Вибір методу хірургічного лікування туберкульозу грудного відділу хребта

Однією з найважчих патологій хребта залишається туберкульозний спондиліт. Дана патологія при недостатньо адекватному лікуванню приводить до значних деструктивних уражень хребців, що призводить до інвалідності хворого, викликаючи значну деформацію хребта, втрату його опорної функції, а при локалізації в грудному відділі – деформацію грудної клітки, парези та паралічі внаслідок компресії спинного мозку. Консервативне лікування таких хворих виявляється мало ефективним, довготривалим та часто закінчується рецидивами або переходом в хронічний туберкульоз. Тому хірургічне лікування туберкульозного спондиліту грудного відділу є основною складовою в комплексному лікуванні даної групи хворих.

Авторами проведено аналіз 49-ти історій хвороб хворих (32 чоловіка, 17 жінок, віком 21-76 років) на туберкульоз грудного відділу хребта для вивчення ефективності різних методів хірургічного лікування хворих на туберкульозний спондиліт грудного відділу хребта та перспектива їх ранньої реабілітації

Після адекватної комплексної етіотропної терапії, цим хворим проводилося оперативне втручання – некректомія уражених тіл хребців.

При поступленні, хворим проводились наступні обстеження:

• рентгенографія грудного відділу хребта в 2-х проекціях з центрацією на рівень уражених хребців;
• загальноклінічні обстеження;
• визначалася функція зовнішнього дихання;
• ЕКГ;
• оглядова рентгенографія легень.

Всім хворим, перед оперативним втручанням, було проведено магнітно-резонансну томографію (МРТ) хребта. Оперативне втручання хворим проводилося через 2-4 тижні антибактеріальної терапії одним з доступів: трансплевральним (шляхом міжреберної торакотомії) та екстраплевральним (шляхом костотрансверзектомії).

Трансплевральним доступом прооперовано 20 хворих (перша група). Екстраплевральним доступом – 29 хворих (друга група).

В першій групі заміщення кісткового дефекту проведено:

• аутотрансплантатом – 6-ти хворим;
• гідроксиапатитною пористою керамікою – 4-м хворим;
• кістковим цементом – 3-м хворим;
• не проводилось заміщення дефекту – 7 хворих.

В другій групі заміщення дефекту проведено:

• пористою керамікою – 3-м хворим;
• решта пацієнтам (26 хворих) заміщення не проводилося.

Отримані наступні результаті: Підйом з ліжка хворих першої групи починали, в середньому, на 35-й день після операції, другої групи – на 50-й день. Відповідно реабілітаційний період і період перебування в стаціонарі значно скорочувався у пацієнтів першої групи порівняно з другою групою. Відновилася статико-динамічна функція хребта у 12-ти хворих першої групи, покращилась – у 8-ми хворих. В другій групі відновилась статико-динамічна функції хребта лише у 3-х хворих, покращилась – у 19-ти хворих, а у 7-ми хворих функція хребта залишилась без змін.

Аналіз досліджень показує, що:

• Вибір методу оперативного втручання повинен визначатись для кожного хворого індивідуально, зважаючи на поширеність туберкульозного процесу.
• Трансплевральний (торакотомічний) доступ дає більше можливостей для маніпуляцій, що важливо при ураженнях більше як 2-х хребців, і дозволяє виконати якісну економну резекцію тіл ушкоджених хребців з наступним заміщенням дефекту трансплантатом, що створює хороші умови для раннього навантаження на хребет та швидшої реабілітації хворого.

За даними спостережень, у хворих на туберкульоз грудного відділу хребта, автори рекомендують, як метод оперативного лікування, застосовувати трансплевральний доступ, якщо загальний стан хворого дозволяє провести торакотомію.

Для портала «Страна врачей»
А.К. Смаль, І.А. Костик
Львівський обласний госпіталь для інвалідів війни та репресованих ім. .Ю.Липи,
відділення для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз.