Вхід на сайт

Увійти Зареєструватись

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Вибір напряму медицини

Інформаційний блок
Розмір тексту
Aa Aa Aa

Біохімічні зміни в організмі хворих на хронічну форму екзогенного алергічного альвеоліту

Регеда М.С. (додав(-ла) 1 сентября 2010 в 14:09)
Додати статью Роздрукувати

Розділ з монографії Регеди М.С. "Алергічні захворювання легенів".

Як відомо з літературних джерел, що і ферменти, і електроліти (Адо А.Д., 1978; Донцов В.И., 1981; Митина Т.В., 1976-1996; Регеда М.С., 1986-1989) приймають активну участь у формуванні алергічних реакцій. Тому нами було вибрано вперше тести 9-ти ферментів трьох класів – трансфераз (АЛТ, АСТ, КФК, ГЛТ), оксиредуктаз (ЛДГ, ГБДГ, ЦП), гідролаз (ЛФ, амілаза) та електроліти (калій, натрій, хлор, кальцій, фосфор, магній) за допомогою яких до певної міри оцінювали біохімічні зміни, що відбуваються в організмі хворих на хронічну форму екзогенного алергічного альвеоліту (ЕАА).

Особливості ферментативної активності у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт

Ферменти містяться у всіх клітинах організму, але найбільш часто, як об’єкт для дослідження, використовують сироватку крові, ферментний склад якої відносно постійний і має різне походження. Дослідження ферментів у сироватці крові застосовується у клініці для вирішення різних завдань: встановлення раннього діагнозу, постановки диференційного діагнозу; оцінки динаміки перебігу хвороби; визначення ефективності лікування та ступеня видужання, а також з прогностичною метою (Передерий В.Г., Хмелевский Ю.В., 1993).

В даний час немає жодних досліджень, які були присвячені вивченню ферментативної активності у сироватці крові хворих на екзогенний алергічний альвеоліт. Зате при різних формах алергії (бронхіальна астма, анафілактичний шок), як в експерименті, так і в клініці, цілий ряд авторів висловлюють з цього приводу суперечливі думки. Так, Е.М. Платков (1989) спостерігав підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та алергії сповільненого типу (АСТ) у сироватці крові хворих на бронхіальну астму. В цей же час результати дослідження С.Є. Холина (1987); Н.І. Скороход, С.Є. Холина, А.А. Невзгоды (1987); А.Б. Козича (1989) показали зниження активності трансфераз і гідролаз у сироватці крові при анафілактичному шоці та бронхіальній астмі.

В зв’язку з тим, що у доступній нам літературі відсутні такі дослідження при екзогенному алергічному альвеоліті, ми вважали за необхідне привести результати власних спостережень (на 20 хворих хронічної форми; Регеда М.С., 1991, 1993, 1994, 1999, 2001).

Як показники, що характеризують ферментативний статус сироватки крові у хворих при ЕАА, вибрані ферменти трьох класів – гідролаз, трансфераз, оксиредуктаз, що дозволяють оцінити стан ферментативної активності пташників в залежності від стажу їх роботи на підприємстві. Нами проводилось визначення активності ряду ферментів у сироватці крові і мало закономірний характер при екзогенному алергічному альвеоліті через те, що вони приймають активну участь у формуванні алергії, і є неспецифічними показниками для алергічних станів, які відображають зміни метаболічних процесів і характеризують механізми пошкодження в організмі (Вилькинсон Дж., 1981; Иоффе В.С, 1981; Петрунь Н.М., Громашевская Л.Л., Фетисова Т.В., 1982; Савицкий И.В., 1982; Капитаненко А.М., Дочкин И.И., 1985; Регеда М.С., 1991, 1993, 1996, 2001).

З класу трансфераз ми вивчали активність чотирьох ферментів (аланінамінотрансферази - АЛТ, алергії сповільненого типу - АСТ, креатинфосфокінази - КФК, глютамілтрансферази - ГЛТ) у сироватці крові хворих з хронічною формою екзогенного алергічного альвеоліту (Регеда М.С., 1991, 1993, 1996).

Результати наших досліджень показали, що активність аланінамінотрансферази у сироватці крові хворих на екзогенний алергічний альвеоліт зі стажем роботи 1-5 років знижується на 34,1% в порівнянні з контролем; зростання стажу роботи до 6-10 років призводить також до зниження активності цього ферменту, але лише на 24,2%. У третій групі хворих пташників зі стажем роботи 11-15 років ці показники не зазнали суттєвих змін. Вони не відрізнялися практично від нормальних величин. Особливу групу хворих складають робітники птахофабрики зі стажем роботи 16-20 років. У цій групі хворих активність АЛТ стає найнижчою (вона знижується на 37,2 % при ЕАА).

Визначення наступного ферменту з класу трансфераз (аспартатамінотрансферази) у сироватці крові хворих при екзогенному алергічному альвеоліті зі стажем роботи 1-5 років показало зниження його активності до 13,2±2,8 МО. У другій групі хворих зі стажем роботи 6-10 років спостерігається також зниження цього показника, але лише до 16,52±1,8 МО. Із збільшенням стажу роботи до 11-15 років активність АСТ продовжує знижуватись (до 17,4±1,3 МО), і у хворих з найбільшим стажем роботи (16-20 років) вона становить 12,7±3,4 МО, при контролі 21,1±1,8 МО (Р<0,05).

Отже, одержані нами результати свідчать про однонаправленість змін активності АЛТ і АСТ у сироватці хворих при ЕАА. Як видно із вище викладених даних, що стаж роботи у хворих з хронічною формою екзогенного алергічного альвеоліту впливає на активність трансфераз і особливо зазнають істотних змін показники четвертої групи пташників, із найбільшим стажем роботи (16-20 років) на підприємстві (Регеда М.С., 1991,1993,1996).

Аналогічні результати отримані дослідженнями А. Аяускене, А. Вайкшните (1977), які спостерігали пригнічення активності амінотрансфераз, але при іншій бронхолегеневій патології алергічного ґенезу (бронхіальній астмі). Ці результати автори пояснюють дією реакції антиген-антитіло, розвитком дихальної гіпоксії та впливом інфекційного алергічного подразника на функцію печінки, які призводять до її порушення, а останнє відображається на ферментативній активності.

Неоднозначні дані ми одержали при дослідженні активності креатинфосфокінази у сироватці крові хворих на екзогенний алергічний альвеоліт. Так, активність цього ферменту знижується на 21,5% у першій групі хворих зі стажем роботи до 5 років, продовжує знижуватись у другій групі пташників і стає найнижчою (падає на 32,7%) в порівнянні з величинами контролю. Цей показник не змінюється у хворих зі стажем роботи 11-15 років і зазнає протилежних змін у пташників із найбільшим стажем роботи 16-20 років (активність КФК зростає лише на 10,6% у хворих четвертої групи хворих на ЕАА).

Отже, зниження активності креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові хворих зі стажем роботи до 10 років імовірно свідчить про недостачу АТФ в умовах тканинної гіпоксії, яка призводить до порушення процесів фосфолірування креатину в креатинфосфат та про пригнічення енергетичного обміну при ЕАА (Регеда М.С., 1993, 1996, 2000).

Активність ГЛТ у сироватці крові на хронічну форму ЕАА

Мал. 1. Активність ГЛТ у сироватці крові на хронічну форму ЕАА
По вертикалі: Активність ГЛТ в процентах до контрольного рівня у здорових осіб (100%);
По горизонталі: К – контроль (здорові особи);
А – хворі на ЕАА зі стажем роботи до 5 років;
Б – хворі на ЕАА зі стажем 6-10 років;
В – хворі на ЕАА зі стажем роботи 11-15 років;
Г – хворі на ЕАА зі стажем роботи 16-20 років.

Заслуговують увагу дослідження, які присвячені вивченню активності гама-глютамілтрансферази у сироватці крові хворих на хронічну форму екзогенного алергічного альвеоліту (Регеда М.С., 1991, 1993, 1996).

Як видно з малюнка 1, показники ГЛТ знижується на 25,5 % при ЕАА в порівнянні з контролем; збільшення стажу роботи до 6-10 років призводить до ще значнішого зниження активності даного ферменту (падає на 44,8%). У третій групі хворих цей тест не змінюється. У цій групі активність ГЛТ не відрізняється від нормальних величин і знижується у хворих зі стажем роботи 16-20 років на 25,4 %.

Отже, аналіз одержаних даних показує на зниження активності трансфераз у сироватці крові хворих при хронічній формі ЕАА і залежить від тривалості дії антигенних факторів на організм пташників. Ці результати свідчать про розвиток гіпоферментемії, яка очевидно може бути наслідком порушення синтезу ферментів або утрудненням їх поступлення у кров.

Нами проводилось дослідження трьох ферментів з класу оксиредуктаз (лактатдегідрогеназ - ЛДГ, гідроксибутиратдегідрогеназ - ГБДГ, церулоплазмін - ЦП) у сироватці крові хворих з хронічною формою екзогенного алергічного альвеоліту (Регеда М.С., 1991, 1993, 2001).

Активність лактатдегідрогенази у сироватці крові хворих зі стажем роботи 1-10 і 16-20 років при ЕАА достовірно не змінюється. Виключення складали хворі третьої групи зі стажем роботи 11-15 років, в яких показники цього ферменту підвищуються на 14,1% в порівнянні з величинами контролю. Зростання активності ЛДГ у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт може свідчити про порушення окисно-відновних процесів. Розвивається гіпоксія у хворих, яка стимулює анаеробний гліколіз, що зумовлює зростання активності ЛДГ. Стимуляція гліколізу розглядається нами як компенсаторна реакція на гіпоксію.

Аналогічні до наших даних отримав A. Rack-Andersen (1989) – підвищені показники ЛДГ в сироватці крові у 8% випадків ЕАА. Екзогенний алергічний альвеоліт характеризується зростанням активності ГБДГ до 360, 6±20,6 МО ( при нормі 285±29,5 МО) лише у третій групі хворих і відсутністю змін даного ферменту в інших групах. Інтерпретація з приводу розвитку ферментемії у багатьох авторів є різною. На думку М.Д. Подильчака (1967) гіперферментемія є результатом надлишкового поступлення ферментів в кров з вогнища некрозу або внаслідок припинення їх виділення з крові.

Е.Б. Бурлакова (1980) зв’язує розвиток ферментемії з перекисним окисленням ліпідів, зміною фазового стану ліпідів мембран, пошкодженням мембран іонами кальцію, адсорбцією білків на мембрані, зміною рН. При дії антигену активується перекисне окислення ліпідів в тканинах, порушуються обмінні процеси, виникає дизферментоз.

А.И. Джафаров (1980); Ф.З. Меерсон (1981, 1984) вважають причиною ферментемії пошкодження мембран та збільшення їх проникливості для внутрішньоклітинних ферментів. На нашу думку, гіперферментемія є результатом алергічної альтерації тканин (Регеда М.С., 1993, 1996, 2000).

Особливої уваги заслуговують дослідження антиоксиданту церулоплазміну у сироватці крові хворих на екзогенний алергічний альвеоліт через те, що він бере активну участь в алергічних процесах і є ферментом адаптації. Результати дослідження (Регеда М.С.,1996) показали зниження активності ЦП (церулоплазмін) у хворих першої групи (0,8±0,04 мк моль/л) на ЕАА і продовжується однонаправленість змін в осіб другої групи (0,7±0,03 мк моль/л), а у хворих з найбільшим стажем роботи (11-20 років) на підприємстві цей показник досягає найнижчих цифр (0,6±0,02 мк моль/л), при контролі – 1,3±0,1 мк моль/л (таблиця 1). Такий низький рівень церулоплазміну у сироватці крові хворих на екзогенний алергічний альвеоліт ми пояснюємо його витратою на гістаміноліз та каталіз таких біологічно активних речовин як серотонін і адреналін.

С.С. Жихарев, Т.Ф. Суботина, М.А. Петров (1984) спостерігали також аналогічні зміни в активності ЦП але при іншому захворюванні бронхолегеневого апарату алергічного характеру. Оксидазна активність та концентрація церулоплазміну були знижені в крові хворих з передастмою, атопічною формою бронхіальної астми, як у фазі загострення, так і у фазі ремісії.

Роботою С.К. Ткаченко (1971) встановлено зниження активності церулоплазміну при захворюваннях органів дихання, особливо при важких формах кисневого голодування. Дуже важливі для розуміння механізмів дії церулоплазміну дані С.С. Жихарева, Т.С. Суботина, М.А. Петрова (1984), які вважають, що мідь-вмістимий білок сироватки крові – церулоплазмін, крім функції транспорту міді, участі в метаболізмі заліза та катехоламінів, виконує роль універсального «чистильника» вільних радикалів.

Участь церулоплазміну в алергії пов’язано з підсиленням окисно-відновних процесів в організмі, його впливу на гістаміноліз, каталіз серотоніну, адреналіну, норадреналіну. Крім цього, дослідженнями И.В. Савицкого (1982) показано, що церулоплазмін представляє собою термінальний відрізок ланцюга біологічного окислення та важливу ланку енергетичного обміну.

Таблиця 1. Активність церулоплазміну у сироватці крові хворих на хронічну форму ЕАА (М ± m)

Форма спостереження

Стаж роботи, в роках

Кількість обстежених

Активність ЦП в мк моль/л

Р

Контроль (здорові особи)

15

1,3±0,1

Хворі на ЕАА

1-5

5

0,8±0,04

Р<0,05

6-10

4

0,7±0,03

Р<0,05

11-15

5

0,6±0,02

Р<0,05

16-20

6

0,6±0,02

Р<0,05

Р – достовірність різниці при порівнянні з контролем.

У хворих з хронічною формою екзогенного алергічного альвеоліту визначалась активність гідролаз (лужної фосфатази-ЛФ і амілази) у сироватці крові, і оцінювались результати в залежності від тривалості дії антигенних факторів на організм пташників.

Дані таблиці 2 показують, що активність лужної фосфатази у сироватці крові знижується на 49,5 % при ЕАА в порівнянні з контролем. Збільшення стажу роботи (6-10 років) на птахофабриці призводить до ще значнішого падіння активності лужної фосфатази (на 54,3%). У третій та четвертій групах хворих спостерігається також зниження цього ферменту відповідно на 46,2% і 52,4% (Регеда М.С., 1993, 1996, 2000).

Таблиця 2. Активність лужної фосфатази у сироватці крові хворих на хронічну форму ЕАА (М ± m)

Група хворих

Стаж роботи, в роках

Кількість обстежених

Активність ЛФ в МО

Р

Контроль (здорові особи)

14

124,1±10,5

Хворі на ЕАА

1-5

5

62,6±3,3

Р<0,05

6-10

4

56,7±3,4

Р<0,05

11-15

5

66,7±4,2

Р<0,05

16-20

6

59,0±3,2

Р<0,05

Р – достовірність різниці при порівнянні з контролем.

Нами встановлено (таблиця 3) зростання активності амілази у сироватці крові хворих зі стажем роботи 1-20 років на 201,2% при екзогенному алергічному альвеоліті в порівнянні з показниками контрольних величин. Ці результати до певної міри відображають порушення функціонального стану підшлункової залози, які виникли внаслідок дії імунного комплексу антиген-антитіло (Регеда М.С., 1993, 1995, 1996, 2000).

