Вплив препарату Мелаксен на динаміку 6-сульфатоксимелатоніну в сечі у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

МТ бере участь у забезпеченні багатьох життєво важливих фізіологічних процесів, таких як імунна відповідь, метаболізм вільних радикалів, регуляція настрою і сну, проліферація та диференціювання клітин та ін. Інтенсивність метаболізму МТ залежить від рівня освітлення: його синтез і секреція посилюються в темний час доби і пригнічуються в денні години; таким чином, МТ бере участь у циркадних ритмах і регуляції різних функцій організму. Відсутність у літературі достатніх даних про особливості секреції МТ на тлі ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ стало підставою для проведення цього дослідження.

Матеріали і методи

Діагноз ХОЗЛ верифікували з урахуванням критеріїв GOLD та відповідно до наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. № 128, діагноз ГЕРХ у пацієнтів з ХОЗЛ верифікували з урахуванням Монреальського консенсусу, Гштадського керівництва зі стратегії лікування ГЕРХ. Для діагностики форми ГЕРХ (ендоскопічно негативної – НЕРХ – або ендоскопічно позитивної – ЕРХ – ступеню А, В, С; стравоходу Барретта) проводилася ендоскопія з використанням відеоендоскопів Olimpus GIFV70 і Fuginon WG88FP. Ступінь вираженості (А, В, С) рефлюксезофагіту (РЕ) оцінювався відповідно до Лос-Анджелеської класифікації.

Рис. 1. Порівняльна характеристика концентрації 6-СОМ у групах

З метою вивчення рівня МТ при ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ було досліджено рівень його метаболіту – 6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМ). Концентрацію 6-СОМ досліджували в ранковій сечі за допомогою імуноферментного аналізу ELISA (Enzyme Linked Immuno Sorbent Assay). Це діагностичний тест in vitro, заснований на методиці імуноферментного аналізу (ІФА), метод кількісного визначення антигенів й антитіл. Використовувався стандартний набір реагентів 6-Sulfatoxymelatonin ELISA (Buhlmann Laboratories AG, Швейцарія). Зважаючи на той факт, що синтез МТ залежить від рівня освітлення, перед забором проб на визначення 6-СОМ хворих попереджали про неприпустимість включення освітлювальних приладів протягом нічного періоду. МТ має здатність впливати на жіноче репродуктивне здоров'я, регулюючи секрецію статевих гормонів; унаслідок цього його рівень може змінюватися залежно від фази менструального циклу. Враховуючи ці особливості, забір сечі проводили в першій фазі менструального циклу, коли коливання МТ мінімальні.

Усього під час дослідження було обстежено 131 пацієнта, з яких 62 хворіли на ХОЗЛ у поєднанні з ГЕРХ, 39 – на ізольовану ГЕРХ. Контрольну групу утворили 30 практично здорових осіб.

Критерії включення в дослідження: наявність ознак ГЕРХ (печія ≥2 р/тиж, регургітація або виявлення при відеоендоскопії ознак ураження стравоходу); встановлений діагноз ХОЗЛ. У дослідження не включалися пацієнти за наявності у них як мінімум одного з цих станів: органічні захворювання шлунково-кишкового тракту і системи органів дихання, інфікування H. pylori, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, туберкульоз, психічні захворювання, аутоімунні захворювання, цукровий діабет, зловживання алкоголем, вагітність, – а також у разі відмови від участі в дослідженні.

Залежно від схеми лікування пацієнтів основної групи розподілили на дві підгрупи – 1а та 1б. Включені до підгрупи 1а отримували інгібітор протонної помпи пантопразол у дозі 40 мг/добу і стандартну терапію ХОЗЛ: β₂-агоністи короткої та тривалої дії, Мхолінолітики, інгаляційні кортикостероїди та ін. + Мелаксен 3 мг/добу.

Учасники підгрупи 1б так само отримували пантопразол 40 мг/добу і стандартну терапію ХОЗЛ. Тривалість курсу лікування становила 4 тиж. Пацієнти 2-ї групи отримували пантопразол 40 мг/добу протягом 4 тиж.

Результати та обговорення

З метою визначення нормативних показників враховувалися межі розподілу концентрації 6-СОМ у групі практично здорових осіб у форматі X±δ, що дорівнювали 29,50±10,5 нг/мл.

Середній рівень концентрації 6-СОМ у сечі до проведеного лікування представлено на рисунку 1, після завершення терапії – на рисунку 2.

Рис. 2. Зміна рівня 6-СОМ у досліджуваних групах після проведеного лікування (нг/мл)

Було виявлено, що в пацієнтів підгрупи 1а, які додатково приймали Мелаксен, концентрація 6-СОМ в порівнянні з результатами до лікування достовірно збільшилася в 1,7 раза (13,65±7,99 і 24,91±10,70 нг/мл відповідно; р=0,001). Натомість у хворих підгрупи 1б зміни рівня 6-СОМ були недостовірними: відповідно 15,67±9,23 і 15,87±6,73 нг/мл (р=0,922).

При ізольованій ГЕРХ також не відмічено статистично достовірної різниці між показниками до і після лікування (20,78±10,13 і 21,72±9,31 нг/мл відповідно; р=0,699). У групі контролю рівень 6-СОМ становив 29,50±10,5 нг/мл.

Порівнюючи концентрацію 6-СОМ у пацієнтів підгруп 1а і 1б з відповідними показниками у хворих на ізольовану ГЕРХ, отримали такі результати: між значеннями в учасників, які отримували Мелаксен, і в осіб з ізольованою ГЕРХ достовірних відмінностей не було (24,91±10,70 та 21,72±9,31 нг/мл відповідно; р=0,39), на відміну від пацієнтів, які не застосовували Мелаксен. В останніх рівень 6-СОМ був у 1,3 раза нижчим, ніж у пацієнтів групи порівняння (15,87±6,73 і 21,72±9,31 нг/мл відповідно; р=0,005). Аналізуючи результати після проведеного лікування, визначили, що рівень 6-СОМ у пацієнтів груп 1а і 1б був відповідно у 1,1 (24,91±10,70 та 29,50±10,5 нг/мл; р>0,05) і 1,8 (15,87±6,73 та 29,50±10,5 нг/мл; р<0,05) раза нижчим, ніж в учасників контрольної групи, й у 1,3 раза нижчим, ніж у пацієнтів з ізольованою ГЕРХ (р>0,05).

Виходячи з вищевикладених результатів, можна зазначити, що до проведеного лікування рівень 6-СОМ був значно меншим у пацієнтів з поєднаною патологією в порівнянні з таким в осіб з ізольованою ГЕРХ та учасників контрольної групи. Після проведеного лікування рівень 6-СОМ достовірно збільшився у 1,7 раза в пацієнтів, які додатково до основного лікування отримували Мелаксен; у хворих, які не отримували цей препарат, достовірних змін у концентрації 6-СОМ не виявлено (р=0,0016; r=0,54).

Було проаналізовано показники, отримані після лікування, залежно від форми ГЕРХ (рис. 3).

Рис. 3. Показники рівня 6-СОМ (залежно від форми ГЕРХ) у пацієнтів досліджуваних груп до і після лікування

При аналізі показників між підгрупами з'ясувалося, що рівень 6-СОМ при НЕРХ у пацієнтів підгрупи 1а в 1,07 раза перевищував такий в учасників підгрупи 1б (20,02±10,7 і 18,61±7,06 нг/мл відповідно; р=0,74); по відношенню до значень групи з ізольованою ГЕРХ у підгрупі Мелаксену він був менший в 1,2 раза (20,02±10,7 і 26,02±8,49 нг/мл відповідно; р=0,185), у хворих, які не отримували цей препарат, – у 1,3 раза (18,61±7,06 і 26,02±8,49 нг/мл відповідно; р=0,031). Рівень 6-СОМ у підгрупах 1а і 1б був відповідно в 1,4 і 1,5 раза (20,02±10,7 проти 29,50±10,5 нг/мл; 18,61 ± 7,06 проти 29,50 ± 10,5 нг/мл) меншим, ніж у контролі, а в пацієнтів з ізольованою ГЕРХ практично наблизився до нормальних значень (26,02±8,49 і 29,50±10,5 нг/мл). При ЕРХ рівень 6-СОМ у пацієнтів підгрупи 1а в 1,7 раза (24,80±10,03 і 14,37±6,22 нг/мл) перевищував цей же показник в учасників групи 1б (р=0,002); по відношенню до значення в групі з ізольованою ГЕРХ у підгрупі Мелаксену він був у 1,2 раза більшим (24,80±10,03 і 19,57±9,10 нг/мл; р=0,059), у хворих, які не отримували Мелаксен, – у 1,3 раза меншим (14,37±6,22 і 19,57±9,10 нг/мл; р=0,034). Рівень 6-СОМ у підгрупах 1а і 1б був відповідно в 1,1 і 2,05 раза (24,80±10,03 і 29,50±10,5 нг/мл; 14,37±6,22 і 29,50±10,5 нг/мл) менший, а в пацієнтів з ізольованою ГЕРХ – в 1,5 раза (19,57±9,10 і 29,50±10,5 нг/мл) нижчий, ніж у групі контролю.

