Вхід на сайт

Увійти Зареєструватись

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Вибір напряму медицини

Інформаційний блок
Розмір тексту
Aa Aa Aa

Значення інгаляційного провокаційного тесту з антигеном для діагностики екзогенного алергічного альвеоліту

Регеда М.С. (додав(-ла) 1 сентября 2010 в 14:00)
Додати статью Роздрукувати

Розділ з монографії Регеди М.С. "Алергічні захворювання легенів".

Діагностика екзогенного алергічного альвеоліту є складною через те, що це захворювання часто перебігає під маскою бронхіту, бронхіальної астми, пневмонії, саркоїдозу, грипу, крім цього відсутні специфічні рентгенівські та функціональні порушення.

Використання інгаляційного провокаційного тесту з антигеном дозволяє встановити етіологічний фактор, який зумовлює виникнення алергічного процесу в організмі хворого на екзогенний алергічний альвеоліт (ЕАА). Цей тест називається ще бронхіальним або провокаційним тестом. Він не є абсолютно безпечним методом дослідження, але разом з тим залишається єдиним специфічним та надійним способом, який підтверджує діагноз екзогенного алергічного альвеоліту. Більшість дослідників вважають, що проводиться інгаляційний тест у тих випадках, при яких інші методи є недостатніми для постановки точного діагнозу (Fink J.N.,1979; Müller S., Bergmann K. Cl, 1984; 1985; Хоменко А.Г., Мюллер Ст., Шиллинг В., 1987).

Під час виконання цього тесту слід дотримуватись чітких регламентованих вимог щодо показання та протипоказання (Müller S., Bergmann K. Cl, 1984).

Це, насамперед, необхідно використовувати високоякісні та очищені антигени без сторонніх домішок.

Показаннями до проведення інгаляційного провокаційного тесту з антигеном є:

  1. Серйозні підозри на захворювання екзогенного алергічного альвеоліту (не дивлячись на відсутність у даний час змін легеневої функції і нормальні показники рентгенівського дослідження легенів).
  2. Підтвердження або виключення професійного ґенезу екзогенного алергічного альвеоліту у рамках експертизи.
  3. Уточнення характеру антигенного подразника при вирішенні питання зміни професії та умов проживання.

Протипоказаннями до виконання інгаляційного тесту є:

  1. Значні порушення функції легенів; ФЖЕЛ менше як 80% від нормальної величини; ОФВ1 менше 50% ФЖЕЛ; опір дихальних шляхів більше як 0,5 кПал–1 с; DLCO менше 80% від норми.
  2. Вагітність.
  3. Виражені порушення загального стану хворого у зв’язку з супутніми захворюваннями (гіпертонічна хвороба, глаукома).
  4. Гострі інфекційні захворювання дихальних шляхів.

Перед проведенням інгаляційного провокаційного тесту у всіх хворих досліджується вихідна функція зовнішнього дихання. Зокрема, визначають форсовану життєву ємність легенів, об’єм форсованого видиху (в 1 с), опір в дихальних шляхах (за даними осцилометричного вивчення). Крім цього, враховуються показники числа лейкоцитів у периферичній крові та температуру тіла.

Антигеном може служити стерильна сироватка крові або екстракт кишківника цього виду птиці з яким пов’язують виникнення захворювання. При цій патології можуть бути й інші антигенні джерела: екстракти цвілого сіна, термофільні актиноміцети, різні види грибів, сеча лабораторних тварин.

В даний час не існує чітких об’єктивних критеріїв для вибору початкової дози інгалюючого антигену. Вона повинна бути якомога низькою, щоб не викликати у хворого додаткового антигенного навантаження, в цей же час – достатньою для відтворення об’єктивних ознак екзогенного алергічного альвеоліту. Найбільшу антигенну активність має сироватка голубів, меншу – хвилясті папуги і зовсім маленьку – сироватка курей.

Спочатку застосовують розчин антигену з додаванням ізотонічного розчину хлориду натрію у співвідношенні 1:100. Якщо в анамнезі вказується на гіперчутливість до пташиних антигенів, тоді рекомендується здійснювати розведення антигену у співвідношенні 1:1000. Негативні або сумнівні результати служать показанням для проведення повторної проби з більш високою дозою антигену.

За допомогою спеціальних аерозольних апаратів проводиться введення антигенних розчинів, які проникають до термінальних відділів бронхіального дерева. Тест-дозу розчину подається під тиском 150 кПа, інгаляційним шляхом протягом 3-х хвилин при спокійному ритмічному диханні (Хоменко А.Г., Мюллер Ст., Шиллинг В., 1987).

Повторні визначення функції легенів (ОФВ1, ФЖЕЛ, Ros) проводились через 1, 5, 10, 20 і 30 хвилин після провокаційної проби, а згодом погодинно до 12 год. і через 24 год. Температуру слід вимірювати через кожну годину впродовж половини доби після провокаційного тесту і після 24 години. Загальну кількість лейкоцитів визначалось через 8 год. і 24 год. Оцінка результатів інгаляційного провокаційного тесту (ІПТ) проводилась при подвійному визначенні таких параметрів: ФЖЕЛ, ОФВ1, температури тіла, числа лейкоцитів, дифузної ємності легенів (таблиця 1).

