Особливості клітинного імунітету, ліпідного спектру крові, коагуляційного гемостазу та функціонального стану щитоподібної залози у жінок в перименопаузі з ішемічною хворобою серця

У пацієнток першої групи гормональний фон відповідав менопаузі: зниження естрадіолу – 0,35±0,04 нмоль/л та ЛГ – 7,0±0,3 мОд/мл та підвищення ФСГ – 10,8±1,3 мОд/мл. Рівень статевих гормонів у другій групі відповідав збереженій функції гонад. У першій групі спостерігалось зниження клітинного імунітету (СD4+/ СD8+ – 1,3±0,018), у другій – в межах норми (СD4+/ СD8+ – 1,9±0,016).

В обох групах була виявлена дисліпідемія, в першій групі переважав ІІа, ІІв типи, а у другій – ІV тип. У першій групі була виявлена схильність до гіперкоагуляції, у другій – показники були на вищій межі норми. В першій групі за даними РІА у 10-ти пацієнток був виявлений гіпотиреоз, у 3-х – гіпертиреоз, у другій групі у 3-х пацієнток – гіпотиреоз, у однієї –гіпертиреоз, що дало змогу припустити взаємозв’язок гіпоестрогенії та гормональних порушень з боку щитоподібної залози.

За даними Фремінгемського дослідження до метаболічних факторів ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ), окрім загальноприйнятих, відносять менопаузу [4]. Виявлена кореляційна залежність між гіпоестрогенією та підвищенням рівня тригліцеридів, гемостатичних та гемореологічних факторів [1, 2]. B період менопаузи відбуваються значні зрушення у функції щитоподібної залози, які у свою чергу обтяжують перебіг серцево-судинних захворювань [3].

Мета дослідження ― дослідити особливості клітинного імунітету, ліпідного спектру крові, коагуляційного гемостазу та функції щитоподібної залози в жінок в перименопаузі з ішемічною хворобою серця.

Нами було обстежено 48 жінок віком від 38 до 54 років (середній вік 48,4±5,8 років) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією ІІ-ІІІ ФК, які знаходились на лікуванні в кардіологічному відділенні ЛШМД м. Львова. Діагноз встановлювали на підставі скарг, анамнезу, даних об’єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів (ЕКГ, Ехо-КГ). Критерієм включення була стабільна стенокардія ІІ та ІІІ ФК.

До першої групи увійшли 24 жінки з відсутністю менструацій не ≤ 12 місяців. Часовий проміжок після останньої менструації становив 16±2 місяці. До контрольної групи увійшли 24 жінки з аналогічним діагнозом, але збереженою функцією яйників. Рівень естрадіолу (Е2), фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнізуючого (ЛГ), тиреотропного гормонів (ТТГ), трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4) в крові визначали радіоімунологічним методом (РІА). Усі пацієнтки були обстежені гінекологом.

У всіх пацієнток першої групи гормональний фон відповідав періоду менопаузи: спостерігався знижений рівень Е2 – 0,35±0,04 нмоль/л та ЛГ – 7,0±0,3 мОд/мл та підвищений рівень ФСГ – 10,8±1,3 мОд/мл. Рівень статевих гормонів у другій групі відповідав збереженій функції гонад. У першій групі спостерігалось зниження клітинної ланки імунітету (зниження кількості СD4+ (хелперів) 0,6±0,012 Г/л, підвищення кількості СD8+ (супресорів) 0,55±0,022 Г/л, зниження СD4+/ СD8+ до 1,3±0,018).

У другій групі показники клітинного імунітету залишались в межах норми (СD4+ – 0,9±0,02 Г/л, СD8+ – 0,31±0,05 Г/л, СD4+/ СD8+ – 1,9±0,016. В обох групах виявлена дисліпідемія, в першій групі переважав ІІа, ІІв типи, а у другій – ІV тип.

Коефіцієнт атерогенності в першій групі виявився дещо вищим (2,48±1,34), ніж у другій (2,16±2,15). У першій групі показники коагулограми свідчили про підвищену схильність до гіперкоагуляції [(згортаюча активність на 2 хвилині інкубації (А) склала 32,4 ±5,34%; максимальна амплітуда згортання (МА) – 98,4±2,64%, тоді як у другій групі показники були на вищій межі норми (А – 25 ±2,3%, МА – 96,3 ±2,49%)]. В першій групі за даними РІА у 8-ми пацієнток був вперше виявлений гіпотиреоз, у 2-х – латентний гіпотиреоз, у 3-х – помірний гіпертиреоз. У другій групі у 3-х пацієнток гормональний фон відповідав гіпотиреоїдному стану, у однієї пацієнтки були клінічні та лабораторні ознаки гіпертиреозу. У решта пацієнток рівень гормонів відповідав еутиреоїдному стану.

Висновки: На фоні прогресивного зниження естрогенів у жінок в перименопаузі з ішемічною хворобою серця спостерігається зниження клітинного імунітету, більша схильність до гіперкоагуляції та тромбоутворення, ніж у жінок аналогічного віку без ознак гіпоестрогенії. Для жінок в перименопаузі з ішемічною хворобою серця більш характерна дисліпідемія ІІа та ІІв типів, тоді як у жінок з ІХС аналогічного віку без ознак гіпоестрогенії – ІV тип. Можна припустити взаємозв’язок гіпоестрогенії та гормональних порушень з боку щитоподібної залози у жінок в перименопаузі з ознаками ішемічної хвороби серця та їх взаємне обтяження.

Заремба Є.Х., Шатинська-Мицик І.С., Рибак О.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Література:

1. Гончаренко Н.В., Старостина Т.А. Заместительная гормональная терапия как одно из средств профилактики коронарной болезни сердца // Заместительная гормональная терапия – гармоническая зрелость женщины: Сб. статей/ Под ред. В.И. Кулакова. – М.: МИК. – 2000. – ст. 8-20
2. Мартынов А.И., Майчук Е.Ю. Особенности липидного профиля у женщин в период постменопаузы как фактор риска сердечно-сосудистых заболеваний // Российские медицинские вести. – 2003. – № 2. – ст. 22-27
3. Fozzard H., Haber E., Morgan H. et al. The heart & cardiovascular system//Raven Press– 1991. – Vol. 2-p.1709-1729
4. Kannel W.B. Metabolic risk factors for coronary heart disease in women: perspective from the Framingham Study// American Heart J. – 1987-Aug; 114(2):413-9