За тиждень до виборів 26 жовтня? Або Бріф-оцінка передвиборчих Програм з точки зору медика

Чи щось змінилося за цей тиждень? Практично нічого.

Минула версія поповнилась матеріалами від нашої самої соціально-скерованої парті. Знаком «Х» позначені квадратики, якщо в Програмі партії, у висловлюваннях лідерів або відповідальних за напрямок є хоч щось, що відображає наміри працювати з цим блоком питань.

Короткі коментарі до таблиці

Позитиви

1) Повертається тема єдиного медичного простору як засобу ефективного використання ресурсів на території громади - в тому числі і відкриття доступу до «закритих» і «блатних» клінік.

З моєї точки зору, немає жодної схеми реформування системи охорони здоров'я, яка була б прийнятною для всіх територій. Тому це питання потрібно передати на рівень громади, яка повинна сформувати пул медиків, лікувально-профілактичних установ різної форми власності та потоки фінансування (від бюджету громади і виплат страхових компаній, до соціальних платежів та спонсорських внесків).

2) Децентралізація - важлива частина реформи системи охорони здоров'я. Роль держави в системі охорони здоров'я повинна зменшуватись.

Права на закупівлю таблеток Х або відкриття амбулаторії в селі Y повинні належати громаді, а не вирішуватися на рівні заступника міністра. Сучасна система, «застрягла» між соціалізмом і диким капіталізмом, по-соціалістичному неефективна:

• Немає зрозумілої статистики та обліку.
• Немає важелів імплементації та фінансування прийнятих рішень МОЗ, оскільки самі держустанови фактично підкоряються місцевим адміністраціям. А нездатність МОЗ протягом півроку провести тендерні закупівлі при наявності грошей просто кричуща.
• Паралельно існує кілька «підсистем», в яких є свої «мінздравчики» в рамках відомств, служб, організацій та академій. Тобто відсутній єдиний медичний простір, що дозволяє максимально ефективно використовувати ресурси території та громади, яка на цій території проживає.

3) «Нові» партії активно говорять про важливість самоврядування в системі охорони здоров'я і про легітимізацію доходів медиків.

Я знаю небагато країн, в яких з професією медика пов'язані такі негативні речі, як низькі зарплати – за даними в.о. Міністра минулого тижня щось біля 200 доларів США, неповага до його праці, постійна нелегальна діяльність - отримання гонорарів поза законодавчим полем, побори з боку медичних чиновників, відсутність альтернативи для розвитку й ринкової зміни місця роботи, оскільки 95% - це бюджетна медицина. Виключення становлять фармацевтика, стоматологія, репродуктологія, приватна лабораторна діагностика, а також не більше 5-7 реальних приватних багатопрофільних клінік в країні.

У всьому цивілізованому світі професія медика є шанованою і високооплачуваною, оскільки належить до професії публічної довіри і регулюється професійними самоврядними організаціями. Таким чином, роль держави в регулюванні цих професійних груп вельми обмежена.

Важливо, що одна з партій звернула увагу на медичних сестер, які незаслужено забуті. Адже, насправді роль медичних сестер (близько 900 000 осіб) в нашій країні неможливо переоцінити. Якщо не допомогти цій незахищеній групі, то скоро нікому буде виконувати призначення лікарів.

4) З'явилися перехідні форми від нічого не значущих гасел: «Ми - за здорову націю!» до конкретніших: «Ми стурбовані проблемою серцево-судинної смертності - основним вбивцею українців».

Смертність від серцево-судинних захворювань в країні одна з найвищих у світі - 2/3 українців вмирають з цих причин. Навіть якщо зробити поправку на нашу статистику - ми перебуваємо на рівні Того і Маврикія. Зниження захворюваності та смертності від серцево-судинної патології шляхом запобігання розвитку гострих судинних катастроф - інфарктів міокарда та мозкових інсультів за допомогою максимально ранньої профілактики та медикаментозного лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою, порушеннями ліпідного домену і цукровим діабетом 2-го типу на базі доказової медицини.

Сьогодні більшість онкопатології в країні діагностується на пізніх стадіях захворювання. Відсутня система ранньої діагностики, часто простоює дорога апаратура (за винятком декількох центрів). Але і після встановлення діагнозу питання сучасної променевої терапії, хіміотерапії, оперативних втручань вимагають стандартизації та прив'язки до сучасних протоколів на системному рівні.

Реальна епідемія захворювань ВІЛ, гепатиту, туберкульозу та їх поєднань, незважаючи на роботу декількох державних програм, проектів Глобального Фонду, місцевих благодійних фондів, вимагає синергетичної взаємодії та об'єднання ресурсів. Особливо важлива організація ефективної взаємодії на різних рівнях сьогодні, коли лихоманка Ебола з локальної північно-африканської проблеми готується стати інтернаціональною загрозою, до захисту від якої система охорони здоров'я України не готова апріорі.

5) Вперше порушені питання створення єдиного сучасного інформаційного поля в системі охорони здоров'я.

В Україні реальний стан статистичної інформації в системі охорони здоров'я знаходиться на рівні минулого століття. Продовжують превалювати паперові носії на всіх рівнях і в усіх напрямках. Незважаючи на наявність Статистичного Центру при МОЗ, інформація, яка звідти надходить, найчастіше застаріла і недостовірна. Саме тому найважливішим завданням є створення умов для розробки, впровадження та функціонування баз даних в режимі он-лайн в системі охорони здоров'я для прийняття ТОП-менеджерами управлінських рішень (реєстри пацієнтів, статистична інформація (захворюваність, смертність, інвалідність, і т.п.), статистика діяльності ЛПУ, штати медичних працівників, потреба в медикаментах, діагностичних послугах, фармацевтичний сектор і т.п.)

6) Несподівано мало спекуляцій на фармацевтичній тематиці і обіцянок типу: «Після нашого приходу в парламент ми повернемо ціни на ліки до рівня початку 2014», а також меседжів: «Зробимо медицину доступною, сучасною та ефективною шляхом підвищення витрат на медицину в 10 разів», звісно, без зазначення джерел для такого підвищення. Або зробимо медиків держслужбовцями, чи створимо державну мережу аптек.

7) Піднята тема імпортозаміщення з наданням пріоритетів українським виробникам генеричних препаратів.

Мабуть в цьому є сенс, оскільки на ринку повинні бути оригінальні препарати, брендовані генерики, а далі преференції повинні буди для вітчизняних виробників. Але реально вітчизняних, а не поштових скринь. Тоді гроші та податки будуть більше залишатись в Україні, а не тікати за кордон. В Україні склався непоганий пул виробників генериків високої якості, які могли би на себе перебрати виробництво всього того, що не потребує високоспеціфічного обладнання.

Окрема тема – створення умов для компаній «великої фарми» відкривати власні виробництва в Україні. Це надало б додаткових можливостей для фармацевтичної галузі країни.

Негативи

1. Партії, за рідкісним винятком, практично не приділили уваги реформуванню системи охорони здоров'я в своїх програмах. Головний меседж «старих» партій: «Спочатку виберіть, а потім будемо думати на цю складну тему». Та і у «нових» партій поки більше гасла, ніж зміст. Ця тема – зовсім нецікава для політтехнологів під час цих виборів.
2. У більшості ТОПів партій немає фахівців радників/консультантів з питань охорони здоров'я. Є лікарі, котрі розуміються на тонкощах своєї професії, або вчені-медики,що знають наукову проблематику. Виглядає, що політтехнологам на цих виборах проблема охорони здоров'я не цікава.
3. Улюблені ковзани - а) страхова медицина (в основному, обов'язкове страхування), в деталі змісту і ризиків якої особливо ніхто не поглиблюється б) мінімально-забезпечений мінімум) і в) стандарти лікування.
4. Поки «руки не дійшли» до реалізації принципів реальної рівності лікувально-профілактичних установ різних форм власності. Акцент спрямований на бюджетні заклади і на поліпшення їх роботи. Але бюджетні установи без реальної конкуренції з боку ринку працювати краще не будуть.
5. Улюблена тема - боротьба з корупцією взагалі і окремо з хабарами в системі охорони здоров'я, або державний контроль над медиками, що вже практично неможливо зробити. Добре, що люстрація не розповсюджується на медиків, а то зовсім буде нема кому працювати.
6. Також майбутні можновладці люблять боротися з корупцією в фармацевтиці в цілому, без розуміння різниці між тіньовим ціноутворенням при проведенні тендерних закупівель (велика корупційна складова на відкати) і ринковим рівнем цін в аптеках (конкуренція, вплив девальвації гривні та наступних валютних ризиків у компаній - дистриб'юторів).
7. Багато гасел типу: «Ми дамо людині заробити, а за гроші він знайде, де і у кого лікуватися». Звучить непогано, але система не зможе так довго чекати, поки українець зможе заробити. Це як домна - згасне, а запускати знову - дуже дорого.

Як від існуючої державної, централізованої і некерованою системи, яка не влаштовує ні пацієнтів, ні основну масу медиків (не враховуючи головних лікарів і чиновників різних рівнів), ні державу перейти до ринкової, децентралізованої і керованої системи?

Якщо територіальним громадам дати можливість використовувати декілька моделей реформування в якості пілотного проекту, то через 2-3 роки у нас буде основа. Після аналізу та доопрацювання її можна імплементувати на територію всієї країни.

Важливо, щоб у нових людей, що прийдуть до влади не виникло ілюзії, що гучним наказом з Центру можна реформувати систему охорони здоров'я. Жодна зі спроб, яких за останні 23 роки було кілька, не вдалася.

Реальним пацієнтам байдужі глобальні плани влади. І всі чудово розуміють, що зараз сформувалося умовно два рівня охорони здоров'я. Один офіційний на рівні напівправдивої статистики, що живе своїм кабінетним життям. Другий - реальний, при якому пацієнтам необхідно доплачувати за будь-яку медичну послугу (від добровільного внеску до фонду лікарні і полудобровільної «подяки», до покупки медикаментів, перев'язувального матеріалу, реактивів для аналізів і ще ряду пунктів, щоб отримати «трохи здоров'я».)

І завданням нової влади є забезпечення плавного переходу від наявної системи (поганої та неправильної, але яка є) до системи майбутнього - і при цьому «не втратити» населення у вигляді передчасних смертей, обумовлених різкою реформою, не налякати медиків строгими антикорупційними заходами (можуть виїхати з країни і дорожче буде потім повертати), а навпаки - створити умови для їх легального заробітку.

І ще раз про гроші

Я часто чую від чиновників різного рівня і пересічних громадян непрофесійні речі щодо цін на лікарські засоби. Важливо відрізняти ціни при тендерних закупівлях і ціни в аптеках.

Ціни в аптеках в більшості випадків відображають реальний ринковий стан фармбізнесу. Зростання цін напряму пов'язане з девальвацією гривні, ризиками при поставках, особливо імпорту. Аптеки сьогодні дуже залежать від дистриб'юторів, які переживають чергову кризу, пов'язану з різким обвалом національної валюти. Якщо до валютних і логістичних ризиків додати ще й 7% ПДВ, незрозуміло для чого введений в квітні 2014 року, різке зниження купівельної спроможності населення, то починаєш вірити у всемогутню силу ринку. При цьому держава ніяк не допомагає фармринку і населенню у вигляді реімбурсації (покриття витрат на ліки) або копеймента (доплати), а готує нові й нові регуляторні проекти з введення референтних цін, внесення змін до ліцензійних умов, регулювання надбавок в аптеках і т.і. Тому для фарамацевтичного рітейлу, який, незважаючи на всі складнощі, продовжує виконувати функцію, від якої відмежувалася держава, - постачати населення ліками за конкурентними цінами, важливо, щоб влада не змінювала постійно правила на ринку і не заважала працювати.

Що стосується тендерних закупівель, то ця проблема в основі своїй надумана, її можна швидко вирішити, ліквідувавши корупційну складову. Ефективне проведення тендерів (особливо це стосується вакцин і діагностичних реактивів, яких немає в аптеці), на основі децентралізації закупівель та використання сучасних логістичних можливостей (заявки на рівні регіонів, дрібні закупівлі, економія на зберіганні і т.п.) є досить нескладним рішенням для нової влади. Не вірю, що сучасна логістика не в змозі вирішити настільки просте питання - постачання препаратів з точки А в точку Б. Важливо прибрати корупційну складову, зробити тендери прозорими (в ідеалі – електронними), і поставити їх під контроль пацієнтських організацій.

Тому для нових політиків важливо надати допомогу медикам України, яких ні багато - ні мало - близько 1,3 млн, а саме - лікарям (більше 150 000 осіб), медичним сестрам та молодшим медичним сестрам (більше 900 000 осіб), а також фармацевтичним працівникам (близько 150 000 осіб) - як представникам професії публічної довіри в створенні самоврядних професійних організацій і виведенні професійної діяльності медиків з під контролю держави. В такому випадку держава зможе зняти з себе питання післядипломного навчання, ведення реєстрів, атестації, участі в етичних суперечках і багато інших аспектів, якими держава займатися не повинна.

P.S. Планую повернутися до цієї теми через 100 днів після виборів. Подивимося, хто і як буде реалізовувати свої програмні обіцянки, або щось створить новенького для покращень плачевної ситуації в сфері української охорони здоров'я.