Диференціація різних типів запаморочень

В клінічній практиці неврологи нерідко прописують препарати згідно анотаціям – «запаморочення різноманітного походження» що, скоріше, показує ерудицію лікаря ніж базується на реальних патофізіологічних механізмах формування запаморочень. Водночас, описані різні типи запаморочень. Виникають питання, як може сімейний лікар документувати запаморочення в своїй практиці, як він може диференціювати окремі типи запаморочень, які ліки є найбільш ефективними, в якому з випадків. В даній праці аналізуються різні типи запаморочень, механізми їх формування та принципи підбору оптимальних лікувальних схем.

Науковцями проаналізовано 336 хворих зі скаргами на запаморочення різноманітного походження. Обстежено 149 хворих протягом 2001 року, віком 39,1±15,4 роки, у 36,24% стреси фігурували в якості основної причини. Проф. П.М. Боднаром та співробітниками обстежено 40 хворих на цукровий діабет (30 жінок і 10 чоловіків), середній вік 42,7±12,6 років з середньою тривалістю захворювання 13,0±8,7 років та 32 хворих на гіпотиреоз, середній вік – 48,0±7,3.

Було проліковано:

• танаканом 49 хворих – ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
• блокаторами кальцієвих каналів, зокрема натилом – 19 хворих.
• блокатором Н3 гістамінових рецепторів, бетагістином – 47 хворих.

При обстеженні використані як загальноклінічні, неврологічні, так і спеціальні методи обстеження, а саме викликані потенціали (ВП), ністаґмоґрафію, калоричну пробу, за зальновідомими методами (Трінус 2008).

Отримані наступні результати:

• реєстрація присінкових ВП (ПВП) показала, що при присінко-атактичному синдромі вони становили: Р₁ – 77,369±29,49 (норма – 29,22±14,37), N₁ – 123,81±37,89 (норма – 68,46±18,), Р₂ – 170,81±42,00 (142,634±28,01) мс;
• достовірність різниці: Р₁ – (р = 7,23E-19), N₁ – (р = 5,47E-20), Р₂ – (р = 6,85E-08) за FTEST, що вказує на достовірність змін електричного стану всіх рівнів вестибуло-кіркового тракту;
• при цукровому діабеті латентні періоди ПВП були: Р₁ – 63,1±24,4; N₁ – 96,8±31; Р₂ – 158,5±28,2 мс;
• при гіпотиреозі також зареєстровані зміни у ПВП: Р₁ – 69,5±28,6; N₁ – 99,6±23,2; Р₂ – 154,6±20,7 мс;
• порівняння ВП різних модальностей вказує на переважне збільшення латентних періодів Р ₁ : для ПВП – 73,7%, соматосенсорних – 38,8%, зорових 23,3%, слухових – 10,3% від максимального показника;
• збільшення латентного періоду N ₁ відповідно складає для присінкових – 24,5%, а для соматосенсорних – 15,3%.

Наведені дані вказують на важливу роль присінка у формуванні запаморочень різноманітного походження.

Із 149 хворих 25 обстежені з проведенням калоричної проби, у них детально розпитували про їх відчуття:

• 60% описали головокружіння чи запаморочення;
• 40% вказували на відчуття тепла, вологи.

Виключно на наявність запаморочень скаржились 8%, на головокружіння – 20% хворих. 28% хворих вказували, що в ході однієї процедури вони відчували запаморочення, а в ході іншої – головокружіння. А 4% хворих відмічали появу додаткових симптомів: головного болю і нудоти. При цьому, за наявності скарг на запаморочення, частота ністагму складала 0,71±0,19 Гц, а на головокружіння, – 1,01±0,35 Гц. (За критерієм Фішера р=0,04). Звертаємо увагу на той факт, що обидва почуття формувались внаслідок стимуляції лабіринтів! Отже дискутабельним є поняття невестибулярне, несистемне запаморочення. Всі види запаморочень формуються за участю присінка.

Аналіз впливу танакану:

• на головокружіння показав, що останній справляв невеликий вплив; кількість хворих з цією скаргою зменшилась від 9,18% до 6,86%;
• на симптоми запаморочення він відчутно діяв, знижуючи їх появу від 72,95% до 20,48% хворих;
• особливий ефект проявлявся тоді, коли хворі скаржились на випадки падіння – кількість зменшилась з 28,02% до лікування до 2,04% після терапії;
• клаустрофобії –з 28,98% до лікування до 2,04% після терапії.

На відміну від танакану, блокатор кальцієвих каналів, натил:

• виявився найбільш ефективним у випадках головокружіння – відсоток пацієнтів, що скаржились зменшився з 26,09 до 5,26%;
• значно менше знизився процент хворих зі скаргами на похитування (з 52,17 до 26,32%);
• випадки падіння (з 21,74 до 10,53%);
• хитання при ході (з 30,43 до 15,79%);
• нестабільність (з 30,43 до 15,79%);
• клаустрофобію (з 47,37 до 15,79%).

Попередні результати вказують на те, що бетагістин найбільш ефективний у випадках комбінації випадків запаморочення і головокружіння, що співпадає з літературними даними (Корнілова, 2008).

Наявність змін у вестибулярній системі при лікуванні танаканом засвідчили дані, отримані при реєстрації ПВП та координації рухів.

• Зменшення ЛП піка Р₁ відбулось з 40,00±20,74 мс до лікування до 37,60±16,31 мс після (р=0,48).
• ЛП N₁ зменшився з 90,09±30,97 мс до лікування до 85,45±12,49 мс після (р=0,008).
• ЛП Р₂ зменшився з 151,91±28,91 мс до лікування до 149,55±26,49 мс після (р=0,91).

Отже, за параметрами ЛП N1 відбулось статистично достовірне зменшення патології. Ефективність терапії підтверджена при вивченні параметрів атаксії. Порушення координації зменшилось з 10,6±3,2 до лікування до 6,5±2,8 балів після. Причому, статистично достовірними є різниця між контрольною групою обстеженими до лікування р<0,001. Така картина повторюється і відносно окремих тестів, найбільш значним є результат, отриманий при проведенні випробування Уемури, зниження відбулось від 2,6±1,4 до 1,8±1,2 бали, різниця статистично достовірна р<0,05. Інструментально підтверджені позитивні зміни, викликані іншими препаратами, особливо виражені в специфічних випадках їх індивідуального використання.

Запаморочення – це порушення сприйняття простору та руху та часу. Виділяють різні види запаморочень: light-headedness (пуста голова), black-outs (затьмарення), giddiness, numbness (затерпання), faintness (передобморочний стан), confusion (конфузія), claustrophobia (клаустрофобія), syncope (сінкопе). Запаморочення – це симптом, який може супроводжувати безліч хвороб.

Головокружіння розглядають як окремий випадок запаморочення – ілюзію неіснуючого руху. Виходячи з наведеного матеріалу легко відповісти на поставлені питання. Документувати запаморочення в найпростішому випадку можливо за допомогою випробування Уемури, стояння на одній нозі з заплющеними очима.

• Здорова людина без напруження може стояти 10 с не розгойдуючись із заплющеними очима на одній нозі або помірно розгойдується.
• При порушенні функції рівноваги, хворий стоїть балансуючи руками (рука піднялась до рівня плеча).
• При грубій вестибулярній дисфункції хворий стоїть сильно розгойдуючись, утримуючись на одному місці менше 10 с, може падати ледь заплющивши очі або падає, стоячи на двох ногах, ледве заплющивши очі.

Попередня диференційна діагностика запаморочення від головокружіння може бути зроблена на основі опитування хворого. Якщо хворий на питання в якому напрямку та з якою швидкістю без вагань дає відповідь – то маємо, найскоріше справу з головокружінням, якщо не дає чіткої відповіді – з запамороченням.

І нарешті, у випадках запаморочення найбільш ефективним виявляється танакан.

При головокружіннях краще використовувати кальцієві блокатори. Слід пам’ятати, що вони можуть гальмувати пластичні процеси в мозку, які впливають на повноту та швидкість одужання. Тому тривалість лікування препаратами з седативною дією треба обмежувати. В більшості випадків коли гіперреактивність купирувана, з’являються показання для призначення танакану, для активації пластичних процесів. При сполученні запаморочень з головокружіннями показані блокатори Н3 гістамінових рецепторів.

Підсумовуючи результати досліджень і дані літератури, можна зробити висновок, що:

• у формуванні запаморочень різного типу вестибулярний аналізатор відіграє провідну роль;
• запаморочення та головокружіння є різними симптомами, хоча й сформованими вестибулярною системою;
• в лікуванні хворих із запамороченнями найбільш ефективний танакан, кальцієві блокатори – при лікуванні головокружінь, а при комбінації симптомів препаратом вибору є блокатор Н3 гістамінових рецепторів.

Література

1. Brandt T. Vertigo: its multisensory syndromes // Springer-Verlag. – London, 1991. – 329 p.
2. Claussen C.F., Franz B. Contemporary and practical neurootology // Solvay Pharmaceuticals GmbH. – Hannover, 2006. – 410 p.
3. Trinus K.F., Claussen C.F., Barasii S.M. // Neurootol. Newsletter. Vol. 8, № 2. p. 6–15.
4. Kornilova L.N., Temnikova V.V., Dotsenko V.I., Solovieva A.D., Akarachkova E.S. Computerized method for a complex assessement of the vestibular function, intersensory interactions, and the eye pursuit function during treatment of vertigo with betaserc. – Neurootol. Newsletter. Vol. 8, № 2. p. 6–15.