Абсцес та гангрена легень: інструментальні та лабораторні методи дослідження при деструктивних захворюваннях легень

До інструментальних методів дослідження хворих на інфекційні деструкції легень відносяться:

• рентгенологічне дослідження легень;
• бронхоскопія;
• абсцесоскопія;
• дослідження функції зовнішнього дихання;
• ЕКГ

Розвиток абсцесу можна поділити на три стадії (періоди):

• ранню, або некротичну;
• порожнинну;
• капсулярну.

У ранній стадії відмічається гнійне розплавлення інфільтрованої ділянки легені без утворення порожнини. У другій стадії процес розплавлення поширюється на бронх. Некротичні маси через відвідний (дренуючий) бронх при кашлі частково відторгаються; виникає порожнина з нерівними (ландкартоподібними) внутрішніми контурами; елементи нагноєння, що лишилися в порожнині, і повітря, яке проникло через бронх, утворюють горизонтальний рівень. Зовнішні контури порожнини оточені широкою зоною запальної інфільтрації неправильної форми і без чітких меж.

У другій стадії відторгнення некротичних мас закінчується, по краях порожнини розвивається фіброзна сполучна тканина, у зв’язку з чим внутрішні контури стінок порожнини стають рівними і чітко окресленими. Перифокальна інфільтрація зменшується.

Рентгенологічне дослідження при абсцесі легені набирає особливо важливої ролі у разі вирішенні питання про хірургічне втручання.

Рентгенівська картина багато в чому залежить від стадії розвитку абсцесу. Так, у ранній стадії, коли немає сполучення некротичних мас з бронхом і відсутня порожнина, визначається затемнення легеневої ділянки без чітких зовнішніх контурів, на фоні якого (при твердому знімку) іноді виявляється інтенсивніша тінь неправильної округлої форми.

У другій стадії, при частковому звільненні порожнини абсцесу від елементів нагноєння, визначається ділянка затемнення неправильної форми, без чітких зовнішніх контурів. На фоні цього затемнення видно прояснення, розміщене над горизонтальним рівнем рідини, яке зберігається при нахиляннях хворого. Внутрішні контури прояснення поїдені, ландкартоподібні.

У  третій стадії внутрішні контури порожнини чітко окреслені, рівні, горизонтальний рівень рідини зберігається або зменшується, перифокальне запалення виражене меншою мірою.

Рентгенологічне дослідження легень дозволяє виявити прояви деструктивного пульмоніту на стадії інфільтрації ― дифузне посилення легеневого малюнка, розширені корені обох легень з нечіткими контурами. Визначається інтенсивне затемнення одного-двох сусідніх сегментів або цілої частки, або усієї легені. Томографія легень дає можливість виявити невеликі порожнини і дрібні секвестри і оцінити стан сусідніх бронхів.

У стадії дренування гнійника рентгенологічні ознаки проявляються у вигляді порожнини округлої форми на тлі інфільтративного затемнення. При цьому внутрішній контур порожнини згладжений і має горизонтальний рівень рідини.

Найкращим і найбільш достовірним методом діагностики інфекційних деструкцій легень є томографія. У разі розвитку гангренозного абсцесу за допомогою рентгенологічного дослідження виявляють велику зону інфільтрації з округлою формою порожнини і високим рівнем рідини. Інколи замість однієї порожнини визначають декілька дрібних просвітлень з горизонтальними рівнями рідини. Досить часто дрібні порожнини зливаються. Постійно зростає перифокальна інфільтрація і утворюються нові секвестри.

Рентгенологічне обстеження у разі гангрени легень дає можливість виявити на тлі інтенсивного затемнення частки або цілої легені неправильної форми просвітлення – скупчення виробленого аеробами газу, який надає патологічному локусу «плямистого» вигляду. Якщо процес прогресує це призводить до розвитку двостороннього ураження легень (Хворостінка В.М., 2003). Як розповсюджена гангрена, так і гангренозний абсцес досить часто ускладнюється емпіємою. Поява плеврального ексудату з рівнем рідини та газом над нею не завжди свідчить про з’єднання порожнини емпієми з бронхіальним деревом, так як газ може бути наслідком життєдіяльності анаеробних мікроорганізмів.

У разі виникнення піопневмотораксу загальний стан хворого різко погіршується. Розвивається і швидко прогресує підшкірна і міжм’язова емфізема, а також емфізема середостіння. За допомогою фізикальних та рентгенологічних методів обстеження виявляють повне або часткове спадання легені та зміщення середостіння в протилежний бік (Путов Н.В., Федосеев Г.Б., 1984).

Бронхоскопія дозволяє підтвердити діагноз, уточнити локалізацію і контролювати прохідність дренуючого бронха, якщо формуються обтураційні абсцеси бронхоскопія дає можливість виявити причину обструкції.

Абсцесоскопія. За допомогою торакоскопу визначають субплевральні нагнивання і здійснюють окремі легеневі маніпуляції.

Дослідження функції зовнішнього дихання. У разі інфекційних деструкцій легень порушується функція зовнішнього дихання, знижується ЖЄЛ, індекс Тіфно (ОФВ-1 / ЖЄЛ) і дифузна здатність легень.

Лабораторні методи дослідження хворих на інфекційні деструкції легень

Лабораторні методи дослідження відіграють важливу роль для діагностики інфекційних деструкцій легень. До них належать: загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз харкотиння.

У загальному аналізі крові при інфекційних деструкціях легенів виявляють лейкоцитоз, анемію, підвищення ШОЕ.

Біохімічний аналіз крові дозволяє визначити зниження вмісту альбумінів та зростання рівня альфа-2 і гама-глобулінів, сіалових кислот, серомукоїду, гаптоглобіну, фібриногену, муцину, церулоплазміну, активності амінотрансфераз, появу С-реактивного протеїну. У разі «токсичної нирки» – підвищується рівень креатиніну в сироватці крові (Окороков А.Н., 2001).

Імунологічні дослідження проводять з метою оцінювання імунологічної реактивності та імунокорекції. У периферичній крові хворих на інфекційні деструкції легень виявляють зниження вмісту Т-лімфоцитів, зростає рівень імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів. У разі сприятливого перебігу захворювання рівень імуноглобулінів продовжує зростати впродовж 2-3 місяців, при несприятливому – знижується (Хворостінка В.М., 2003).

Загальний аналіз сечі дає можливість у разі розвитку «токсичної нирки» виявити протеїнурію, циліндрурію, мікрогематурію.

Аналіз харкотиння має діагностичне значення для виявлення деструктивних пульмонітів і контролю розвитку процесу. Харкотиння гнійне з неприємним запахом. У разі його відстоювання розділяється на три шари у хворих з абсцесом легень. Верхній шар є пінистий і містить слиз з домішками гною. Середній – суміш слини з серозною рідиною. Нижній шар містить суміш крихтоподібного тканинного детриту, невеликої кількості гною та напівзруйновані фрагменти легеневої тканини. Якщо провести мікроскопію осаду харкотиння виявляють еластичні волокна, кристали холестерину, жирних кислот, гематоїдину, обривки легеневої тканини.

Бактеріологічні дослідження харкотиння дозволяють виявити збудника інфекційних деструкцій легенів. За складом метаболітів аеробів (жирних кислот) визначається вид збудника – методом газорідинної хроматографії гною. Цей метод є технічно найбільш простим і надійним. Найбільшу інформацію про «мікробний пейзаж» нагнивання одержують під час дослідження пунктату або аспірату з ділянки запальної інфільтрації.

З монографії «Гнійні хвороби легенів»

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького