Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з остеопорозом

Остеопороз — системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням кісткової маси, порушенням мікроархітектоиіки кісткової тканини, що призводить до підвищення ламкості кісток і ризику переломів.

Умови, в яких повинна надаватися медична допомога

Хворі на остеопороз тяжкого ступеня з наявністю патологічних переломів підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ортопедо-травматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Пацієнти із підтвердженим денситомстричио остеопорозом можуть знаходитися під наглядом лікарів ортопеда-травматолога, ревматолога за місцем проживания в районних поліклініках. При постменопаузальиому остеоиорозі обов'язковий нагляд гінеколога, ендокринолога.

Тривалість стаціонарного лікування

У спеціалізованих ортопедо-травматологічних відділеннях визначається локалізацією та тяжкістю патологічного перелому.

Діагностика

Денситометричні критерії (ВООЗ, 1994):

• норма — зміна мінеральної щільності кісток (МІЦК) у межах одного стандартного відхилення (SD) від референтного значення, отриманого в результаті виміру МЩК в осіб молодого віку;
• остеопенія (зменшення кісткової маси) — зниження МЩК > 1 SD і < 2,5 SD від референтного значення;
• остеопороз - зниження МЩК > 2,5 SD від референтного значення;
• тяжкий остеопороз - зниження МЩК > 2,5 SD від референтного значення в поєднанні з одним або більше переломами кісток.

Рентгенологічні критерії:

1. Поява круппопетлистої кісткової структури.
2. Розширення кістковомозкового каналу.
3. Витончення кортикального шару.
4. Сиоигіозуваиня кортикального шару.
5. Особлива чіткість контурів кортикального шару навколо всієї кістки.

Лабораторні критерії:

Рівень кальцію, фосфору, лужної фосфатази (особливо її кісткового ізоферменту) і гідроксипроліну, тартратрезистентної кислої фосфатази.

Лікування

1. Застосування препаратів кальцію.
2. Призначення вітамінів групи D (D2, D3).
3. Застосування базисних аитиостеопоротичпих засобів.

Основні принципи профілактичних і лікувальних заходів при вторинному остеопенічному синдромі на тлі ревматичних захворювань, у тому числі зумовленому фармакотерапією:

1. Контроль активності аутоімунного запального процесу; підтримання тривалої ремісії захворювання.
2. Призначення якомога нижчих доз глюкокортикостероїдів (ГКС) і скорочення терміну їх використання.
3. Застосування препаратів із незначно вираженим остеопоротичним ефектом, а також зміна способу їх уведення: при ревматичних захворюваннях найкраще чергування перорального прийому з парентеральним, у тому числі періартикулярним тощо.
4. Використання пульс-терапії, що менше впливає на процеси ремоделюваиия, ніж постійний прийом ГКС.
5. Зниження негативного виливу інших факторів розвитку остеопорозу — паління, зловживання алкоголем, малорухомого способу життя, тривалого голодування тощо.
6. Своєчасне лікування супутньої патології, що впливає на кістковий метаболізм: гіпертирсоїдизму, гіперпаратирсоїдизму, ураження нирок і системи крові тощо.
7. Збереження і підтримання позитивного кальцієвого балансу (дієта, додатковий прийом препаратів кальцію в поєднанні з вітаміном D або його активними метаболітами).
8. Призначення пацієнтам з вираженою остеопенією або остеопорозом базисних антиостеопоротичних препаратів.
9. За відсутності протипоказань у жінок у постменопаузальний період — препарати замісної гормональної терапії; у передмепопаузальний період при порушеннях оваріально-менструального циклу — контроль 17в-естрадіолу і, за необхідності, препарати замісної гормонотерапії, в тому числі андрогени, з урахуванням гормонального профілю.
10. У чоловіків — контроль рівня тестостерону, за необхідності - замісна терапія андрогенами.
11. Проведення контрольного денситометричиого обстеження ревматологічних хворих, котрі мають підвищений ризик розвитку остеопорозу, а також пацієнтів, яким планується призначення ГКС (які знаходяться на ГКС-тераиії).
12. Щорічний денситометричиий контроль показників мінеральної насиченості та мінеральної щільності кісткової тканини у хворих па ревматичні захворювання із загрозою розвитку остеопенії або вже за наявності зниження кісткової маси в поєднанні з контролем лабораторних маркерів метаболізму.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування:

1. Відсутність нових патологічних переломів.
2. Нормалізація чи зростання показників мінеральної насиченості та мінеральної щільності кісткової тканини за даними кісткової денситометрії.