Лікування безпліддя: допоміжні репродуктивні технології (ДРТ)

Г.В. Стрелко,
Институт Генетики Репродукции
телефон (044) 223-28-88
Киев, ул. Зоологическая 3д

Безпліддя – визначається як зниження вірогідності настання вагітності у порівнянні з загальною популяцією. За визначенням ВООЗ - це відсутність вагітності при регулярному статевому житті без застосування контрацепції на протязі року.

Фертильність – вірогідність настання вагітності в 1 циклі. Слід пам'ятати, що натуральна фертильність складає приблизно 20% на місяць (менструальний цикл) та залежить від багатьох факторів. Ефективність лікування безпліддя залежить від кількості циклів лікування.

Кумулятивна частота настання вагітності - вірогідність настання вагітності за певний проміжок часу.

Лікування безпліддя: фактори, що впливають на фертильність

1. Вік

Доступність сучасних методів контрацепції, бажання жінок отримати хорошу освіту, досягти професійних успіхів, приводить до збільшення віку, в якому жінки починають планувати народження дітей. Вірогідність настання вагітності має зворотній зв'язок з віком жінки. Зниження фертильності починається з 31 року, знижується в кожному наступному циклі при відсутності вагітності в попередніх. Суттєве зниження фертильності з 36 років та стає близьким до нуля в 45 – 46 років. За 10 років до остаточного припинення функції яєчників відбувається зменшення вірогідності настання вагітності.

Таблиця 1. Вплив віку жінки на частоту настання та вірогідність самовільного переривання вагітності

Фізіологічні механізми, що лежать в основі зниження фертильності, пов' язаного з віком.

2. Зменшення оваріального резерву ( кількості та якісті фолікулів, що знаходяться в яєчниках в даний момент часу, Fasouliotis et al., 2000).

Жінки мають обмежену кількість гермінативних клітин, яка не поповнюється та не відновлюється. Максимальна кількість фолікулів спостерігається на 5 місяці внутрішньоутробного життя – 7 000 000. При народженні кожний яєчник має від 266000 до 472000 фолікулів. Зменшення відбувається зі швидкістю 1000/місяць (атрезія або розвиток. Після 35 років ця швидкість зростає. В деяких випадках має місце збільшення швидкості або менша кількість оогоній від народження. Це приводить до передчасного припинення функції яєчників (до 42 років) - 10 % жінок мають ранню менопаузу:

• 1:1000 жінок до 30 років
• 1:250 жінок 30 - 35 років
• 1:100 жінок 35 – 40 років
• 10 – 28% при первинній аменореї
• 4 – 18% при вторинній аменореї (Coulman et al., 1986; Anasti et al., 1998)

Причини – ідеопатичне у 74-90% родинно-спадкове (4-33%), імунологічні (20%) або інші.

Припинення менструальної функції відбувається, коли залишається близько 1000 фолікулів.

3. Зниження якості ооцитів, хромосомні аномалії

Частота самовільних абортів після 36 років – статистично вища (Haadsma M.L., 2010)

В 33 роки при проведенні ЕКЗ спостерігається близько 33% аномальних ембріонів; 39 років – 67% аномальних ембріонів; 43 роки – 83% аномальних ембріонів (Pellicer А., 2008).

Ще однією з можливих причин погіршення якості яйцеклітин може бути зниження концентрації мітохондріальної ДНК, що було знайдено у пацієнток зі зниженим оваріальним резервом 100,000 +/- 99,000, у порівнянні з нормогонадотропними пацієнтками 256,000 +/- 213,000 (P. May-Panloup, 2005 Hum Reprod). Відомо, що мітохондрії приймають участь в багатьох внитриклітинних процесах: продукція АТФ, регуляція апоптозу, обмін Са, пірімідіна та ін.Знижена мітохондріальна маса ооцита може приводити до погіршення здатності до запліднення та розвитку ембріонів.

4. Частота статевих контактів та вірогідність настання вагітності

В разі коли статевий контакт відбувається кожний день, фертильність за цикл складає 37% (у здорових подружніх пар молодого віку). Через день – фертильність за цикл складає 33%. Раз на тиждень - 15%.

