Реформа в Нідерландах: невидима рука ринку в дії

І це в самому центрі “соціалізованої” Європи! Було надзвичайно цікаво дізнатися про хід і попередні результати голандських реформ. І от мені випав щасливий випадок особисто поспілкуватися з людиною, чиєю  роботою є прискіпливе стеження за розвитком і результативністю реформи. Ця людина – Вім Гроот, професор економіки охорони здоров’я в Університеті Маастріхту (Нідерланди) та член Ради з громадського здоров’я та охорони здоров’я Нідерландів (Council of Public Health and Health Care in the Netherlands). У цій статті – витяги з особистої бесіди та із статей пана Гроота на тему реформи охорони здоров’я в Голандії.

На пряме прохання охарактеризувати у двох словах – спрацювала реформа чи ні, пан Гроот відповів “так, спрацювала”. Спробую у кількох словах нагадати, що ж відбулося в охороні здоров’я Голандії у 2006-му.

Загальнообов’язкове державне страхування було припинено. Замість цього кожного голандця зобов’язали придбати базовий медичний страховий поліс у будь-якої з приватних компаній. Цей поліс коштує фіксовану визначену урядом ціну, яка складає близько 1000 євро на рік. Покриває такий поліс базовий набір допомоги: послуги сімейного лікаря, спеціалістів у лікарнях, ліки за призначенням, гінекологічну допомогу та допомогу по народженню дитини. Дітей до 18 років держава лікує безкоштовно, а людям з низьким рівнем доходу держава відшкодовує вартість базової страховки. Будь-яка людина вільна купувати будь-який інший, більш розширений страховий план понад базовий відповідно до своїх потреб. Страховим компаніям заборонено відмовляти громадянам у страхуванні. Але держава покриває ризики, які беруть на себе страховики із спеціального Фонду Урівнювання Ризиків (Risk Equalization Fund), який формується із відрахувань з доходів громадян. Отже, страхові компанії конкурують за пацієнтів, лікарні і фармвиробники конкурують за те, щоб їх обирали страхові компанії. Цю модель голандці називають “managed competition” – регульована конкуренція.

Що ж відбувається у результаті реформи через 3 роки після її запровадження? Ось які головні наслідки змін називає пан Гроот.

1. З’явилася потужна конкуренція між страховиками на рівні цін за страхові плани. У страхових компаній, щоб зберегти свій прибуток, з’явився сильний стимул знизити витрати на лікування пацієнтів. Кожна компанія намагається запропонувати найкращий страховий план за найнижчу можливу ціну – адже пацієнт вільний не перепідписувати контракт наступного року.

2. Посилилася конкуренція за якість медичних послуг між лікарями та закладами. Страховим компаніям вигідно брати на котракт лікарів та заклади, які лікують найбільш ефективно за найменшу ціну. Лікарні намагаються потрапити до числа т.зв. “обраних постачальників” (preferred providers) – закладів, яким страхові компанії надають особливу перевагу і заключають з ними більш вигідні угоди.

3. Знизилася вартість ліків. Під тиском з боку страховиків фармвиробники знижують ціни на генеричні препарати. Дуже поширеною стала практика відшкодування вартості лише найбільш дешевого у своєму класі генеричного препарату. Ця політика призвела до зниження вартості ліків на 5-10% щороку.

Як видно, “невидима рука ринку” подіяла на повну потужність. Без особливих регулювань з боку держави (навіть при зменшенні цих регулювань) можна спостерігати підвищення якості допомоги, зниження її вартості при високому рівні доступності (базові страхові плани мають 98% громадян!). Чи не чудовий приклад того, що для якісних змін державі іноді варто не збільшувати, а зменшувати свій вплив на охорону здоров’я?

http://healthcare.management.com.ua/2009/05/13/reforma-v-niderlandah-nevydyma-ruka-rynku-v-diji/