний альвеоліт впливає в залежності від періодів його розвитку на показники прооксидантної і антиоксидантної систем в нирках.

Дослідження ниркової тканини на 44-ту добу алергічного альвеоліту встановило зниження активності супероксиддисмутази і каталази відповідно на 37,8% (Р<0,05) і 33,0% (Р<0,05), та відсутність змін показників дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в порівнянні з четвертою групою тварин на 34-ту добу експерименту (таблиці 1, 2, 3, 4).

Таким чином, антиоксидантна ферментативна активність зазнавала гальмівного впливу алергічного процесу лише у пізній період його розвитку на 44-ту добу.

Таблиця 4. Активність каталази в нирковій тканині морських свинок в різні періоди розвитку експериментального алергічного альвеоліту (M ± m, n=150)

Форма досліду	Тривалість експериментального АА в добах	Кількість тварин	Каталази в м.о./мл (г)
Інтактні тварини. Контроль		30	41,9±2,4
Морські свинки з експериментальним АА (до лікування)	14	30	37,9±2,2 Р<0,05
	24	30	40,0±2,4 Р>0,05
	34	30	52,3±2,6 Р<0,05
	44	30	35,1±2,2 Р<0,05

Примітка. Р – вірогідність різниці показників при порівнянні АА з результатами у контрольній групі.

Дія тіотріазоліну на вміст продуктів перекисного окислення ліпідів та активність ферментів антиоксидантної системи в нирках при експериментальному алергічному альвеоліті

Для визначення впливу препарату тіотріазоліну проводили дослідження показників перекисного окислення ліпідів – ДК, МДА і антиоксидантної системи – каталази і супероксиддисмутази в нирковій тканині за умов розвитку експериментального АА до та після використання даного антиоксиданту.

Таблиця 5. Вплив препарату тіотріазоліну на вміст в нирковій тканині дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду самців при експериментальному алергічному альвеоліті (M ± m, n=90)

Форма досліду		Кількість тварин	ДК в нмоль/мл (г)	МДА в нмоль/мл (г)
Інтактні тварини. Контроль		30	9,1±0,5	17,3±0,9
Морські свинки з експериментальним АА	До лікування	30	13,9±0,7 Р<0,05	18,4±1,0 Р<0,05
	Після лікування	30	9,8±0,5 Р<0,05 Р1<0,05	12,8±0,7 Р<0,05 Р1<0,05

Примітка:
Р – вірогідність різниці показників при АА (до лікування) в порівнянні з даними у контрольній групі.
Р₁ – вірогідність різниці показників при АА (до лікування) в порівнянні з даними АА (після лікування тіотріазоліном).

У роботі встановлено, при експериментальному АА до лікування інтенсивне утворення продуктів перекисного окислення ліпідів – зростання вмісту ДК і МДА на 52,7% (Р<0,05) і 5,2% (Р<0,05) та зниження активності ферментів СОД і каталази на 18,2% (Р<0,05) і 16,2% (Р<0,05) в нирках в порівнянні з контролем, що свідчить про активізацію пероксидації ліпідів та виснаження ферментативної ланки антиоксидантної системи (таблиці 5, 6).

Таблиця 6. Вплив препарату тіотріазоліну на активність супероксиддисмутази і каталази в нирковій тканині морських свинок (самців) при експериментальному алергічному альвеоліті(M ± m, n=90)

Форма досліду		Кількість тварин	СОД в у.о./мл (г)	Каталаза в м.о./мл (г)
Інтактні тварини. Контроль		30	112,9±3,2	41,9±2,4
Морські свинки з експериментальним АА	До лікування	30	92,3±3,0 Р<0,05	35,1±2,2 Р<0,05
	Після лікування	30	131,0±3,6 Р<0,05 Р1<0,05	43,2±2,4 Р<0,05 Р1<0,05

Примітка:
Р – вірогідність різниці показників при АА до лікування в порівнянні з даними у контрольній групі.
Р₁ – вірогідність різниці показників при АА (до лікування) в порівнянні з даними АА (після лікування тіотріазоліном).

Мал.2. Вплив тіотріазоліну на показники прооксидантної і антиоксидантної систем у нирках морських свинок при АА

Після 10-денного використання тіотріазоліну тваринам з алергічним альвеолітом виявлено зниження вмісту ДК і МДА відповідно на 29,5% (Р<0,05) і 30,0% (Р<0,05) та підвищення активності СОД і каталази на 41,9% (Р<0,05) і 23,1 % (Р<0,05) (таблиці 5, 6) в порівнянні з групою морських свинок з АА, які не піддавалися впливу цього засобу, що дає підставу стверджувати про його коригуючий вплив на порушені процеси вільнорадикального окислення ліпідів і антиоксидантної системи (малюнок 2).

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»