вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання

Регеда М.С. (добавил(а) 6 октября 2010 в 14:56)
Добавить статью Распечатать

Розділ з монографії Регеди М.С. «Гнійні хвороби легенів».

До основних симптомів, які спостерігаються при захворюваннях органів дихання є: кашель; задишка; кровохаркання; біль у грудній клітці.

Кашель(tussis) відноситься до найбільш частих ознак захворювання органів дихання. Він є складним рефлекторним процесом видалення вмісту дихальних шляхів – харкотиння, слизу, крові, сторонніх тіл. Кашель виникає в результаті запального, хімічного, механічного, термічного подразнень кашлевих рецепторів, які розміщені в трахеї, бронхах, гортані, на листках плеври. Залежно від характеру розрізняють сухий кашель, який не супроводжується виділенням харкотиння, та вологий кашель з виділенням харкотиння (sputum). Сухий кашель спостерігається при ларингіті, сухому плевриті. Вологий кашель виникає при пневмонії, бронхіті, туберкульозі легень, абсцесі легень, пневмосклерозі.

Крім цього виділяють «ранковий», «вечірній» і «нічний» кашель. «Ранковий» кашель появляється у хворих, які страждають хронічним бронхітом, бронхоектатичною хворобою, абсцесом легень, кавернозним туберкульозом легень. «Вечірній» кашель турбує хворого протягом цілого дня, проте він найбільш підсилюється у вечірній період і спостерігається при пневмоніях та бронхітах. «Нічний» кашель може виникати при лімфогранулематозі, туберкульозі, злоякісних пухлинах.

Розрізняють постійний та періодичний кашель (залежно від його тривалості). Постійний кашель появляється при ларингітах, бронхітах; періодичний кашель – при грипі, пневмоніях, туберкульозі легень тощо.

Залежно від гучності та тембру розрізняють голосний, гучний кашель, що виникає при кашлюку, істерії, та тихий, короткий кашель або покашлювання – спостерігається при першій стадії крупозної пневмонії, сухому плевриті, початковій стадії туберкульозу легень.

Задишка(dispnoe) за своїм проявом може бути суб’єктивною і об’єктивною або одночасно суб’єктивною та об’єктивною. Під суб’єктивною задишкою розуміють суб’єктивне відчуття хворим затрудненого дихання (при неврозі, істерії, метеоризмі). Під об’єктивною задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, порушення співвідношення між фазами вдиху та видиху і визначається об’єктивними методами дослідження.

Змішана задишка (при емфіземі легень) – це суб’єктивна та об’єктивна, яка супроводжується збільшенням частоти дихання (tachipnoe) може спостерігатися при захворюваннях органів дихання (пневмонія, туберкульоз).

Залежно від того, яка фаза дихання змінена, розрізняють такі типи задишки:

  • інспіраторна задишка характеризується утрудненим вдихом;
  • експіраторна задишка проявляється утрудненим видихом;
  • змішана задишка характеризується утрудненим як вдихом, так і видихом.

Iнспіраторна задишка (стенозуючий ларинготрахеїт, пухлина трахеї або гортані, потрапляння сторонніх тіл) спостерігається при виникненні перешкод для повітря у верхніх дихальних шляхах. При бронхіальній астмі, бронхообструктивному синдромі виявляється експіраторна задишка. Крім цього, задишку слід розрізняти за її походженням. Вона може бути фізіологічною, яка спостерігається при підвищеному фізичному навантаженні або надмірному психічному збудженні, та патологічною, яка є при різних захворюваннях органів дихання, серцево-судинної та кровотворної систем.

При деяких захворюваннях може змінюватись глибина дихання і тривалість фаз вдиху та видиху. Спостерігається поверхневе і болюче дихання при плевриті. Емболія або тромбоз легеневої артерії супроводжується раптовою, досить часто болючою, задишкою з глибоким вдихом та видихом. Хворий в цей період може займати вимушене положення (сидяче) – orthopnoe.

Приступоподібна задишка, яка супроводжується асфіксією, називається ядухою. Вона виявляється при бронхіальній та серцевій астмі. Ядуха, яка виникає у вигляді раптового приступу, носить назву астма. При бронхіальній астмі приступ ядухи виникає внаслідок спазму дрібних бронхів і супроводжується утрудненим, тривалим та шумним видихом. Серцева астма характеризується приступом ядухи, яка виникає в результаті ослаблення лівого відділу серця і клінічно проявляється утрудненим вдихом.

Кровохаркання (haemoptoe) – виділення крові з харкотинням під час кашлю. Кровохаркання може виникати при раку легень, туберкульозі легень, бронхоектатичній хворобі, абсцесі легень, актиномікозі, аскаридозі, вірусній пневмонії, бронхітах, тромбоемболії легеневої артерії, стенозі мітрального клапану.

При легеневій кровотечі кров виділяється під час кашлю, змішана з харкотинням, піниста, РН-лужна, світло – червоного забарвлення, і в анамнезі є захворювання легень.

Шлункова кровотеча характеризується блюванням темною кров’ю з домішками їжі, шлункового соку. При цьому кров не піниться, РН-кисла, відсутній кашель, а в анамнезі є захворювання шлунка.

При інфаркті легень у перші 2-3 дні виявляється свіжа, світло-червона кров у харкотинні, пізніше у наступні 7-10 днів кров змінюється.

Біль у грудній клітці (dolor) появляється при розвитку патологічного процесу власне у грудній стінці, плеврі, легенях, серці, аорті. Інколи біль ірадіює у грудну клітку при захворюваннях органів черевної порожнини. Біль у грудній стінці («поверхневий» біль) може бути колючого або ниючого характеру, інколи є інтенсивний та тривалий, який збільшується при кашлі, глибокому диханні, різких рухах тулуба, лежанні на хворому боці. Цей біль спостерігається при ушкодженні м’язів (запалення – міалгія, міозит, травма), міжреберних нервів (грудний радикуліт, кила Шморля), шкіри (оперізуючий лишай, травма), ребер та костальної плеври (періостити, переломи ребер, метастази пухлин).

Біль у грудній клітці залежить від подразнення плеври, в якій розміщені чутливі нервові закінчення, і виникає при захворюванні плеври (сухий плеврит), патології легень (туберкульоз легень, абсцес легень, крупозна пневмонія), при метастазах пухлини у плевру, інфаркті легень, при травмі, гострому панкреатиті.

Плевральний біль буває колючого характеру, а при діафрагмальному плевриті та спонтанному пневмотораксі він гострий, інтенсивний, який посилюється при кашлі, глибокому диханні, а також у положенні хворого на здоровому боці.

Загрудинний біль, який виникає частіше при фізичному навантаженні або при негативних емоціях, рідше в стані спокою, має стискаючий характер і може іррадіювати у ліву руку, лопатку, спостерігається при захворюваннях серця та судин (стенокардія, інфаркт міокарда, перикардит), рідше при виразці або пухлині кардіального відділу шлунка, жовчнокам’яній хворобі.

Основними синдромами при захворюваннях органів дихання є:

  • синдром запалення легеневої тканини;
  • синдром накопичення рідини в плевральній порожнині;
  • синдром запалення плеври;
  • синдром утворення порожнини в легені;
  • синдром пневмотораксу;
  • обструктивний синдром;
  • легенева артеріальна гіпертензія;
  • дихальна недостатність;
  • синдром обтураційного ателектазу легень;
  • синдром компресійного ателектазу.

Синдром запалення легеневої тканини розвивається внаслідок заповнення альвеол запальною рідиною та фібрином. Цей синдром виявляється під час пневмонії, інфаркту легені, абсцесу легень. Хворі скаржаться на кашель з виділенням харкотиння, задишку, підвищення температури тіла, інколи біль у грудній клітці. При огляді уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання, збільшується частота дихальних рухів. Під час пальпації виявляють посилене голосове тремтіння. Перкуторно визначається вкорочення перкуторного звуку. Під час аускультації виявляють ослаблене везикулярне дихання, крепітацію, вологі хрипи. Аналіз крові дозволяє виявити прискорення ШОЕ, лейкоцитоз. Рентгенівські зміни у легенях проявляються вогнищами затемнення.

Синдром накопичення рідини в плевральній порожнині. В плевральній порожнині рідина може бути запального (ексудат) чи незапального (трансудат) характеру. Спостерігається при ексудативних плевритах, туберкульозі, раку легень, інфаркті легень, серцевій та нирковій недостатності. Скарги хворих на кашель, задишку, підвищення температури тіла. При огляді виявляють відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання, випинання міжреберних проміжків. Голосове тремтіння в ділянці скупчення рідини не визначається. При перкусії виявляється тупий перкуторний звук, під час аускультації – ослаблення або відсутність дихання та бронхофонія. В аналізі крові визначається лейкоцитоз, прискорення ШОЕ до 40-60 мм/год. Плевральна пункція дає можливість підтвердити наявність випоту у плевральній порожнині. Рентгенівське дослідження дає змогу виявити гомогенне інтенсивне затемнення.

Синдром запалення плеври виникає під час сухого плевриту. Скарги на різкий біль у грудній клітці, який посилюється під час глибокого дихання та кашлю, підвищення температури тіла, сухий болючий кашель. Під час огляду виявляють відставання в акті дихання ураженої половини грудної клітки. При перкусії визначається обмеження рухомості нижнього краю легень. Під час аускультації вислуховується шум тертя плеври. Змін з боку крові у більшості випадків не виявляють, рідше є помірний лейкоцитоз. Рентгенологічно визначається обмеження рухомості купола діафрагми.

Синдром утворення порожнини в легені спостерігається при абсцесі, туберкульозі легень (каверна), розпад пухлини легені. Скарги на кашель з виділенням гнійного харкотиння, задишку, кровохаркання, підвищення температури тіла. При огляді виявляється відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання. Під час перкусії визначається притуплено – тимпанічний звук. При аускультації виявляються вологі хрипи, амфоричне дихання. Лабораторне дослідження дає можливість виявити лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. Рентгенівські зміни проявляються синдромом круглої тіні або синдромом утворення порожнини.

Синдром пневмотораксу. Наявність повітря у плевральній порожнині називається пневмотораксом. Він може бути спонтанним без попередньої травми або інших причин та травматичним, спричиненим травмою грудної клітки. Основними ознаками є біль у грудній клітці, задишка, сухий кашель, ослаблення або відсутність голосового тремтіння на боці ушкодженої легені. При перкусії – тимпаніт. Під час аускультації – відсутність або ослаблення везикулярного дихання. Підтверджується синдром рентгенологічно – на боці пневмотораксу відсутній легеневий малюнок.

Обструктивний синдром спостерігається під час бронхіальної астми, також при спазмі бронхів або закупорки їх секретом, пухлиною (рак легень). Проявляється задишкою, кашлем, ціанозом, подовженням фази видиху під час спокійного і особливо при форсованому диханні. Під час перкусії переважно коробочний звук. При аускультації легень – жорстке дихання або ослаблене везикулярне дихання, сухі, свистячі хрипи. В аналізі крові виявляється еозинофілія, рідше лейкоцитоз.

Легенева артеріальна гіпертензія спостерігається при захворюваннях легень (пневмосклероз, саркоїдоз, туберкульоз легень, хронічні обструктивні захворювання легень, тромбоемболія легеневої артерії), серцевій патології (інфаркт міокарду, гіпертонічна хвороба, мітральний стеноз), при ожирінні, викривленнях хребта. Виявляється гіпертензія малого кола кровообігу (вище 300 мм ріст за Бюрстином). Характеризується болем в ділянці серця, задишкою, яка виникає переважно при фізичному навантаженні. Виявляють інколи епігастральну пульсацію. Під час аускультації над легеневою артерією вислуховується розщеплення і акцент II тону, ритм галопу, який краще вислуховується по лівому краю груднини, особливо в її нижніх відділах. На ЕКГ виявляють ознаки гіпертрофії та перевантаження правого шлуночка, правограму, інверсію зубця Т в грудних відведеннях. На рентгенографії органів грудної клітки візуалізується збільшення розмірів серцевої тіні за рахунок дилатації правого шлуночка та передсердя, розширення легеневої артерії.

Дихальна недостатність – це стан, при якому органи дихання не спроможні забезпечити нормальний газообмін або газовий склад крові підтримується за рахунок інтенсивної роботи легень та серця. Дихальна недостатність може бути зумовлена ураженням бронхіального дерева та легеневої паренхіми, плеври, та кістково-м’язового каркасу грудної клітки, дихального центру великого мозку. Розрізняють гостру та хронічну дихальну недостатність.

Гостра дихальна недостатність (ГДН) – це критичний стан, який потребує інтенсивних реанімаційних заходів. Причинами ГДН є: тромбоемболія легеневої артерії, виражений больовий синдром, бронхіальна астма, емфізема легень, отруєння наркотиками.

Хронічна дихальна недостатність (ХДН) розподіляється на два основні типи (залежно від механізму порушення функцій зовнішнього дихання) – обструктивний та рестриктивний.

Причинами обструктивної дихальної недостатності є хронічний бронхіт, емфізема легень, бронхіальна астма. Клінічно обструктивна дихальна недостатність проявляється експіраторною задишкою, сухими свистячими хрипами на тлі подовженого видиху.

Причинами рестриктивної дихальної недостатності є дифузні захворювання легеневої паренхіми (альвеол і інтерстиціальної тканини) – дифузний пневмосклероз, фіброзуючий альвеоліт, множинні легеневі інфільтрати. Основною ознакою цього типу дихальної недостатності є інспіраторна задишка.

Змішаний тип спостерігається у хворих на хронічні легеневі та серцеві захворювання. Виділяють три ступені хронічної дихальної недостатності:

  • перший ступінь – задишка появляється під час значного фізичного навантаження;
  • другий ступінь – задишка виникає під час незначного фізичного навантаження;
  • третій ступінь – задишка виникає в стані спокою.

Синдром обтураційного ателектазу (спадіння) легень.Цей синдром виникає в результаті наступних захворювань (рак бронха, інші пухлини, що стискують бронх ззовні), які призводять до закупорки просвіту бронха. Голосове тремтіння не визначається. Під час перкусії виявляється тупий перкуторний звук. При аускультації – дихання відсутнє. Рентгенологічне дослідження легень дозволяє визначити (у ділянці ателектазу) гомогенну тінь, міжребер’я звужені, середостінна тінь перетягнута у хворий бік.

Синдром компресійного ателектазу легень.Він виникає в результаті стиснення легені, наприклад, великою кількістю ексудату, який міститься у плевральній порожнині. При цьому бронх залишається прохідним, а легеня стає майже безповітряною. Виявляється посилення голосового тремтіння та бронхофонії. При перкусії – притуплено-тимпанічний звук. Під час аускультації відсутнє везикулярне дихання. Ці ознаки спостерігаються за наявності ексудативного плевриту, випоту у ділянці стисненої легені рідиною (Децик Ю.I., Нейко Є.М., Пиріг Л.А., 1998).

З монографії «Гнійні хвороби легенів»

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Похожие материалы

Правовая информация: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»