Таблиця 3. Активність амілази у сироватці крові хворих на ЕАА (М ± m)

Форма спостереження

Стаж роботи, в роках

Кількість обстежених

Активність амілази, г/чл

Р

Контроль (здорові особи)

10

46,8±8,1

Хворі на ЕАА

1-20

10

141,1±14,8

Р<0,001

Р– достовірність різниці при порівнянні з контролем.

Таким чином, вивчення активності дев’яти ферментів трьох класів (трансфераз, оксиредуктаз і гідролаз) у сироватці крові хворих з хронічною формою ЕАА показало глибокі порушення метаболічних процесів, які проявляються підвищенням активності одних ферментів ― гідроксибутиратдегідрогеназ (ГБДГ), амілази, лактатдегідрогенази (ЛДГ) та зниженням активності інших – аланінамінотрансферази (АЛТ), алергії сповільненого типу (АСТ), креатинфосфокінази (КФК), лужної фосфатази (ЛФ), глютамілтрансферази (ГЛТ). Ці дані свідчать про наявність механізмів пошкодження та збільшення проникливості мембран для внутрішньоклітинних ферментів з виходом їх з клітин у кров.

Стан електролітного обміну при екзогенному алергічному альвеоліті

З літератури відомо, що електроліти приймають активну участь у формуванні алергії (Адо А.Д., 1978; Донцов В.И., 1981; Титов В.Н., Творогова М.Г., 1991). Доказом згаданого положення є приведені нижче результати.

Так, дослідженнями Е.М. Платкова (1989) показано, що при недостачі магнію в організмі виникає «дегрануляція» тучних клітин та вихід гістаміну. Фосфор приймає участь в обміні вуглеводів, метаболізмі ліпідів, в побудові мембран.

Л.И. Куликовой, О.Е. Колесовой, М.Ф. Бондаренко (1980) встановлено зниження калію у крові при анафілактичному шоці. Роботою А.Г. Чучалина (1981) показано, що іони кальцію відіграють регуляторну роль в секреції гістаміну. А.М. Капитаненко, И.И. Дочкина (1985) вважають, що калій має здатність накопичуватися у місцях, де є пошкодження тканин різними патологічними процесами. Високий вміст іонів кальцію блокує натрій-калієвий насос, який може знову вступити в дію у випадку усунення надлишку кальцію (Куцык Л.Б., 1985).

Результати наших досліджень (таблиця 1) показали зростання концентрації калію на 30,9% у хворих при екзогенному алергічному альвеоліті зі стажем роботи до 5 років. Вміст калію у другій групі хворих є дещо нижчим, проте залишається підвищеним на 21,4%. Цей показник продовжує зростати (на 26,1%) у хворих наступної групи і є високим у пташників із найбільшим стажем роботи (16-20 років) – зростає до рівня величин калію другої групи (Регеда М.С., 1993, 1996, 2000).

Ці дані свідчать про розвиток гіперкаліємії. Існує багато причин гіперкаліємії. Це зменшення екскреції калію нирками, гіпосекреція альдостерону, метаболічний та дихальний ацидоз. В зв’язку з тим виникає складність в поясненні гіперкаліємії. Ми вважаємо, що високий рівень калію у сироватці крові при екзогенному алергічному альвеоліті є наслідком пошкодження клітин антиген-антитілом.

Таблиця 4. Вміст калію у сироватці крові хворих на ЕАА (М ± m)

Форма спостереження

Стаж роботи, в роках

Кількість обстежених

Показники калію в ммоль/л

Р

Контроль (здорові особи)

10

4,2±0,06

Хворі на ЕАА

1-5

5

5,5±0,03

Р<0,05

6-10

4

5,1±0,09

Р<0,05

11-15

5

5,3±0,06

Р<0,05

16-20

6

5,1±0,09

Р<0,05

Р – достовірність різниці при порівнянні з контролем.

