вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Типи головокружінь та їх лікування

Трінус К.Ф. (добавил(а) 23 декабря 2009 в 14:50)
Добавить статью Распечатать

За означенням Всесвітньої організації охорони здоров’я головокружіння – це порушення, при якому особа має суб’єктивне відчуття руху в просторі (суб’єктивне головокружіння) чи відчуття, що предмети рухаються довкола (об’єктивне), зазвичай зі втратою рівноваги.

Правдиве головокружіння слід відрізняти від переднепритомного стану, відчуття «пустої» голови та інших форм «запаморочення». Головокружіння виникає внаслідок порушень у апараті рівноваги: лабіринті, півкружних каналах, 8-му нерві чи очах.

Головокружіння розглядають як особливий випадок запаморочення – ілюзію неіснуючого руху. Запаморочення не є самостійним захворюванням – це симптом, який може з’являтись самостійно або супроводжувати безліч хвороб. Описані різні класифікації запаморочень:

  • центральні та периферичні;
  • системні та несистемні;
  • вестибулярні та невестибулярні.

На жаль, ці класифікації ніяким чином не впливають на тактику підбору лікарських засобів, в показаннях до яких зазвичай написано: «запаморочення різноманітного походження». Терапевтична ефективність при цьому рідко перевищує 30%. Пояснити це можна особливостями присінка (вестибулярного аналізатора).

Перш за все, наявністю шести датчиків у лабіринті: гравітації, прискорень, низькочастотної вібрації, голосних звуків та інфразвуку, магнітного імпульсу та метаболізму.

По-друге, наявністю, мінімум трьох, присінко-кіркових провідних трактів.

По-третє, присінок є основою «просторової тетради», до якої входять також аналізатори зору, слуху та соматосенсорного чуття.

По-четверте, присінок має тісні зв’язки з моторною, вегетативною та лімбічною системами, нерідко виступаючи тріггером розладів у цих системах.

Нарешті, особливістю присінка є наявність не одного, а чотирьох представництв в корі: власне вестибулярного, його представництв в зоровій, соматосенсорній та слуховій кіркових зонах. Тому, такою складною є симптоматика присінкових розладів, серед яких запаморочення займає особливе місце.

На підставі цих особливостей зрозуміло, чому виділяють різні види запаморочень:

  • light-headedness («пуста» голова);
  • black-outs (затьмарення);
  • giddiness, numbness (затерпання);
  • faintness (переднепритомний стан);
  • confusion (конфузія);
  • claustrophobia (клаустрофобія);
  • syncope (сінкопе).

Запаморочення супроводжується нег ативним емоційним сприйняттям ситуації, нерідко виникає страх смерті, іноді хворі скаржаться на дурноту, млість, вказуючи на страх закритих (клаустрофобія) або відкритих (агорафобія) просторів. Багато хворих скаржаться на захитування, непереносимість транспорту – хворобу руху або кінетоз.

У багатьох хворих розвивається боязнь висоти (акрофобія) та невпевненість в темряві (ніктофобія). Деякі не могли дивитись на будь-які предмети, що рухались перед очима (оптокінез). Інші скаржились на порушення координації рухів, напруження при спусканні з гори чи по сходах.

Віддалені наслідки присінкових уражень: травми голови, інтоксикації, опромінення ? починаються з коротких випадків запаморочення або головокружіння легкої вираженості. Протягом кількох місяців тривалість нападів (attacks) збільшується, а їх інтенсивність наростає. Симптоматика починає ускладнюватись болями голови, інтенсивною нудотою, блювотою та втратою свідомості. Саме тоді хворі починають звертатись до лікаря, а в загальній симптоматиці захворювання запаморочення вже ігноруються як хворим, так і лікарем, оскільки на перший план виходить «більш важлива симптоматика», і тільки при акцентуванні уваги хворі пригадують, що саме з цього симптому все і починалось. В більшості випадків опис запаморочень пацієнтами був досить розмитим, нечітким. Запаморочення сприймались хворими як порушення сприйняття простору або відчуття незрозумілих неясних рухів. Пацієнти розповідали, що під ними ніби пливе земля, або предмети, або щось незрозуміле негаразд перед очима чи в голові. Найчастіше симптоматика провокувалась рухами голови, або перебуванням в рухливих засобах: ліфтах, транспортних засобах.

Більш точне визначення запаморочення – це відчуття порушеного сприйняття простору та руху.

Спеціально для порталу «Страна Врачей»
Підготував Трінус К.Ф.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Правовая информация: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»