Державна пластична хірургія

Була очевидна необхідність нагальної організації даної послуги в державних лікувальних установах. І ось, нарешті, відповідно до положення Міністерства охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1542, з метою удосконалення хірургічної допомоги запроваджено типову посадову інструкцію лікаря–xipypгa структурного підрозділу закладів охорони здоров’я, які будуть надавати спеціалізовану медичну допомогу з пластичної та реконструктивної хірургії. Визначено заклади охорони здоров’я, що надаватимуть спеціалізовану медичну допомогу з пластичної та реконструктивної хірургії за відповідним профілем. А також забезпеченню їх необхідною апаратурою, інструментами для лікувальних та діагностичних процедур згідно примірного табелю оснащення. Цього ж року організовано забезпечення підготовки профільних фахівців з хірургічних спеціальностей на циклах спеціальної підготовки з пластичної хірургії.

Основною метою всіх заходів є забезпечення надання медичної допомоги населенню, що має потребу у виконанні пластичних та реконструктивних операцій за показаннями, в державних закладах охорони здоров’я. Одним з таких закладів, в якому був розвинений структурний підрозділ пластичної хірургії, є Київська обласна клінічна лікарня №1 (КОКЛ №1). Деякі цікаві аспекти служби нам повідомила пластичний хірург обласної клінічної лікарні Хечибаб’ян В.А.

— Шановна пані Варсік, на Вашу думку, чи є на даний момент переваги Київської обласної клінічної лікарні №1 в порівняні з приватними клініками?

Так, наша лікарня має беззаперечні переваги в порівнянні з іншими приватними клініками. Зайвим буде нагадування, що жодна з них не може зрівнятись технічним та кадровим забезпеченням по відношенню до нашої лікарні. В наших можливостях, на відміну від приватних клінік, не лише ліквідація косметичних дефектів, а й лікування та попередження патології, що спричиняє їх виникнення. Прикладом є ожиріння. Згідно визначення міжнародної федерації хірургії, ожиріння – це хронічне захворювання, яке спричиняється надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі й призводить до серйозних медичних, соціальних та економічних наслідків. Сьогодні цю проблему розглядають як пандемію неінфекційної природи. Тому при лікуванні даної патології важливим є не стільки ліквідація косметичного дефекту, як комплекс хірургічних та консервативних заходів, спрямованих на подолання незбалансованого енергетичного обміну в організмі. Хірургічні втручання, які направлені на ліквідацію ожиріння, поділяються на пластичні і баріатричні. Пластичні операції застосовуються при невеликих показниках індексу маси тіла (ІМТ), або в комбінації з баріатричними. Баріатричні операції застосовуються зазвичай при ІМТ > 30 кг/м² і поділяються на операції що зменшують об’єм шлунку, мальабсорбтивні та гібридні.

— А як ви ставитесь до внутрішньошлункових балонів, наприклад, «Bioenterics Intragastric Balloon»?

Ця технологія широко використовується в приватних клініках завдяки малій травматизації, простоті виконання і можливості амбулаторного виконання. Втім, має тимчасовий ефект щодо втрати маси тіла. Часто пацієнт після екстракції балона вже протягом 6 місяців відновлює вагу. Також під час лікування пацієнту призначають препарати, блокатори протонної помпи, з метою захисту балона від руйнування соляною кислотою, а це не бажано при відсутності інших показань щодо до блокаторів протонної помпи. Безперечно, набагато ефективнішою є техніка бандажування шлунка (БШ), так звані гастрорестриктивні втручання та мальабсорбтивні операції. Однак, якщо останні застосовуються майже виключно в лікуванні морбідного суперожиріння і є технічно складними, то шунтування шлунку в комбінації з ліпосакцією дає стійкий тривалий ефект(мал. 1).

Мал. 1 Схема бандажування шлунку.
1 – шлунок; 2 – стравохід; 3 – дванадцятипала кишка; 4 – лінія бандажування; 5 – проксимальний відділ шлунка об’ємом до 15–20 мл;
6 – кільце бандажу; 7 – силіконова трубка, що з’єднує порт з кільцем; 8. – підшкірний порт.

Хочеться відзначити, що бандажування шлунку в сучасній медицині проводиться бандажем з можливістю керування діаметру отвору і об’єму проксимального відділу шлунку. Це стало можливим завдяки винаходу українського хірурга Любомира Кузьмака, який у 1983 році винайшов шлунковий бандаж з роздувним балоном всередині та керуючим портом мал. 2.

Мал. 2 Керований шлунковий бандаж.

Техніка бандажування шлунку виконується лапароскопічно, втручання є малотравматичним і при необхідності повністю зворотнім (об’єм шлунку можливо відновити до попереднього стану без використання реконструктивних операцій). Перспективним є використання даної техніки в поєднанні з хірургією одного порта SPS (Single Port Surgery), при якій в післяопераційному періоді у пацієнта взагалі не залишиться шрамів на тілі. Недоліками є, по–перше, можливість сковзання бандажу в післяопераційному періоді, по–друге, при прийомі рідини одночасно з твердою їжею вона безперешкодно буде потрапляти в дистальну частину шлунка, нівелюючи ефект від втручання. Збереження фундальної частини шлунка призведе до продовження продукування пептиду герліну, що не бажано з точки зору лікування ожиріння.

Повністю позбавлена цих недоліків лонгітудинальна, або рукавна резекція шлунку (SLEEVE gastrectomy, 1988 Hess D.S), однак вона незворотня, і, у зв’язку з недавнім впровадженням даного лікування в практику, опису віддалених результатів і ускладнень немає. Мальабсорбтивні операції широко використовуються американськими хірургами, найпоширенішою серед яких є шлунково–шунтуюче втручання по методиці Capella, бандажування в поєднанні з вертикальною гастропластикою (з формуванням гастроентероанастомозу по Ру).

— Повертаючись до пластичних операцій, в якому обсязі проводиться абдомінопластика в лікарні, які критерії протипоказань до неї, чи є гарантії «доброго» результату?

Абдомінопластика часто поєднана з розходженням м’язів передньої черевної стінки і/або вентральними грижами. Тому необхідно ретельно обстежувати пацієнта на наявність супутньої патології. В останньому варіанті оцінюється величина діастазу, стан м’язів, при наявності грижі – величина грижового отвору, можливість вправлення вмісту грижі, після чого виконується пластика дефекту передньої черевної стінки, при необхідності з використанням алотрансплантатів. І тільки після цього можливе виконання класичної абдомінопластики з гарантованим результатом.

Рейті А.О.