Згідно з отриманими даними щодо змін 6-СОМ можна зазначити, що до початку лікування спостерігалося істотне зниження 6-СОМ у групі з ізольованою ГЕРХ за наявності ерозивного ураження слизової оболонки стравоходу (СОС), натомість у пацієнтів з поєднаною патологією статистично достовірних відмінностей 6-СОМ у випадку ЕРХ і за наявності НЕРХ не виявлено, однак його рівень був значно нижчим у цих пацієнтів незалежно від форми ГЕРХ. Після проведеного лікування у пацієнтів, в схему терапії яких було включено Мелаксен, відзначено достовірне підвищення 6-СОМ: при НЕРХ – у 1,8 раза, в разі ЕРХ – у 1,7 раза.

При ізольованій ГЕРХ достовірної різниці до і після лікування не виявили як за ерозивному, так і при неерозивному ураженні стравоходу. Також установлено, що зміни в концентрації 6-СОМ були більш значними в пацієнтів, які приймали Мелаксен, саме при ерозивному ураженні СОС. Рівень 6-СОМ при ЕРХ після лікування перевищив в 1,2 раза ці ж показники для НЕРХ. Пацієнти, які не отримували Мелаксен, показали протилежний результат: рівень 6-СОМ був у 1,2 раза вищим при НЕРХ в порівнянні з таким в разі ЕРХ. Подібний результат відзначали й у пацієнтів з ізольованою ГЕРХ: у них рівень 6-СОМ також у 1,3 раза був вищим при НЕРХ. Ці дані дали підстави припустити, що застосування Мелаксену в комплексному лікуванні особливо ефективне в плані підвищення концентрації мелатоніну у пацієнтів з ерозивним ураженням СОС, зважаючи на його більш важкий перебіг, що супроводжується розвитком тяжких ускладнень.

Було вивчено зміни рівня 6-СОМ залежно від ступеня РЕ. У процесі проведеного лікування рівень 6-СОМ змінився таким чином: концентрація 6-СОМ при РЕ А в пацієнтів підгруп 1а і 1б становила 28,16±9,28 і 15,53±6,49 нг/мл, що було в 1,4 і 1,03 раза відповідно більше, ніж показники до лікування (19,12±9,85 і 28,16±9,28; 14,95±8,67 і 15,53±6,49 нг/мл; р<0,05; р>0,05); у пацієнтів з ізольованою ГЕРХ рівень 6-СОМ становив 20,48±9,95 нг/мл, що в 1,1 раза перевищило вихідні показники до лікування (18,34±8,77 проти 20,48±9,95 нг/мл; р>0,05) (табл. 1).

При порівнянні показників, які досліджувалися, відзначено, що в підгрупі 1а після лікування рівень 6-СОМ у 1,8 раза (28,16±9,28 проти 15,53±6,49 нг/мл) перевищував аналогічні показники в пацієнтів, які не отримували мелатонін, і в 1,3 раза (28,16±9,28 проти 20,48±9,95 нг/мл) в осіб з ізольованою ГЕРХ (р=0,002; р=0,068). У хворих підгрупи 1б рівень 6-СОМ, навпаки, в 1,3 раза (15,53±6,49 і 20,48±9,95 нг/мл) був меншим, ніж при ізольованому перебігу ГЕРХ (р=0,167).

