Вхід на сайт

Увійти Зареєструватись

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Вибір напряму медицини

Інформаційний блок
Розмір тексту
Aa Aa Aa

Класифікація та основні причини ожиріння у жінок

Рейти Андриан (додав(-ла) 9 марта 2010 в 14:51)
Додати статью Роздрукувати

Ожиріння в сучасному світі визнано однією з найпоширеніших медико-соціальних проблем, що відіграє значну роль в формуванні патології людини, знижує репродуктивний потенціал, негативно впливає на загальний стан, працездатність та якість життя хворих.

Ожиріння - хронічне, етіологічно-гетерогенне захворювання обміну речовин, що характеризується надлишковим розвитком жирової тканини, розвивається при тривалому порушенні енергетичного балансу та прогресує при природному протіканні. Фактори розвитку ожиріння різноманітні і можуть діяти як спільно, так і окремо. Участь генетичних факторів в патогенезі ожиріння є встановленим фактом. Як правило схильність до надлишкової маси має полігенний характер, але описані і моногенні форми [1, 2].

Запропоновано декілька класифікацій, але жодна з них не є універсальною. Першим запропонував етіологічну класифікацію ожиріння G. Bray. До етіологічних факторів автор відніс генетичні, харчові, нейроендокринні, соціальні, ятрогенні та гіподинамію.

На даний час користуються клінічною класифікацією:

  1. Первинне ожиріння (аліментарно-конституційне)
  2. Вторинне ожиріння:
    • кортико-гіпоталомічне (при неврозах, розладах поведінки, у психічно хворих)
    • гіпоталамічне та гіпоталамо-гіпофізарне (при травмах головного мозку, запальних та пухлинних ураженнях, післяпологовий нейрообмінний та клімактеричний синдром, піквікський синдром та ін.)
    • ендокринне (гіпотиреоз, гіперінсулінізм, гіперкортицизм, посткастраціонне ожиріння)
    • ятрогенне (вживання деяких медикаментозних засобів: інсулін, кортикостероїди, препарати фенотіазинового ряду)
    • генетичні захворювання та синдроми (синдром Прадера-Віллі, синдром Лоренса-Муна-Барде-Бідля, остеодистрофія Олбрайта, синдром Деркума та ін.)

По морфології:

  • гіперцелюлярно-гіпертрофічне (з дитинства)
  • гіпертрофічне (в більш пізньому віці)

По типу відкладення жирової тканини:

  • фемінний (геноїдний, глютеофеморальний)
  • андроїдний (центральний, вісцеральний, абдомінальний)

По ступеню вираженості:

  • 1-й ступінь плюс 10% від нормальної маси тіла
  • 2-й ступінь плюс 30-49%
  • 3-й ступінь плюс 50-99%
  • 4-й ступінь плюс 100% і вище.

Класифікація Міжнародної групи по вивченню ожиріння (International Obesity Taks Fors - IOTF)

Категорія маси тіла ІМТ, кг/ м2 Ризик виникнення супутніх захворювань
Недостатня маса тіла Менше 18,5 Низький
Нормальній діапазон 18,5-24,9 Середній по популяції
І ступінь (надлишкова маса) 25,0-29,9 Дещо підвищений
ІІ-а ступінь (ожиріння) 30,0-34,9 Помірно підвищений
ІІ-б ступінь (виражене ожиріння) 35,0-39,9 Високий
ІІІ ступінь (різко виражене ожиріння, морбідне ожиріння) Більше 40,0 Дуже високий

В жіночому організмі надлишок жирової тканини асоційований з різноманітною патологією репродуктивної системи. Ожиріння часто зустрічається в поєднанні з аменореєю, безпліддям, гіперпластичними процесами та пухлинами органів-мішеней.

Вагітні пацієнтки з ожирінням відносяться до групи ризику відносно виникнення різноманітних ускладнень. Це ускладнення в пологах та післяпологовому періоді: порушення пологової діяльності, передчасний розрив плодових оболонок, висока частота оперативних втручань та репродуктивних втрат. Саме цими фактами пояснюється значний інтерес лікарів, акушер-гінекологів до проблеми ожиріння.

Література

  1. Подзолкова Н.М. Симптом. Синдром. Диагноз. Дифференциальная диагностика в гинекологоии. - Москва: «ГЭОТАР-Медиа», 2005. - С. 479-506.
  2. Sarah D. McDonald. Management and prevention of obesity in adults and children. - CMAJ. 2007 April 10; 176 (8): - С. 1109-1110

Схожі матеріали

Правова інформація: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»