Дослідження бронхоальвеолярних змивів у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт

Більшість авторів описують та проводять забір бронхоальвеолярних змивів (БАЗ) під місцевою анестезією за допомогою фібробронхоскопа, який вводиться у сегментарний бронх на максимальну глибину (Хоменко А.Г., 1983; Reynolds H.Y., 1974; Matnis H., 1982, Хоменко А.Г., Мюллер Ст., Шиллинг В., 1987).

Для цього використовують 100-200 мл стерильного ізотонічного розчину хлориду натрію, підігрітого до температури тіла, який інстилюють невеликими порціями по 20-30 мл через катетер, що введений у робочий канал фібробронхоскопа. Після кожної інстиляції введену рідину відсмоктують під тиском 50-100 мм рт. ст.

Бронхоальвеолярний лаваж недоцільно проводити у період гострого запалення верхніх дихальних шляхів, оскільки у цей період одержана рідина містить багато поліморфно-ядерних лейкоцитів, що ускладнює постановку точного діагнозу. Абсолютних протипоказів до здійснення бронхоальвеолярного лаважу не існує. Потрібно бути особливо обережним у хворих з важкою артеріальною гіпертонією. Достовірні дані про клітинний склад рідини можна одержати шляхом підрахунку та ідентифікації не менше 400 клітин. Розмежувати малі макрофаги (діаметром 10 мкм) та великі лімфоцити (діаметром 8 мкм) є надзвичайно важко, особливо за відсутності певних навичок.

Розподіл клітин за типами та їх підрахунок у рідині бронхоальвеолярного лаважу має велике значення для їх характеристики. Диференціювання різних типів мононуклеарних клітин здійснюється за методом Böyum (1968).

Підрахунок загальної кількості Т і В-лімфоцитів у матеріалі проводиться методом розеткоутворення відповідно з еритроцитами барана та миші, методом мембранно-фіксованих імуноглобулінів (Müller S., 1984) або за допомогою ензим-маркірованих моноклональних антитіл (Zeatherman J., Costabel U., 1984; Mornex J., 1984; Keller R., 1984).

Популяції Т і В-лімфоцитів відрізняються значною функціональною гетерогенністю і можуть бути диференційовані за допомогою спеціальних клітинних маркерів. В процесі імунорегуляції беруть участь в основному субпопуляції Т-лімфоцитів. Так, клітини-хелпери активують гуморальні та клітинні реакції імунітету, а клітини-супресори гальмують їх. Активні розеткоутворюючі клітини являють собою Т-лімфоцити з вираженою рецептивною здатністю до еритроцитів барана. Розетки, як правило, виявляють зразу ж після центрифугування.

Рідина, яка одержана під час проведення бронхоальвеолярного лаважу, містить багато білків, які відіграють важливу роль у розвитку запальних та імунологічних змін у легенях. Білкові компоненти, які виявляють у бронхоальвеолярних змивах (БАЗ), мають різне походження. Вони можуть бути синтезовані місцево клітинами альвеолярних структур та лімфатичної системи бронхів, або проникати у альвеоли шляхом транссудації із сироватки крові.

Експерименти на тваринах показали, що альбумін, який синтезується клітинами печінки, проникає у просвіт альвеол з сироватки крові та лімфи (Меуег Е. С., 1978). Альвеолярні структури добру мають проникливість для низькомолекулярних білків типу альбумінів, зате великі білкові молекули практично не проникливі. Отже, вміст білків у альвеолярній рідині залежить від їх молекулярної маси (Hill Y. O.,1983).

У бронхоальвеолярних змивах виявлено велике число протеїнів, які відрізняються високою функціональною активністю: імуноглобуліни (Ig G, Ig A, Ig M), фрагменти, α1 – антитрипсин, фосфоліпаза А, альбумін, нейтральні та кислі протеази, лізоцим,  β – глюкуронідаза, естерази, ангіотензинперетворюючий фермент.

Екзогенні алергічні альвеоліти супроводжуються значними локальними реакціями імунологічного та неімунологічного характеру, що відображається на змінах у бронхоальвеолярних змивах як гуморальних, так і клітинних компонентів.

R. Patterson., J. L. Wang (1979) шляхом радіоімунологічного аналізу знайшли, що у бронхоальвеолярних змивах, як правило, виявляється підвищення вмісту загального білка, особливо альбуміну і імуноглобулінів, зростання фракції фосфату ділінозитолу. R. Patterson., J.L. Wang (1979) шляхом радіоімунологічного аналізу у бронхоальвеолярних змивах IgA i IgG – антитіла до сироватки голуба у 6 голубоводів, які хворіють на екзогенний алергічний альвеоліт. При цьому активність IgA – антитіл у бронхіальних секретах була вищою ніж у сироватці крові.

Значне підвищення рівня Ig G,Ig A у бронхоальвеолярних змивах спостерігалось у гострій стадії при «легені фермера» (Solal – Celigny P., Laviolette M., 1982).

Високі титри антитіл (переважно Ig A, Ig G) до відповідних антигенів (курей, голубів) були виявлені у бронхоальвеолярних змивах за допомогою імуноферментного методу у 15-ти хворих на екзогенний алергічний альвеоліт. Значне збільшення Т-лімфоцитів у бронхоальвеолярних змивах виявили у 15-ти хворих «легені голубоводів» і у 28 хворих «легені фермера» (A.Jeanneret., J.Brun, 1979).

Дослідженнями С. Voisin (1981); St. Müller (1984); B. Wiesner (1984) показано, що зростання числа лімфоцитів більше виражено у гострій фазі ЕАА в порівнянні з хронічною.

Результати виявлення субпопуляцій у бронхоальвеолярних змивах у різних клінічних ситуаціях неоднакові та суперечливі. Більшість дослідників вважають, що Т-супресорна активність у певній мірі пов’язана з фазою ремісії захворювання, в цей час як зростання Т-хелперів характерно для загострення процесу (Mornex J.F., Cordier G., 1984).

Дослідження лаважної рідини, у певній мірі, дає можливість виявити ознаки, які в комплексі з клінічними та анамнестичними даними дозволяють поставити правильний діагноз даного захворювання. Такими ознаками є:

• збільшення кількості Т-лімфоцитів та їх активація;
• підвищення вмісту загального білка і коефіцієнту Ig/альбумін, а також виражена здатність лімфоцитів лаважної рідини до стимуляції специфічними антигенами.

Перелічені ознаки виявляються власне у лаважній рідині, а не у периферичній крові. Це вказує на певну автономність імунної системи легенів, а також, очевидно, і на регулюючий вплив локальних механізмів на розвиток запальних реакцій при екзогенному алергічному альвеоліті.

Таким чином, бронхоальвеолярний лаваж являє собою важливий та достовірний діагностичний метод. Він дозволяє визначити ступінь активності процесу у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт, оцінити ефективність лікування та з’ясувати деякі питання патогенезу цього захворювання.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»