Показники кальцію, натрію, магнію і хлору у сироватці крові хворих зі стажем роботи 1-20 років при екзогенному алергічному альвеоліті не змінювались. Концентрація цих електролітів не відрізняється від величин контрольної групи.

Вивчення вмісту фосфору у сироватці крові хворих першої групи (стаж роботи до 5 років) при ЕАА показало зниження його до 0, 84±0,02 ммоль/л, при контролі 1,3±0,02 ммоль/л. Цей електроліт не зазнав змін у другій групі хворих (1,1 ± 0,05 ммоль/л) і знижується він у хворих зі стажем роботи 11-15 років до 0,72±0,01 ммоль/л. В осіб четвертої групи хворих концентрація фосфору практично залишається на рівні нормальних величин (1,2±0,05).

Таким чином, виконані численні лабораторні біохімічні дослідження, які присвячені вивченню активності ферментів та вмісту електролітів у сироватці крові хворих на хронічну форму екзогенного алергічного альвеоліту, показали неоднозначні результати. В організмі хворих відбуваються багатогранні біохімічні зміни. Спостерігається гіперферментемія (зростає активність амілази, ЛДГ, ГБДГ) і одночасно має місце гіпоферментемія (знижується активність АЛТ, АСТ, ГЛТ, КФК, ЛФ, ЦП). Ймовірно проявляється індивідуальність реагування організму на дію антигенних факторів та вплив стажу роботи на дані показники.

Виявлено особливості впливу стажу роботи на активність креатинфосфокінази. Вона знижується у хворих зі стажем роботи до 10 років; не зазнає змін цей показник у третій групі і набуває високих цифр в осіб з найбільшим стажем роботи (Регеда М.С., 1993, 1996, 2000).

Отже, одержані нами результати свідчать про зсуви неспецифічної реактивності організму, розвиток порушень метаболічних процесів, наявність механізмів пошкодження.

Особливу групу пташників складали особи (15 робітників птахофабрики), в яких виявлені зміни активності ферментів і подібні до таких, як при екзогенному алергічному альвеоліті.

Встановлено зростання активності ГБДГ та зниження активності АЛТ, АСТ, КФК, ЛФГ, ГЛТ, ЦП. (Регеда М.С., 1993).

Проте, у цій групі відсутні зсуви імунологічних показників, специфічних показникам пошкодження нейтрофілів (ППН) і показникам пошкодження лімфоцитів (ППЛ), не спостерігалась клінічна картина та рентгенівські зміни у легенях і розцінюється нами як прояв фази передхвороби. Дану групу названо «пташники з преморбідним станом». (Регеда М.С., 1993,1994, 1996).

З великої кількості досліджуваних тестів (натрію, калію, кальцію, фосфору, магнію і хлору) виявлено зсуви лише у двох електролітів – калію та фосфору. Рівень калію зростає у сироватці крові хворих на ЕАА незалежно від стажу роботи робітників птахофабрики, а вміст фосфору навпаки знижується не у всіх групах хворих, а тільки у першій та третій, в яких стаж роботи особливо впливає на цей електроліт. Виключення складали особи зі стажем роботи 6-10 і 16-20 років. Цей показник у згаданій групи хворих не змінювався. Як видно із вище наведеного матеріалу, що навіть найбільший стаж роботи (16-20 років) не викликає суттєвих змін у концентрації фосфору у сироватці крові.

Отже, все викладене вище дозволяє прийти до висновку, що визначення активності ферментів та електролітів при екзогенному алергічному альвеоліті є доцільним. Це дає можливість встановити у пташників фазу передхвороби, з’ясувати особливості ферментативної активності та виявити зміни неспецифічної реактивності організму. Крім цього, одержані результати дослідження цих показників дозволяють рекомендувати у клініці для проведення диференційного діагнозу призначення коригуючої патогенетичної терапії та визначення ступеня одужання.

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Схожі матеріали

Правова інформація: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»