При РЕ В рівень 6-СОМ після лікування становив 24,15±11,60 нг/мл у пацієнтів, які додатково до основного лікування отримували Мелаксен, і 14,16±6,07 нг/мл у хворих, які не приймали цей препарат. Отримані показники у 2 рази перевищували вихідні значення до лікування в пацієнтів підгрупи, які приймали Мелаксен, і статистично не змінювалися в учасників підгрупи 1б (15,60±11,56 і 14,16±6,07 нг/мл; р<0,05; р>0,05). При ізольованому перебігу ГЕРХ рівень 6-СОМ становив 19,96±8,09 нг/мл, що статистично не відрізнялося від показників до лікування (20,3±11,9 і 19,96±8,09 нг/мл; р>0,05). У пацієнтів підгрупи 1а рівень 6-СОМ у 1,7 раза перевищував аналогічні показники в учасників підгрупи 1б (24,15±11,60 і 14,16±6,07 нг/мл) та в 1,2 раза (24,15±11,60 і 19,96±8,09 нг/мл) у хворих з ізольованим перебігом ГЕРХ (р=0,062; р=0,439). У пацієнтів, які не отримували Мелаксен, різниця у випадку з ізольованою ГЕРХ дорівнювала 1,4 раза (14,16±6,07 і 19,96±8,09 нг/мл; р=0,155).

При РЕ С концентрація 6-СОМ у пацієнтів підгруп 1а і 1б становили 20,05±8,28 і 8,74±3,87 нг/мл відповідно. Рівень 6-СОМ у процесі лікування збільшився в 1,8 раза (10,8±4,4 і 20,05±8,28 нг/мл) у пацієнтів, у схему лікування яких було включено Мелаксен, і в 1,4 раза (6,0±1,1 і 8,74±3,87 нг/мл) в осіб, які не застосовували цей препарат (р<0,05; р>0,05). У хворих з ізольованим перебігом ГЕРХ рівень 6-СОМ у процесі проведеного лікування збільшився в 1,4 раза (11,29±6,29 і 16,50±9,08 нг/мл; р>0,05).

Порівнюючи показники між групами, визначили, що в пацієнтів підгрупи 1а рівень 6-СОМ у 2,2 раза вищий, ніж в учасників підгрупи 1б (20,05±8,28 і 8,74±3,87 нг/мл), та в 1,2 раза вищий, ніж у хворих з ізольованою ГЕРХ (20,05±8,28 і 16,50±9,08 нг/мл; р=0,123; р=0,515). Рівень 6-СОМ у пацієнтів, які не отримували додатково Мелаксен, навпаки, був у 1,8 раза менший, ніж в учасників групи 2 (8,74±3,87 і 16,50±9,08 нг/мл; р=0,315).

Аналізуючи показники 6-СОМ до і після лікування, отримали прогресивне зниження 6-СОМ залежно від ступеня тяжкості ураження СОС, після лікування спостерігалася аналогічна закономірність. Підвищення концентрації 6-СОМ з високим ступенем достовірності відрізнялося від показників до лікування в пацієнтів підгрупи 1а. У хворих, які не використовували Мелаксен, також відмічали збільшення аналогічних показників залежно від ступеня тяжкості РЕ, однак ці зміни не були статистично достовірними. У пацієнтів з ізольованою ГЕРХ спостерігали незначне підвищення 6-СОМ після лікування, однак і ці показники також мали чіткий зв'язок із тяжкістю ураження СОС.

Відзначено, що більш нижчою була концентрація 6-СОМ у сечі, то більш глибокі ураження СОС діагностувалися в цих пацієнтів. Ці дані можуть свідчити про те, що мелатонін бере участь у патофізіологічних механізмах формування ерозивного ураження стравоходу і може служити маркером ступеня тяжкості РЕ.

У ході дослідження встановлено, що рівень 6-СОМ змінюється в пацієнтів з поєднаною патологією залежно від ступеня тяжкості ХОЗЛ (табл. 2). Так, при ХОЗЛ II стадії рівень 6-СОМ вірогідно в 1,5 (16,40±7,81 і 10,60±8,04 нг/мл) раза перевищував аналогічний показник при ХОЗЛ III стадії і у 1,2 (16,40±7,81 проти 13,07±10,70 нг/мл) раза – при IV (р=0,009; р=0,416).

У процесі проведеного лікування рівень 6-СОМ змінився таким чином: концентрація 6-СОМ у пацієнтів з ХОЗЛ II стадії, які використовували додатково Мелаксен, становила 24,61±10,74 і 17,31±6,72 нг/мл, а в осіб, які не отримували цей препарат, – 16,40±7,81 і 25,93±10,74; 17,40±8,52 і 17,60±6,92 нг/мл (р=0,006; р=0,95), що було відповідно в 1,5 та 1,03 раза більше, ніж до лікування.

Порівняльний аналіз між групами показав, що в підгрупі Мелаксену після лікування рівень 6-СОМ був у 1,4 раза вищим, ніж у пацієнтів, які його не отримували: 25,93±10,74 проти 17,60±6,92 нг/мл (р>0,05). При ХОЗЛ III стадії рівень 6-СОМ становив 22,34±10,65 нг/мл у пацієнтів, які додатково до основного лікування отримували Мелаксен, і 12,41 ± 5,10 нг/мл у хворих, які цей препарат не приймали. Отримані показники в 2,4 раза (8,98±5,23 і 22,34±10,65 нг/мл) перевищували вихідні значення до лікування в пацієнтів підгрупи 1а і не змінювалися в учасниківв підгрупи 1б (12,57±10,54 проти 12,41±5,10 нг/мл; р=0,001; р=0,96). У пацієнтів підгрупи Мелаксену рівень 6-СОМ у 1,8 раза (22,34±10,65 і 12,41±5,10 нг/мл) перевищував аналогічні показники в учасників підгрупи 1б (р<0,05). При ХОЗЛ IV стадії концентрація 6-СОМ у пацієнтів підгрупи 1а і 1б дорівнювала 28,42±13,41 і 11,5 нг/мл відповідно. Рівень 6-СОМ у процесі лікування змінився в 1,8 раза (15,16±12,13 і 28,42±13,41 нг/мл) в пацієнтів, до схеми лікування яких було включено Мелаксен, і в 1,6 раза (6,8 і 11,5 нг/мл) в осіб, які цей препарат не приймали (р=0,27).

Порівнюючи показники між групами, було визначено, що в пацієнтів, які додатково приймали Мелаксен, рівень 6-СОМ у 2,4 раза перевищував такий в учасників підгрупи 1б (28,42±13,41 і 11,5 нг/мл; р<0,05).

Висновки

Виходячи з вищенаведених результатів зміни динаміки 6-СОМ, можна припустити, що для поєднаної патології характерне пропорційне зниження його концентрації залежно від ступеня тяжкості ХОЗЛ. Ця тенденція зберігається як до, так і після лікування. У процесі лікування в пацієнтів, які додатково до основного лікування отримували Мелаксен, достовірно зросли рівні 6-СОМ на відміну від учасників підгрупи 1б, де зміна була статистично незначною. Ці дані можуть свідчити про те, що мелатонін бере участь у патофізіологічних механізмах формування як ГЕРХ, так і ХОЗЛ, а його рівень корелює зі ступенем тяжкості цієї поєднаної патології.

З точки зору математичної статистики, в усіх групах рівень 6СОМ виявив себе як стабільна характеристика (r>0,5). У пацієнтів підгрупи 1а спостерігали підвищення рівня 6-СОМ (стабільний позитивний терапевтичний ефект), середній рівень 6-СОМ після лікування підвищився на 82,5%, що забезпе чувало статистично достовірну відмінність від стану до лікування з високим ступенем достовірності (р=0,001). У підгрупі 1б у 30% випадків рівень 6СОМ знизився, однак загалом по групі спостерігали незначне (на 0,2, або на 1,3%) його підвищення, що не забезпечувало статистично достовірної різниці від такого до лікування (р=0,922). У хворих на ізольовану ГЕРХ у 40% випадків (n=16) рівень 6-СОМ також знизився, хоча загалом по групі спостерігали статистично незначуще підвищення його рівня на 0,94 нг/мл, або 4,5% (р=0,669).

Производитель препарата Мелаксен - UNIPHARM, Inc

Регистрационное свидетельство МОЗ Украины: № UA/0660/01/ от 21.07.2014

САМОЛЕЧЕНИЕ МОЖЕТ БЫТЬ ОПАСНЫМ ДЛЯ ВАШЕГО ЗДОРОВЬЯ

Реклама лекарственного средства. Перед применением необходимо обязательно ознакомиться с инструкцией и проконсультироваться с врачом.