Сурогатне материнство. Ускладнення допоміжних репродуктивних технологій

У випадку з донорством яйцеклітин схематично можна показати послідовність дій таким чином: обстеження подружньої пари та жінки-добровільного донора – контрольована суперовуляція (КСО) донора – отримання яйцеклітин донора – запліднення яйцеклітин донора спермою чоловіка реципієнтки – перенос ембріонів до порожнини матки реципієнтки.

В випадку з сурогатним материнством: обстеження подружньої пари та жінки-добровільної сурогатної матері – контрольована суперовуляція (КСО) пацієнтки – отримання яйцеклітин пацієнтки – запліднення яйцеклітин пацієнтки спермою мужа – перенос ембріонів до порожнини матки добровільної сурогатної матері.

З медичної точки зору ці програми принципово не відрізняються від запліднення «in vitro». Але недосконалість юридичної бази робить ці програми менш доступними. Слід зазначити, що донорство в Україні виключно добровільне та безкоштовне. До можливих ускладнень лікування методом запліднення «in vitro» слід віднести:

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ)– ятрогенний стан в основі якого лежить нефізіологічна відповідь яєчників на екзогенне введення гонадотропінів. Порушення бар’єрної функції судинної стінки яєчника призводить до виходу рідини в черевну порожнину, в результаті чого прогресують втрати білка, наростають явища гіповолемії та гемоконцентрації, підвищується ризик тромбоемболічних ускладнень, порушується ниркова перфузія, розвивається олігурія та преренальна форма гострої ниркової недостатності, формується асцит та випіт в плевральних порожнинах. Синдром гіперстимуляції супроводжується різким зростанням вмісту онкомаркера СА-125 в плазмі крові.

Легкий синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) лікування не потребує.

Синдром гіперстимуляції яєчників середнього, а особливо, тяжкого ступеню (діаметр яєчників більший ніж 12 см, естрадіол більше 6000 пл/мл, асцит, випіт в плевральну порожнину, гематокрит ≥ 45%, олігурія, тромбоемболія) потребує інтенсивного лікування в стаціонарі. Лікування включає інфузіонну терапію з перевагою колоїдних розчинів над кристалоїдами. Патогенетичне використання препаратів гідроксиетилкрохмалю 6% та 10%, свіжозамороженої плазми, розчину альбуміну 10% та 25%. Показані також нестероїдні протизапальні, антигістамінні препарати, інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту. При напруженому асциті можливе використання лікувальних парацентезів з евакуацією не більш 500-700 мл рідини за одну маніпуляцію на тлі адекватної інфузіонної терапії.

Багатоплідна вагітність є частим ускладненням при лікуванні методом запліднення «in vitro». Її частота може досягати 20% (в порівнянні з 1-2% в популяції) та пов’язана з перенесенням великої кількості ембріонів в порожнину матки. Стратегія обмеження кількості ембріонів до 1-2 ще не знайшла поширення у зв’язку з суттєвим зниженням частоти настання вагітності в програмі запліднення «in vitro». Можливими способами розв’язання цієї проблеми може бути розробка способів селекції найбільш життєздатних ембріонів, перенесення ембріонів на стадії бластоцисти.

У разі наявності в порожнині матки трьох та більше життєздатних ембріонів необхідно проводити процедуру редукції ембріонів. Вона виконується в строки 5–11 тижнів вагітності транспіхвовим, трансцервікальним або трансабдомінальним доступом під короткочасним наркозом. Під контролем ультразвуку голкою потрібно влучити в ділянку грудної клітини вибраного ембріону та порушити її до повного припинення серцевої діяльності ембріону. Зазвичай оставляють два життєздатних ембріона в порожнині матки. Після такого втручання значно зростає частота мимовільних викиднів.

Позаматкова вагітність можлива при наявності у пацієнтки маткових труб або їх фрагментів (велика культя). Найбільш вірогідний механізм формування трубної вагітності після переносу ембріонів в порожнину матки при лікуванні методом запліднення «in vitro» – скорочення матки в момент перенесення ембріонів, що призводить до їх потрапляння в маткові труби. Тактика лікування не відрізняється від стандартної тактики при хірургічному лікуванні ектопічній вагітності.

Широке впровадження допоміжних репродуктивних технологій в повсякденну практику акушерів-гінекологів дозволить корінним чином змінити демографічну ситуацію, яка склалася на Україні з репродуктивним здоров’ям населення та підвищити рівень народжуваності серед контингенту подружніх пар страждаючих на безпліддя, які до впровадження допоміжних репродуктивних технології вважалися мало- або зовсім неперспективними в плані настання вагітності.

Жилка Н.Я.
За матеріалами методичних рекомендацій «Сучасні допоміжні репродуктивні технології»
Український науково-практичний медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології Міністерства охорони здоров’я України

Література

1. Грищенко В.И., Козуб Н.И., Довгаль А.И. Бесплодный брак: Методические рекомендации для студентов и врачей. – Харьков: ХГМУ, 2001. – 60с.
2. Кулаков В.И. Спорные и нерешённые вопросы вспомогательной репродукции у гинекологических больных. – Акушерство и гинекология. – приложение. – 2006. – с. 4-8.
3. Паращук Ю.С. Бесплодие в браке. – Киев. – «Здоровье». – 1994. – 202с.