«Вікно фертильності» – початок за 6 днів до потенційної овуляції, кінець – день овуляції, адже відомо, що сперматозоїди можуть зберігати здатність до запліднення від 2 до 7 днів; яйцеклітина – не більше доби. Це важливо роз'яснювати пацієнтам, що намагаються завагітніти, або, навпаки, є прихильниками натурального методу контролю народжуваності та орієнтуються на вимірювання базальної температури або тести на овуляцію. Так, після підйому базальної температури вище 37º С вірогідність настання вагітності стає близькою до нуля – адже підйом означає збільшення рівня Прогестерону, що відбувається через 1-2 дні після овуляції. Позитивний тест на овуляцію означає підйом рівня Лютеїнізуючого гормону, що приводить до овуляції через 12 – 36 годин. Через 48 годин шанси на настання вагітності знижуються.

Таблиця 2. Вірогідність запліднення в залежності від моменту статевого акту по відношенню до дня овуляції

5. Спосіб життя та фертильність

Дуже важливо також враховувати спосіб життя та можливий вплив негативних зовнішніх факторів . Так, вживання алкоголю та кофеїну жінками а також паління збільшують час, необхідний для настання вагітності, та знижують вірогідність зачаття.

Таблиця 3. Вплив способу життя на фертильність (ASRM, 2008)

6. Ожиріння, як самостійний чинник безпліддя

Індекс маси тіла (ІМТ)>24 кг/м2 – збільшує вірогідність ановуляторного безпліддя в 1,3 рази; ІМТ>32 кг/м2 - в 2,7 рази. Зниження на 4% частоти настання вагітності на кожниу додаткову одиницю кг/м2 при ІМТ>29 кг/м2.

Надлишок ваги приводить до збільшення частоти аномалій розвитку у плода та числених ускладнень під час виношування вагітності.

Вроджені вади розвитку плода при ожирінні матері

• Дефект передньої черевної стінки плода збільшується в 3,3 рази
• Дефект нервової трубки плода збільшується в 2,7 разів
• Серцево-судинні дефекти плода збільшуються в 2,0 рази
• Множинні вроджені вади розвитку плода збільшуються в 2,0 рази
• Ендокринопатії плода збільшується в 2,5 рази

Таблиця 4. Ризик ускладнень під час виношування вагітності у жінок з ІМТ більше 40 кг/м2 (Fertil. Steril/ 2008)

7. Куріння

• Приблизно 40% жінок з СПКЯ курять
• Куріння збільшує час, необхідний для настання вагітності на 30%;
• Частота безпліддя серед тих, хто курить в 1,6 разів більше;
• Вірогідність настання вагітності при застосуванні ДРТ приблизно вдвічі менше;
• Збільшує вік яєчників на 10 років;
• Вплив на плід: зменшення ваги при народженні, порушення плацентації, передчасні пологи;
• Ефекти дозозалежні.

Лікування безпліддя: застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)

Згідно інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (наказ МОЗ від 23.12.2008 N 771) , ДРТ (допоміжні репродуктивні технології)- це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до переносу їх у матку реципієнтки здійснюються в умовах in vitro.

Донація гамет та ембріонів:

1. ДО - донація ооцитів
2. ДС - донація сперми
3. ДЕ - донація ембріонів

• Кріоконсервація сперми
• Кріоконсервація біологічного матеріалу
• Кріоконсервація ооцитів
• Сурогатне материнство
• Кріоконсервація ембріонів
• Редукція числа ембріонів

Лікування безпліддя: обстеження перед застосуванням програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)

Для визначення необхідності та доцільності застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), важливим є обстеження перед проведенням програми. Метою будь-якого обстеження є виявлення факторів, що можуть бути протипоказанням до проведення лікування, знижувати його ефективність; збільшувати ймовірність виникнення побічних проявів лікування.

До обов’язкових обстежень перед проведенням буд-якої програми ДРТ відносять:

• висновок терапевта про стан соматичного здоров’я та відсутність протипоказань для виношування вагітності;
• визначення групи крові та резус-фактору;
• клінічний аналіз крові що враховує час згортання ;
• аналіз крові на сифіліс, ВІЛ, гепатити В і С;
• бактеріоскопічний аналіз виділень із 3-х точок (вагіни, уретри і цервікального каналу);
• цитологічне обстеження мазків з шийки матки;
• загальне гінекологічне обстеження;
• ультразвукове обстеження органів малого тазу.

Парадокс ситуації полягає в тому, що обстеження, що є обов'язковими згідно наказу № 771, не вирішують вищезгаданих питань, тому в більшості випадків буде доцільним проведення низки додаткових обстежень:

• обстеження матки та маткових труб (гістеросальпінгографія, лапароскопія);
• біопсія ендометрія;
• бактеріологічне обстеження матеріалу із уретри та цервікального каналу;
• аналізи крові фолітропін (ФСГ), лютропін (ЛГ), естрадіол (Е2), пролактін (Прл), тестостерон( Т), кортізол (К), прогестерон (П), тироксин (Т3), трийодтиронін (Т4), тіреотропін (ТТГ), соматотропін (СТГ);
• обстеження на наявність антиспермальних та антифосфоліпідних антитіл;
• обстеження на урогенітальні та TORCH – інфекції;
• висновки інших спеціалістів за показаннями (визначає лікар);
• медико-генетичне консультування та каріотипування
• флюорографія.

При виявленні захворювань проводиться лікування виявленої патології.

Лікування безпліддя: застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) - внутрішньоматкова інсемінація спермою чоловіка або донора

Внутрішньоматкова інсемінація (далі - ВМІ) спермою чоловіка (далі - ІСЧ) або донора (ІСД) - є однією з форм лікування безпліддя і може бути проведена шляхом введення підготовлених (капацитованих) сперміїв у порожнину матки в період овуляції. ВМІ рекомендують проводити в разі незначного відхилення показників спермограми від норми, при від'ємних парних тестах (посткоїтальний та тест контакту церви кального слизу та сперматозоїдів), при нездатності партнера доставити сперму до шийки матки натуральним способом (еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція та ін.). ІСД застосовують в разі чоловічого безпліддя (азооспермія – відсутність сперматозоїдів в еякуляті, еякуляторно-сексуальних розладів, несприятливогог медико-генетичного прогнозу.

Показання для проведення ВМІ спермою чоловіка згідно наказу № 771:

з боку чоловіка:

• субфертильна сперма;
• еякуляторно-сексуальні розлади;
• ретроградна еякуляція;
• гіпоспадія;
• гіпоспермія (малий об'єм еякуляту);
• висока в'язкість сім'яної плазми;
• антиспермальні антитіла;
• безуспішні спроби проведення інтрацервікальної інсемінації (4 і більше спроб);
• використання кріоконсервованої сперми;
• стан після хіміотерапії або вазектомії;

з боку жінки:

• безпліддя нез'ясованого генезу;
• цервікальний фактор безпліддя;
• структура цервікального каналу після маніпуляцій на шийці матки в анамнезі (конізація, ампутація, каутеризація, діатермія, кріотерапія);
• наявність антиспермальних антитіл;
• овуляторна дисфункція, що піддається терапії;
• алергія на сперму;
• вагінізм.

Частоту настання вагітності при проведенні ВМІ можливо суттєво збільшити при застосування індукції овуляції. Числені дослідження демонструють збільшення фертильності у жінок при ВМІ у сполученні зі стимуляцією гонадотропінами

Показання до індукції овуляції (РАРЛ, 2004):

• СПКЯ (ІІ тип згідно ВООЗ)
• Гіперпролактинемія (V, VI тип згідно ВООЗ)
• Гіпогонадотропний гіпогонадизм (I тип згідно ВООЗ)
• Ановуляція/олігоовуляція
• Безпліддя неясного генезу
• Для регламентації часу овуляції
• Недостатність ІІ фази
• Порушення функції щитовидної залози
• ВМІ
• Ендометріоз

Однією з основних умов застосування ВМІ є наявність прохідних маткових труб, що потребує проведення відповідних обстежень в попередніх циклах.

Успішність ВМІ оцінюється в 7 – 15 % при застосуванні сперми чоловіка та 18 – 25 % -сперми донора та залежить від багатьох чинників: вік жінки, тривалість безпліддя, стан маткових труб, ступінь відхилення від норми показників спермограми, наявності гормональних та імунних розладів. Вважається доцільним проведення 3 -6 спроб ВМІ, після чого необхідно зробити додаткові обстеження та переглянути лікувальну тактику.

Фактори, що знижують ефективність ДРТ в тому числі, шляхом ВМІ

• Порушення структури ендометрію (гіперплазії, поліпи, сінехії)
• Генетичні (анеуплоїдії)
• Імунологічні (АФА синдром, НК активність...)
• Зниження здатності сперматозоїдів до запліднення
• Стан маткових труб
• Вогнища ендометріозу
• Вік
• Ожиріння
• Спосіб життя

Лікування безпліддя: застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) - запліднення in vitro (ЗІВ)

Запліднення in vitro (ЗІВ) – допоміжна репродуктивна технологія, при якій ооцити отримують хірургічним шляхом безпосередньо з яєчників, запліднюють в умовах ембріологічної лабораторії. Отримані ембріони вирощують в спеціальних умовах від 2 до 5 діб з подальшим переносом в порожнину матки за допомогою спеціальних пластикових катетерів.

Етапність проведення ЗІВ:

• відбір і обстеження пацієнтів;
• контрольована стимуляція яєчників (індукція суперовуляції);
• моніторинг фолікулогенезу та розвитку ендометрія;
• пункція фолікулів яєчників, пошук ооцитів;
• підготовка сперміїв;
• інсемінація ооцитів та культивування ембріонів in vitro;
• ембріотрансфер - перенесення ембріонів у порожнину матки;
• підтримка лютеїнової фази стимульованого менструального циклу;
• діагностика вагітності.

Проведення ЗІВ також можливе в умовах природного менструального циклу без використання індукторів овуляції.

Показанням для проведення ЗІВ (згідно наказу № 771) є:

• відсутність маткових труб;
• непрохідність маткових труб;
• чоловіче безпліддя;
• безпліддя нез'ясованого генезу;
• захворювання, які потребують проведення преімплантаційної генетичної діагностики для виключення вірогідності народження дитини зі спадковою патологією.

Ще одним з показань до проведення ЗІВ є ендометріоз та зниження оваріального резеру внаслідок будь-яких причин (вік, оперативні втручання, імунні розлади).

Для визначення показань до ЗІВ застосовують метросальпінгографію, лапапро-, фертилоскопія та ін. Метою цих додаткових досліджень є визначення прохідності та функціональної спроможності маткових труб, ступіню віраженності спайкового процесу, виключення гідро- та сактосальпінгсів (зниження частоти настання вагітності в 2 рази, превенція ектопічної вагітності). Слід мати на увазі, що 1 цикл ЗІВ дає таку ж вірогідність настання вагітності, як оперативне лікування трубного безпліддя та очікування на протязі 1 року.

Лікування безпліддя: застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) - запліднення in vitro методом ІКСІ

Різниця між ЗІВ та ІКСІ з'являється на етапі власне запліднення в умовах ембріологічної лабораторії. ІКСІ – це спосіб введення одиничного сперматозоїда в яйцеклітину за допомогою специального обладнання в рамках проведення програми екстракорпорального запліднення. Програма ІКСІ складається з тих самих етапів, що і програма ЕКЗ.

Показання до проведення запліднення шляхом ІКСІ:

• Суттєве погіршення показників спермограми
• Важкі форми аутоімунного безпліддя у чоловіків
• Незадовільне (відсутнє) запліднення ооцитів у попередніх спробах ЗІВ.
• Азооспермія (у разі отримання сперміїв маніпуляцій ними, хірургічними методами)

Успішність лікування безпліддя методами ЗІВ та ІКСІ

Залежить від великої кількості чинників, серед яких одним з найбільш важливих є вік жінки та функціональний резерв яєчників. Так, в середньому, частота настання вагітності після лікування методами ЗІВ та ІКСІ складає 30 – 40% та починає суттєво знижуватись після 37 – 39 років. Важливим фактором може бути якість сперматозоїдів – при вираженій астено- (зниження рухливості), терато- (порушення морфології) зооспермії відбувається погіршення якості ембріонів та зниження їх здатності до імплантації. Лінійна залежність частоти настання вагітності від кількості перенесених ембріонів спостерігається при переносі від 1 до 3 ембріонів. При переносі більшої кількості, суттєвого збільшення частоти настання вагітності не спостерігається, проте, частота багатопліддя продовжує зростати. Саме з цієї причини рекомендується переносити до порожнини матки не більше 3 ембріонів.

Можливі ускладнення при проведенні ЗІВ та ІКСІ:

• Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ): легкий (8-23%); середній (1-7%); тяжкий (1-8%). Існує дві форми: ранній (3-7 днів після введення тригерної дози хоріонічного гонадотропіну (ХГ)); пізній (12-17 днів після ХГ або 7-12 днів після переносу ембріонів; як правило, виникає при настанні вагітності);
• Алергічні реакції, пов'язані з введенням препаратів для контрольованої суперовуляції і підтримки лютеїнової фази стимульованого менструального циклу. Частота подібних реакцій не перевищує 1-3 %;
• Кровотеча внаслідок поранення судин 1-3%;
• Гостре запалення або загострення хронічного запалення жіночих статевих органів 0,1 – 1%.
• Позаматкова вагітність: від 2 до 11% після проведення лікування методами ДРТ (ДРТ є фактором ризику позаматкових вагітностей). В 0,3-2% - має місце маткова та позаматкова вагітність.
• Багатоплідна вагітність: частота залежить від кількості ембріонів, що переносяться в порожнину матки. Згідно наказу №771 рекомендується переносити не більше 1-2 ембріонів. В окремих випадках, за згодою пацієнтки при прогнозованій зниженій імовірності імплантації можливий перенос більшої кількості ембріонів (3 ембріони). Відсоток багатоплідних вагітностей, що отримано на тлі лікування безпліддя складає близько 32% (двійні) та 4,7% (трійні та більше).Серед всіх багатоплідних вагітностей, ті що є результатом ДРТ складають 70 - 80%.

Лікування безпліддя: протипоказання до застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)

Протипоказаннями до проведення ДРТ є:

• Вроджені або набуті вади матки, що роблять неможливою імплантацію ембріонів
• Доброякісні пухлини матки, що потребують оперативного лікування
• Злоякісні новоутворення будь-якої локалізації
• Пухлини яєчників
• Гострі запальні процеси будь-якої локалізації
• Соматичні та психічні захворювання, що є протипоказанням для виношування вагітності

Лікування безпліддя: деякі аспекти застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)

Донація гамет та ембріонів

Донація гамет або ембріонів - це процедура, за якою донори за письмово оформленою, добровільною згодою надають свої статеві клітини - гамети (сперму, ооцити) або ембріони для використання в інших осіб у лікуванні безпліддя.

Донори гамет не можуть брати на себе батьківські обов'язки щодо майбутньої дитини.

Показання для проведення ЗІВ з використанням донорських ооцитів:

• Відсутність ооцитів, обумовлена природною менопаузою;
• Синдром передчасного виснаження яєчників;
• Стан після оваріоектомії, проведення радіо- або хіміотерапії;
• Аномалії розвитку статевих органів (дісгенезія гонад, синдром Шерешевського-Тернера);
• Ризик передачі спадкових захворювань, пов'язаних зі статтю (гемофілія, міодистрофія Дюшена, іхтіоз, міотрофія Шарко-Марі-Труссо);
• Невдалі повторні спроби ЗІВ (4 і більше) при недостатньому відклику яєчників на індукцію суперовуляції, неодноразовому отриманні ембріонів низької якості.

Обсяг обстеження донорів ооцитів та пацієнтів (реципієнтів) такий самий, як і при проведенні процедури ЗІВ.

Сурогатне материнство

Застосовується для подолання безпліддя у подружніх пар при неможливості виношування вагітності жінкою.

Показанням до сурогатного материнства є:

• Відсутність матки (вроджена або набута);
• Деформація порожнини або шийки матки при вроджених вадах розвитку або в результаті захворювань, за яких неможливе виношування вагітності; Синехії порожнини матки, які не підлягають терапії;
• Тяжкі соматичні захворювання, за якими виношування вагітності загрожує подальшому здоров'ю або життю реципієнтки, але які не впливають на здоров'я майбутньої дитини;
• Невдалі повторні спроби ДРТ (4 і більше) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не призводило до настання вагітності.

Лікування безпліддя: ендометріоз та допоміжні репродуктивні технології (ДРТ)

Фертильність жінок з ендометріозом

У жінок з ендометріозом, що мають безпліддя, спонтанна фертильність складає 0,02 – 0,10 (0,2 – у здорових жінок).

