Варикозна хвороба малого тазу: профілактика, лікування, симптоматика

Сьогодні в Україні, нажаль, ця тема має більш науково-дослідницький характер, ніж практичний, бо методи консервативного лікування цього захворювання є або дорогими, або мало ефективними чи зовсім не ефективними. Зараз науці відомо декілька шляхів лікування варикозної хвороби малого тазу, це:

• Консервативне лікування, що носить симптоматичний характер;
• Хірургічне втручання;
• Склеротерапія.

До консервативного симптоматичного лікування зазвичай відносять наступні лікувальні та профілактичні заходи:

• нормалізація умов праці й відпочинку;
• корекція раціону харчування: збільшення кількості овочів, фруктів, рослинної олії, відмова від гострої їжі, алкоголя та куріння;
• фізіотерапія;
• обов'язкове носіння лікувальних колготок другого копресійоного класу;
• прийом флебопротекторів;
• при вираженому больовому синдромі – прийом не стероїдних протизапальних препаратів та гістагінвмісних засобів;

У разі збереження больового синдрому після консервативного лікування застосовують хірургічне втручання, шляхом відкритої резекції статевих вен із за очеревинного або лапаротомного доступу.

Медицині відомий ще один метод лікування захворювання – склеротерапія.

Склеротерапія - це введення у вену за допомогою найтонших голок особливого препарату-склерозанта, який утворює пробку, що повністю перекриває кровотік. Стінки судин склеюються, і хвора вена виключається з кровоносної системи. Через деякий час вена деградує і перетворюється на тонкий джгут зі сполучної тканини, який повністю непомітний. При цьому важливо відзначити, що видалення підшкірних вен не заважає потоку крові і безпечно для організму. Через поверхневі вени, які вражає варикоз, в нормі протікає лише 10 відсотків крові. Інше навантаження беруть на себе глибокі вени ніг. Такий малоінвазивний метод володіє безперечними перевагами перед альтернативними методами. До таких переваг відносять не тільки атравматичність, а ще й малий термін реабілітації після проведення. Ця процедура абсолютно не залишає після себе рубців, що можна віднести до чудового косметичного ефекту. Нажаль, склеротерапія досить коштовна процедура, бо препарату-склерозанти які використовують, коштовні. Це є однією із головних причин, чому в Україні цей малоінвазивний метод лікування варикозної хвороби використовують дуже рідко – тільки в кожному треттємувипадку, тоді як у розвинених країнах поширеність цього методу досягає 90 відсотків. [1]

Багато жінок, навіть не підозрюють, що вони хворі на варикозну хворобу, через що її лікування та профілактика стає ще важчою. Кожна 2 жінка є носієм цієї, по суті, важкої хвороби, яка може призвести до важких наслідків. По-перше, найпоширенішою причиною виникнення варикозної хвороби є ненормалізовані умови праці та відпочинку. Стояча або сидяча робота – один із злючих ворогів венозної системі жіночого тазу або нижніх кінцівок. Також, не останнім чинником, що впливає на формування хвороби є початок статевого життя у ранньому віці. [2,3]

Варикозна хвороба малого тазу не має чіткої симптоматики, але можна зазначити декілька симптомів, які б могли вказувати на варикозну хворобу малого тазу. До симптом хвороби можна віднести:

• пелвалгію, що виникає при статичних навантаженнях, перегріванні або важких фізичних навантаженнях;
• диспаренурію;
• виражений передменструальний синдром;
• дісменорею;
• біль та підвищену чутливість в області вульви.

Слід зазначити, що болі при варикозній хворобі малого тазу не рідко плутають із звичайними болями унизу живота при харчових отруєннях. [2]

Варикоз, або варикозне розширення вен, - стійке і незворотне розширення і подовження вен нижніх кінцівок з стоншуванням венозної стінки і утворенням «вузлів» у результаті грубої патології венозних стінок, а також недостатності роботи їх клапанів внаслідок генетичного дефекту. Із давніх часів такі лікарі як Гіппократ, Авіценна, Гален і Парацельс, намагалися лікувати варикоз, але безуспішно. Вивченню захворювання довгі роки присвятив знаменитий італійський анатом і лікар Марчелло Мальпігі, який відкрив понад 300 років тому механізми капілярного кровообігу, але варикозна хвороба вен малого таза все ще залишається недостатньо вивченою проблемою незважаючи на те, що в сучасній літературі наводяться кілька тисяч спостережень успішної діагностики та лікування цього захворювання. Поліморфізм і неспецифічність клінічних проявів варикозної хвороби вен малого таза обумовлюють грубі діагностичні помилки, що мають найчастіше сумні наслідки. [1,4]

Список використаних джерел інформації

1. Мозес В. Г. Варикозное расширение вен малого таза у женщин // Новости медицины и фармации, 2005, октябрь – ноябрь, № 18 (178), с. 17.
2. Кириенко А. И., Богачёв В. Ю., Прокубовский В. И. Варикозная болезнь вен малого таза. Флебология под ред. В. С. Савельева, Москва, Медицина, 2001.
3. Гаврилов С.Г. Варикозная болезнь вен малого таза: современное состояние проблемы / С.Г. Гаврилов, О.И. Бутенко, М.А. Черкашин // Анналы хирургии. — 2003. — №1. — С. 7-12.
4. Антипов Н.В., Гаврилов А.О., Колесникова И.А., Зарицкий А.Б., Заплавский А.В. Морфогенез овариоцеле и гистоструктурные изменения в яичнике при его наличии. //Український морфологічний альманах, 2013, Том 11, № 1, с. 3 – 5.

Кумачев Александр Сергеевич