Оцінюючи результати інгаляційного провокаційного тесту (ІПТ), слід звертати увагу на виникнення в процесі даного дослідження суб’єктивних порушень (задишки, інтенсивного потовиділення, відчуття стискання у грудній клітці, обмеження об’єму дихання, загального недомагання, слабості, кашлю, болю у кінцівках, нежиті).

Таблиця 1. Оцінка і зміни окремих параметрів інгаляційного провокаційного тесту через 4-12 год. після інгаляції антигену

ОФБ або ФЖЕЛ, %

DLCO

Число лейкоцитів

Оцінка

Символ

Знижен-ня

Підви-щення

Зниження в %

Підви-щення

Підвищення на 1 мл

≥ 20

≥ 50

≥ 15

≥ 0,8

≥ 2500

Позитивна

+

≥ 15

≥ 30

≥ 10

≥ 0,5

≥ 1000

Сумнівна

±

< 15

< 30

< 10

< 0,5

< 1000

Негативна

Провокаційні бронхіальні тести можуть викликати три типи реакцій, серед яких тільки два характерні для екзогенного алергічного альвеоліту.

Однофазова сповільнена реакція. Цей тип реакції часто спостерігається при екзогенному алергічному альвеоліті, який проявляється зростанням рестриктивних порушень вентиляції, підвищенням температури тіла, числа лейкоцитів і виникає через 4-12 годин після проведення інгаляційного тесту.

Двофазова реакція. Ці реакції часто виникають у хворих з неспецифічною бронхіальною гіперреактивністю. У типових випадках через 10-30 хвилин після інгаляції антигену виникають виражені обструктивні порушення вентиляції з підвищенням ФЖЕЛ та зниженням ROS. Ці порушення порівняно швидко зникають і через 4-12 годин, після інгаляційної проби, виникає друга фаза, яка характеризується рестриктивними порушеннями вентиляції.

Друга фаза є відображенням загальної реакції в ділянці альвеол та дистальних відділів дихальних шляхів, і, як правило, супроводжується підвищенням температури та числа лейкоцитів (Хоменко А.Г., Мюллер Ст., Шиллинг В., 1987).

Під час проведення інгаляційного тесту суб’єктивні порушення частіше відсутні. Всупереч цьому у деяких хворих, які надзвичайно чутливі до певного антигену, можуть спостерігатись і респіраторні ознаки, що виникають через 4-12 годин після інгаляції, і проходять самостійно без застосування лікарських препаратів. Призначення кортикостероїдів (100 мг преднізолону в/в) показано тільки при важких реакціях, які супроводжуються значними зниженнями вентиляції. Застосування амінофіліну, симпатоміметиків в аерозолях або антигістамінних засобів не викликає позитивного ефекту.

Пізні астматичні реакції. В деяких хворих через 4-12 годин після інгаляції антигену виникають чіткі обструктивні порушення вентиляції, проте у них не виражені ознаки запалення. Цей тип реакцій не є характерний для екзогенного алергічного альвеоліту (ЕАА).

При одержані сумнівних результатів екзогенного алергічного альвеоліту проводиться додаткове інгаляційне введення антигену через 24-48 годин з обов’язковим дослідженням рідини бронхоальвеолярного лаважу (Müller St., 1984, 1985).

Про наявність екзогенного алергічного альвеоліту свідчить збільшення числа лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів) та рівня білка у змивах.

У дослідному Інституті легеневих захворювань та туберкульозу МОЗ колишньої НДР інгаляційний провокаційний тест був проведений 43-м хворим з підозрінням на екзогенний алергічний альвеоліт у пташників. Всі обстежені особи мали типові анамнестичні дані та скарги на порушення респіраторного або загального характеру, що пов’язані з антигенною експозицією. У всіх хворих у сироватці крові виявлені антитіла до антигенів відповідних птиць. Однак у період обстеження не спостерігалось рентгенівських змін та обмежень легеневої функції, характерних для екзогенного алергічного альвеоліту

Як тест-антигени використовувались стерильні сироватки (розведення 1:100) відповідних видів птиць (голубів, хвилястих папуг). На основі позитивних результатів інгаляційного провокаційного тесту було підтверджено у 21-го із 43-х випадків ЕАА. У 12-ти (із 21-го) хворих екзогенним алергічним альвеолітом спостерігались респіраторні та загальні ознаки через 4-12 годин після інгаляції антигену. У більшості хворих з позитивними результатами інгаляційного провокаційного тесту відмічалось зростання числа лейкоцитів (у 17-ти хворих) і підвищення температури тіла (у 18-ти хворих).

Зміни вентиляційних параметрів були різними. У 14-ти хворих спостерігалась однофазова сповільнена реакція. У 6-ти хворих була дворазова реакція. З викладеного матеріалу видно, що інгаляційний провокаційний тест з антигеном являє собою важливий та достовірний метод діагностики екзогенного алергічного альвеоліту. Його проведення повинно бути зосереджено виключно у спеціалізованих центрах, які мають всі діагностичні можливості.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Схожі матеріали

Правова інформація: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»