В разі відсутності вагітності після хірургічного лікування ендометріозу (протягом 1-1,5 років), наявності ІІІ-ІV стадії захворювання, віку жінки більше 35 років, рекомендується проведення лікувальних програм ЗІВ. В ретроспективному дослідженні було показано, що вірогідність настання вагітності після 2-х спроб ЕКЗ у жінок з ендометріозом ІІІ-ІV стадії у 23 жінок, складала 70%, тоді як повторне хірургічне втручання привело до настання вагітності в 24% випадків на протязі 9 місяців.

Наявність ендометріозу приводить до зниження частоти настання вагітності в програмах ЕКЗ (25,2% у порівнянні з 29,5% у пацієнток контрольної групи), зменшення кількості ооцитів, зниження відсотку запліднення ооцитів (59,7% – 65,9% у пацієнток контрольної групи) та зниження вірогідності імплантації (12,7% – 18,1% у пацієнток контрольної групи). Чим більше виражений ендометріоз, тим більший його негативний вплив на результативність ЗІВ (особливо, на кількість ооцитів та вірогідність імплантації). З іншого боку, при порівнянні частоти настання вагітності в програмах ЗІВ у жінок з ендометріозом та з безпліддям іншої етіології (згідно даних національного реєстру Франції FIVNAT у 2002) частота настання вагітності у жінок з ендометріозом складала 22,5 %), та була 20 % при трубному факторі безпліддя, 19,5 % - ідеопатичному безплідді, 18,5 % - овуляторній дисфункції, 19 % - чоловічому факторі. Дані національного реєстру США дають подібну ж картину: 32,1 % при ендометріозі, 33,9 % - овуляторній дисфункції, 31,5 % при ідеопатичному безплідді, 33,8 % при чоловічому безплідді та 30,0 % при трубному факторі. На сьогоднішній день нема достатньої кількості переконливих досліджень, що продемонстрували б доцільність хірургічного втручання з приводу ендометріозу перед проведенням ЗІВ у порівнянні з ЗІВ без попередньої операції. Деякі автори доводять доцільність проведення аспіраційно-склерозуючої терапії ендометріом перед проведенням ЗІВ.

Попереднє лікування ендометріозу перед ЗІВ

Вважається доцільним у пацієнток з вираженим ендометріозом (ІІІ – ІV стадії) застосування аналогів GnRH перед проведенням ЗІВ. Попереднє лікування на протязі 6 місяців приводило до збільшення кількості ооцитів та ембріонів, збільшувало частоту настання вагітності. Автори цього дослідження вважають, що довготривале застосування аналогів ГнРГ (гонадотропного рілізінг-гормону) перед проведенням ЗІВ знижує частоту субклінічних абортів. Деякі дослідження підтверджують цей тезіс , інші автори заперечують подібний ефект. Більшість сучасних робіт демонструє доцільність застосування аналогів GnRH на протязі 2-3 місяців перед проведенням ЗІВ. Подібна підготовка до ЗІВ достовірно збільшує кількість ампул гонадотропінів під час стимуляції (приблизно на 20 – 30%) та тривалість лікування, але покращує частоту імплантації та вірогідність настання вагітності.

Специфічні ускладнення під час ЗІВ, що проводиться у жінок з ендометріозом

літературі відсутні дані про специфічні для ендометріозу ускладнення під час проведення ЕКЗ. В разі пункції ендометріоми під час УЗД-контрольованої аспірації ооцитів, збільшується вірогідність виникнення абсцесів яєчників (2,3% у порівнянні з 0,2% у пацієнток контрольної групи Kubota).

Інше питання, чи сприяє стимуляція яєчників, що проводиться під час ЗІВ, розповсюдженню ендометріозу, адже цей стан є естрогенозалежним, а під час стимуляції рівень естрогенів збільшується в 10 – 20 разів у порівнянні із натуральним циклом.

Сучасні дані свідчать, що проведення ЗІВ не погіршує плин ендометріозу та не збільшує частоту рецидивів після попереднього хірургічного лікування (відсоток рецидивів складав 7% на протязі 21 місяця (7), хоча ця цифра значно нижча 30% - загальноприйнятій частоті рецидивування ендометріозу після хірургічного лікування).