Диференційна діагностика типів запаморочення

Запаморочення не є самостійним захворюванням – це симптом, який може з’являтись самостійно або супроводжувати безліч хвороб.

Скарги на запаморочення зустрічаються у 40% хворих усіх профілів:

• терапевтичних;
• хірургічних;
• гінекологічних.

Означення запаморочення ? це відчуття порушеного сприйняття простору та руху.

Виділяють різні види запаморочень:

• light-headedness («пуста» голова)
• black-outs (затьмарення)
• giddiness, numbness (затерпання)
• faintness (переднепритомний стан)
• confusion (конфузія)
• syncope (сінкопе)

Запаморочення супроводжується негативним емоційним сприйняттям ситуації, страхом смерті, дурнотою, млістю, страхом закритих (клаустрофобія) або відкритих (агорафобія) просторів. Хворі скаржаться на захитування, непереносимість транспорту – кінетозу. У них розвивалась боязнь висоти (акрофобія) та невпевненість у темряві (ніктофобія).

Головокружіння є особливим випадком запаморочення – ілюзією неіснуючого руху. Досі пропоновані класифікації не впливали на тактику лікування, а в показаннях до препаратів побутує фраза «запаморочення різноманітного походження».

Розроблена процедура диференційної діагностики різних типів запаморочення і сполучених з ними симптомів, підбору індивідуальних схем їх лікування.

Ці схеми враховують типи запаморочення та сполучених симптомів: болю голови, нудоти, тощо, збудження чи пригнічення вестибулярних ядер, локалізацію болю голови.

Діагностика та лікування має два рівні:

• стандартний – встановлюється тип запаморочення, лікування включає наукові розробки;
• науковий – індивідуальне обстеження, лікування базується на наукових розробках лабораторії та надбаннях світової науки.

Використання названих діагностичних підходів та схем лікування дає можливість повного позбавлення симптомів у 80% хворих.

Спеціально для порталу «Страна Врачей»
Підготував Трінус К.Ф.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика