Корекція лійкоподібної деформації грудної клітки у дітей – коротка історія оперативного лікування та власний досвід

Цей вид деформації є найчастішим (до 87- 90%) з усіх вроджених аномалій грудної стінки. Щодня на Землі народжується близько 350 дітей із лійкоподібною деформацією. На сьогодні існує понад 50 методів хірургічного лікування вади.

Перший детальний анатомічний опис вади, датований 1594 роком, належить перу Bauhinus. Наступні праці з’явились уже в ХІХ ст.

Генетичний нахил вади спочатку був відмічений Coulson у 1820 р., який описав сім’ю із трьох братів з pectus excavatum. Williams у 1872 р. описав випадок 17-річного пацієнта, народженого з pectus excavatum, чий батько і брат також страждали від цієї патології. Піонерами хірургічного лікування були Meyer та Sauerbruch відповідно у 1911 та 1913 рр.

У подальшому, методика оперативного лікування та сама ідея операції потерпіли значних змін. Перші зовнішні тракційні механізми були запропоновані Alexander у 1931 р. У 1949 р. M.Ravitch опублікував власну методику хірургічного лікування ЛДГК, яка була найбільш агресивною із запропонованих та надовго залишалась „золотим стандартом”.

Оскільки усі операційні методи були пов’язані із великою кількістю рецидивів, наступні модифікації, починаючи уже з 50-тих років ХХ ст., полягали у застосуванні внутрішньої стабілізації (Dorner, Brodkin, Paltia, Sulamaa, Willital та ін.). Описані також операції резекції із поворотом грудини на 180°, імплантації силіконових матеріалів, застосування вакуумних приладів. У 1998 р. з’явилась праця D. Nuss із застосуванням власної мініінвазивної техніки корекції pectus excavatum, яка стала революційною у поглядах на хірургічну корекцію даної вади.

Метод D. Nuss є одним із найменш травматичних способів хірургічної корекції ЛДГК, і на даний час застосовується практично у всіх провідних клініках дитячої хірургії світу.

За період 2005-2009 років у ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» прооперовано 35 дітей (30 хлопців, 5 дівчат, віком 7 -18 років) з ЛДГК за методом D. Nuss.

В усіх пацієнтів встановлено ІІ та ІІІ ступінь деформації, у більшості асиметрична форма. Один пацієнт був раніше оперований з приводу ЛДГК в іншій клініці. У 17-ти пацієнтів направляючу пластину проводили під відеоскопічним контролем. У всіх дітей обмежились введенням однієї направляючої пластини без застосування провідника та додаткових металевих фіксаторів. Усі пластини були введені у напрямку справа наліво.

У післяопераційному періоді спостерігались наступні ускладнення:

• двосторонній гемоторакс (n=1);
• ротація пластини по осі на 90° (n=1);
• двосторонні гранульоми у місцях п/о ран (n=1).

У жодному із цих випадків не проводили дотермінового видалення пластини. Усі діти після операцій провадили активний спосіб життя, займались спортом. Результати після повної корекції деформації спостерігали у 7-ми пацієнтів, у яких час перебування направляючої пластини складав 2 роки. Ускладнень під час видалення пластин не було. Результат корекції ЛДГК:

• у 4-х пацієнтів розцінювали як відмінний;
• у 2-х – добрий;
• у 1-го пацієнта із асиметричною деформацією ІІІ ст. – незадовільний.

Метод хірургічної корекції ЛДГК Nuss є мініінвазивним, дає хороший косметичний ефект. Даний метод знижує тривалість перебування хворого у стаціонарі, забезпечує швидку фізичну та психосоціальну реабілітацію пацієнтів.

Спеціально для порталу «Страна Врачей»
По матеріалам авторів: О. Борова, А. Кузик, А. Дворакевич
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра дитячої хірургії
Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит»