Моніторинг стану йодної забезпеченості населення Києва та Київської області за даними обстеження репрезентативних груп

У жінок і дітей, які проживають у м. Києві та Київській області виявлено йодний дефіцит легкого ступеня; випадки дифузного збільшення щитовидної залози вказують на наявність йодної ендемії. Показано необхідність впровадження програм масової йодної профілактики шляхом загального йодування солі.

Більшість країн світу визначилася із актуальністю проблеми йодного дефіциту (ЙД) на своїй території ще наприкінці минулого сторіччя та розпочала активні заходи боротьби з ним, що дозволило на сьогодні питання йодного забезпечення населення розглядати з позицій моніторингу його адекватності. В останні роки і в Україні поширилася кампанія з вивчення та ліквідації йодного дефіциту. Були проведені спроби державного запровадження масової йодної профілактики, фармакологічний ринок поповнився йодовмісними препаратами (ЙП) та харчовими добавками, з'явилася їх реклама в засобах масової інформації, все це так чи інакше привернуло увагу суспільства до проблеми подолання йодної недостатності. Епідеміологічні дослідження йодного статусу в різних областях України показали суттєве зростання рівня споживання населенням продуктів і препаратів, що містять йод, проте відсутність загального йодування солі та масового її вжитку перешкоджає ліквідації явища як такого.

Вивчення стану йодної забезпеченості населення було виконане у відповідності до спільного наказу МОЗ та АМН України «Про затвердження плану-графіка обстежень репрезентативних груп населення в рамках системи біологічного моніторингу на 2004-2005 роки» за № 219/32 від 27.04.2004 і Постанови Кабінету Міністрів України за № 1418 від 26 вересня 2002 р «Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки».

Метою даної роботи було вивчення стану йодного забезпечення, частоти випадків патології щитоподібної залози (ЩЗ) та обсягу профілактичних заходів у жителів Києва і області за допомогою обстеження репрезентативних груп, що виступає етапом проведення моніторингу йодного дефіциту.

Фрагментом масштабного епідеміологічного дослідження було вивчення йодної забезпеченості, проведене у м. Києві та Київській області.

Методом рівномірного розподілу в кожному регіоні вибрані по 4 населені пункти (надалі кластери), в яких обстежено по 30 жінок репродуктивного віку (17-49 років) та 60 дітей (30 хлопчиків і 30 дівчаток) віком 6-12 років. Загалом обстежено 720 осіб. Всім респондентам запропонована анкета, запитання якої стосувалися характеру харчування, вживання йодованої солі, морепродуктів, препаратів та вітамінів зі вмістом йоду. Індикаторами йодної забезпеченості виступали показники вмісту йоду в сечі та частоти випадків зоба.

Пальпаторне та УЗ-дослідження щитоподібної залози усім обстеженим було проведене фахівцем районної поліклініки, зібрані проби сечі та зразки солі, принесеної із домогосподарств, доставлені в Інститут ендокринології та обміну речовин. Визначення вмісту йоду в сечі проводили церій-арсенітним методом Sandell-Kolthoff в модифікації Dunn, результати дослідження трактували згідно з критеріям ВООЗ:

• медіанне значення екскреції йоду з сечею (ЕЙС) в межах 0-20 мкг/л свідчило про тяжкий ЙД, від 20 до 49,9 мкг/л - середній ступінь тяжкості та рівень йодурії від 50 до 99,9 мкг/л - про легкий йододефіцит. Показник медіани ЕЙС понад 100 мкг/л вказував на достатнє споживання мікроелемента.
• кількісне визначення йоду в харчовій солі проведене методом титрування, вміст його в діапазоні 25-55 мкг/кг вважали відповідним йодуванню (за ДОСТом прийнято йодування солі з розрахунку 40±15мкг/кг).

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, репрезентативною для вивчення впливу ЙД визначена група дітей препубертатного віку, від 6 до 12 років. Дітей старшого віку недоцільно включати в епідеміологічні дослідження, оскільки початок статевого дозрівання у них супроводжується активізацією гормоногенезу, що має певний вплив на тиреоїдну систему і не може характеризувати ендемічну ситуацію в регіоні. В даному дослідженні використовувалися норми об'єму ЩЗ, запропоновані M.B.Zimmermann та співавторами у 2003 році, які обстежили 3 529 дітей з різних, достатньо забезпечених йодом регіонів усього світу, і, на підставі ультрасонографічного дослідження, розрахували середні розміри щитоподібної залози для хлопчиків та дівчаток кожної вікової категорії (табл.1).

Норми об'єму ЩЗ для дітей 6-12 років

Таблиця 1

Для жінок за норму вважали об'єм залози менший 13 см³, ґрунтувалися на дослідженнях Епштейн О.В., Матящук С.І., які вивели межі нормальних розмірів залози для жителів даної географічної зони.

При аналізі отриманих даних щодо пальпаторної та УЗ-діагностики патології ЩЗ виявлений значний суб'єктивізм інформації, що зумовлене різними інструментальними можливостями, різною кваліфікацією фахівця та неоднаковими референтними критеріями, які приймалися за норму. Тому для оцінки реальної ситуації в регіоні всі результати інтерпретували відповідно до світових рекомендацій. В таблиці 2 представлений середній об'єм ЩЗ у жінок та у дітей з розподілом за статтю, які проживають в дослідних районах міста Києва і області, та процент її дифузного збільшення відповідно до вікової норми.

Середній об'єм ЩЗ і частота її збільшення у жінок і дітей
м. Києва та Київської області

Таблиця 2

Як видно з таблиці, у жінок усіх дослідних кластерів середній об'єм залози був у межах норми, з незначними коливаннями від 9,63±0,5 до 12,45±0,66 см³, а поширеність зоба в більшості груп становила від 10% до 16,7% осіб, тільки в Сквирському районі області та Печерському районі міста вона сягала третини обстеженого жіночого населення.

Інша ситуація склалася в результаті оцінки ультрасонографічного дослідження дитячого контингенту: як у місті, так і в кластерах області дифузне збільшення щитоподібної залози виявлене у великому проценті випадків. Так:

• у хлопчиків Іванківського району дифузний зоб спостерігався у 16,7% осіб;
• в решті кластерів відсоток цієї патології був значно вищим і становив від 33,3% у хлопчиків Богуславського району та Дніпровського району Києва;
• до 70% - у дітей Печерського району міста.

Незрозуміло несприятливою є ситуація серед дітей Оболонського району Києва, де частота збільшення залози сягала 100%, а середній її об'єм (8,4±0,86 см³) наближався до аналогічних показників дорослих осіб. Вірогідно, ці дані потребують уточнення та додаткового дослідження.

В цілому близько половини обстежених дітей по кожному з досліджених кластерів мали збільшену в розмірах ЩЗ, у місті таких школярів було 61,2%, в Київській області - 40,8%.

Спостерігалася також чітка тенденція до переважання патології серед дівчаток, що, можливо, знаходить своє пояснення у більш ранньому, порівняно з хлопчиками, початком пубертату.

Одним з найважливіших епідеміологічних критеріїв йододефіциту виступає визначення ЕЙС. Цей показник найбільш точно відображає кількість йоду, який надійшов до організму протягом доби та буде включений в метаболізм, а груповий показник - медіана - характеризує загальний стан йодного забезпечення осіб, які проживають в однакових ендемічних умовах. На підставі проведеної роботи виявлено йодну недостатність у більшої частини обстежених груп населення.

Загальна медіана екскреції йоду з сечею в регіоні становила 94,45 мкг/л, що свідчить про наявність легкого йододефіциту, при цьому медіана у всіх обстежених жінок склала 85,85 мкг/л, а у дітей - 96,78 мкг/л. Тобто, обидві репрезентативні групи мали недостатню забезпеченість мікроелементом. Спостерігалася суттєва відмінність між споживанням йоду жителями міста і області, так,

• медіана йодурії у киян дорівнювала 108,85 мкг/л;
• у мешканців Київської області - 77,31 мкг/л.

Таблиця 3 демонструє кластерний розподіл результатів дослідження ЕЙС у жінок та дітей міста Києва за ступенем тяжкості ЙД згідно з критеріями ідентифікації йододефіцитах станів. Як бачимо, медіана ЕЙС практично у всіх кластерах (окрім жінок Дніпровського та дітей Подільського районів) становила понад 100 мкг/л, тобто свідчила про відсутність йодної недостатності. Про задовільну йодну насиченість говорить і узагальнений показник медіани по групах: так серед всіх обстежених дітей Києва медіана ЕЙС дорівнювала 113,96 мкг/л, серед жінок вона була 100,5 мкг/л. Проте, якщо проаналізувати складові цього показника, виявляється, що в кожному з населених пунктів були особи з різним ступенем йододефіциту.

Дослідження екскреції йоду з сечею у жінок та дітей м. Києва

Таблиця 3

У 4,2% обстежених жінок і дітей міста спостерігався тяжкий йододефіцит з критично низькими показниками йодурії, ще 9,2% обстежених мали помірну йодну недостатність, а 22,2% респондентів відчували легку нестачу йоду.

Загалом тільки у половини обстеженого населення (55%) зареєстровані достатні показники йодної насиченості організму з приблизно рівномірним розподілом проценту нормальних значень по кластерах. Найменша кількість осіб з високими цифрами йодурії виявлена серед жінок Дніпровського та дітей Подільського районів.

Слід відмітити значну позитивну динаміку, порівнюючи отримані результати з аналогічними дослідженнями, проведеними серед київських школярів у 2002 році, коли в жодній віковій групі медіана ЕЙС не досягала відмітки нормального значення. Загальна медіана йодурії тоді становила 62,9 мкг/л з коливаннями від 47,1 до 93,3 мкг/л, тобто в окремих групах дітей мав місце навіть помірний дефіцит йоду.

Зовсім інакшою виявилася ситуація з йодним забезпеченням населення Київської області (табл. 4). Медіана ЕЙС у дітей досліджених кластерів склала 79,8 мкг/л, у жінок - 75,7 мкг/л, обидва показники свідчать про наявність в регіоні йододефіциту легкого ступеня. Достатні значення медіани йодурії спостерігалися лише у дітей Іванківського та Переяслав-Хмельницького районів, решта результатів медіани знаходилася в діапазоні 50-99,9 мкг/л, що говорить про легку йодну недостатність, а в Сквирському та Богуславському районах цей показник наближався до межі помірного йододефіциту.

Дослідження екскреції йоду з сечею у жінок та дітей Київської області

Таблиця 4

Гіршим був і розподіл результатів в інтервалах ступеня ЙД:

• осіб з тяжкою його нестачею виявлено 5,3%;
• в стані помірного йододефіциту перебували 23,1% обстеженого населення;
• 33,6% жінок та дітей мали легку йодну недостатність.

В цілому у 61,9% жителів області спостерігалася невдоволена потреба в мікроелементі, і тільки близько третини населення були достатньо ним забезпечені.

Непокоїть той факт, що у значної частини дітей дослідженого регіону зареєстровані низькі показники ЕЙС, так у Сквирському районі 15% школярів знаходилися в тяжкому, та ще 41,7% мали йододефіцит середньої тяжкості, подібним був розподіл результатів у вказаних діапазонах і у дітей Богуславського району - 10 та 45% відповідно. Наслідками недостатньої йодної забезпеченості в дитячому віці стають порушення фізичного розвитку (затримка росту, дозрівання, зниження ваги) та розумового становлення.

Послаблення пам'яті, концентрації уваги, зниження загальної працездатності - все це притаманні йодному дефіциту розлади, які можуть спостерігатися у значної частини дітей ендемічного регіону без проявів патології ЩЗ та обмежувати інтелектуальну реалізацію особи. У зазначених районах тільки 15-20% школярів мали достатнє споживання йоду, а низька групова медіана доводить необхідність профілактичного втручання.

Інформація щодо характеру харчування та застосування профілактичних заходів населенням, не зважаючи на певний суб'єктивізм даних, показала значну позитивну динаміку в обсязі використання (діаграма 1). Так, 22,8% жителів Києва та 37,8% мешканців області постійно споживають йодовану сіль, порівняно з даними національного дослідження 2002-2003 років, коли тільки 17,3% населення регіону користувалися нею. Періодичне застосування йодованої солі не має настільки важливої профілактичної спрямованості, хоча також збільшилося протягом останнього часу, відколи в засобах масової інформації розпочалася активна пропаганда ліквідації йододефіциту.

Діаграма 1
Обсяг застосування ЙС та йодовмісних препаратів жителями м. Києва та області

Суттєва різниця спостерігається в частоті використання йодовмісних препаратів та полівітамінів - 43,9% жінок і дітей міста додавали їх до раціону, в той час, коли обласних жителів було лише 6,7%. Враховуючи нижчий рівень життя населення у селах порівняно з великими містами, перевага надається найдешевшому засобу профілактики - йодованій солі, яка в разі постійного вживання здатна повністю покрити добову потребу в мікроелементі і дорослої особи, і дитини та може виступати єдиним його джерелом.

Кількісне визначення вмісту йоду в зразках харчової солі, принесеної обстеженими жінками з домогосподарств, показало наявність мікроелементу, відповідно ДОСТУ, в 16,7% пробах, це також вдвічі більше, ніж за даними, отриманими в регіоні в 2002 році, коли відсоток проб йодованої солі становив 8,2%.

На підставі проведеного дослідження відмічається поліпшення загальної ситуації та позитивні зрушення у боротьбі з йодним дефіцитом в столичному регіоні, проте все ще не можна говорити про його ліквідацію, коли 45% жінок та дітей в місті Києві та майже 70% населення області перебуває в стані недостатньої йодної забезпеченості.

Проведені дослідження та аналіз результатів показують, що:

• у обстеженого населення м. Києва та Київської області спостерігається йодна недостатність: медіана екскреції йоду з сечею по регіону становила 94,5 мкг/л, що свідчить про легкий йододефіцит, серед жінок цей показник дорівнював 85,9 мкг/л, а у дітей він був 96,8 мкг/л;
• наслідком йодного дефіциту в регіоні стала велика частота дифузного збільшення щитоподібної залози у дітей, так 61,2% школярів міста та 40,8% дітей області мали більший за вікову норму об'єм залози.

Обсяг вживання профілактичних заходів серед населення залишається недостатнім, лише третина обстежених жінок і дітей використовує йодовану сіль чи інші йодовмісні продукти, радикально змінити ситуацію в національному масштабі можливо лише через законодавче прийняття директив щодо загального йодування харчової солі.

За матеріалами авторів:
Кравченко В.І., Ткачук Л.А., Лузанчук І.А., Турчин В.І., Бондар О.К.*
Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України;
*Ендокринологічний центр Київської обласної клінічної лікарні №1