Науково-практичний напрям клінічної фармації (сучасні реалії)

У формі інтерв’ю висвітлюється діяльність колективу і лідера кафедри. Піднімаються науково-практичні і філософські питання організації охорони здоров’я на сучасному етапі. Дається пояснення доцільності впровадження стандартизації та формулярної системи в медичну галузь. Презентується ВАКівський часопис, головним редактором якого є завідувач кафедри.

Чим у науково-практичному плані займається організована і очолювана Вами кафедра, і які наукові пріоритети є в діяльності кафедри?

Кафедра створена у 2004 році як перша клінічна кафедра на фармацевтичному факультеті нашого університету. Сформувалась вона для інтеграції навчання, в першу чергу, з точки зору професійно-орієнтованих дисциплін у підготовці клінічних провізорів. На сьогоднішній день, щодо до дипломного етапу навчання, ми займаємось підготовкою клінічних провізорів, провізорів загального профілю та провізорів заочного відділення. Крім того, інтернатура – для перелічених напрямків.

Останні кілька років забезпечуємо цикли тематичного удосконалення в межах факультету післядипломної освіти, зокрема, з фармацевтичної опіки, якості фармакотерапії, медичної стандартизації, включно з формулярною системою. Тобто за векторами, визначеними сьогодні державою, які пріоритетні в розвитку вітчизняної медичної галузі. Безперечно, це ж і визначає спектр наукових напрямків, які опрацьовує колектив кафедри, професорсько-викладацький штат якої складається з 20-ти фахівців різного спрямування – провізорів, клінічних провізорів, лікарів-хірургів, організаторів охорони здоров’я, терапевтів, кардіологів тощо. В першу чергу, це розробка та впровадження певних моделей діяльності клінічного провізора в лікувально-профілактичних та аптечних закладах. Крім того, перспективна діяльність клінічного провізора при впровадженні страхових відносин, можливості реалізації унікальної підготовки цього фахівця в системі медицини катастроф, в сімейній медицині, впровадженні національної формулярної системи тощо.

Останнім часом активніше займаємось пошуком об’єктивної та адекватної інформації про ліки та їх доказове раціональне застосування, і інформуємо лікарів через так звані клініко-фармацевтичні повідомлення, які ми вперше в Україні запровадили для того, щоб лікарі вчасно отримували об’єктивну доказову інформацію про застосування ліків.

Один із пріоритетних напрямків, яким ми на даний час займаємось – це розробка та впровадження концепції раціональної фармакотерапії в систему надання медичної допомоги населенню України. Проводимо оцінку якості фармакотерапії за листками лікарських призначень, шукаємо системні помилки, на основі цього формуємо конкретні рекомендації, за які несемо відповідальність, для реальної допомоги лікарям усіх профілів. Цей напрям породжує певні розгалуження – раціональна фармакотерапія в акушерстві та гінекології, раціональна фітотерапія, це і питання взаємодії ліків, їх сумісності і, в першу чергу, якості фармакотерапії, участь у формуванні локальних формулярів закладів охорони здоров’я та в моніторингу безпеки застосування ліків в них, фармакоекономічні дослідження тощо. Останні дозволяють обчислити економічний ефект від застосування тих чи інших схем фармакотерапії.

Ось уже другий рік ми працюємо над новим для нас історичним напрямом, який назвали «Історія інформації про лікарські засоби». Поступово формується музейний куточок, вивчаємо доволі раритетну спеціальну літературу. Зокрема, історія клінічної фармації та стандартизації в світовій охороні здоров’я проаналізована в середині 70-х років минулого століття. Цей напрямок дуже цікавий. Маємо надію, що він поступово переросте в вагомі наукові дослідження. Багато аспектів, які сьогодні ніби вперше опрацьовуються в галузі, давно вже застосовувались у тому чи іншому варіанті в минулому. Зокрема, ще в 1940-х роках у Лондонському шпиталі був опрацьований мінімальний фармацевтичний стандарт, вже діяв локальний формуляр і були наявні лікарі, які працювали на посаді перших шпитальних фармацевтів. Як бачимо, історія клінічної фармації сягає далі ніж за 30-40 років, про які нам було досі відомо з доступної літератури.

Медична стандартизація – один із основних напрямів діяльності Вашої кафедри. Які основні моменти в цій роботі Ви би зазначили?

Особисто я почав займатися питаннями стандартизації в охороні здоров’я у 2000 році під керівництвом свого вчителя – професора Пономаренка Віктора Михайловича. На державному рівні цим питанням активно почали займатися при розробці галузевої програми розвитку медичної стандартизації, яка затверджена до 2012 р. Україна чи не одна із останніх країн пострадянського простору, яка почала предметно займатись медичною стандартизацією. Зокрема, Молдова вже шостий раз переглядає свої стандарти надання медичної допомоги.

Слід зазначити, що в нашій державі опрацьовано близько 4000 клінічних протоколів, стандартів, які затверджені МОЗ, організовані спеціальні структури, які відповідають за процеси медичної стандартизації на державному рівні: Інститут стратегічних досліджень в охороні здоров’я (колишній інститут громадського здоров’я), який, зокрема, займається адаптацією вітчизняних документів системи медичної стандартизації до міжнародних клінічних настанов; департамент стандартизації медичних послуг, створений при ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України. Отже, є певні успіхи, проте процес становлення та впровадження стандартизації в систему надання медичної допомоги доволі тривалий і не простий. Ми до нього активно долучаємось – фактично, в першу чергу, через опрацювання начально-дидактичного підґрунтя для реалізації вказаного процесу.

Зокрема, у 2007 році вперше в Україні та СНД нами була введена дисципліна у підготовку клінічних провізорів – основи медичної стандартизації. На цьому полі є ще багато роботи, щоб стандартизація в охороні здоров’я України вийшла на належний їй рівень. Багато часу втрачено у зв’язку з тим, що клінічні протоколи, які були затверджені, розроблялись не за єдиним уніфікованим зразком.

Ще один напрямок, який ми вважаємо пріоритетним – це уніфікація базової медичної та фармацевтичної термінології через опрацювання, так званих, глосаріїв – довідників, де подається тлумачення спеціальних галузевих дефініцій. Цей напрямок термінологічної стандартизації в Україні ще системно не розвивався. Медична термінологія в багатьох країнах світу виноситься в програму підготовки медиків як окрема дисципліна. Через те, що значна частина спеціальних термінів у нас ще не має уніфікованого тлумачення, з’являється реальне підґрунтя для контраверсійного, іноді навіть хибного та неузгодженого їх розуміння, а відтак, – некоректного подальшого розвитку самої системи охорони здоров’я. Підтвердженням цього є термінологічні неточності, що зустрічаються навіть у законах.

У свій час ми пропонували організацію національного центру стандартизації медичної та фармацевтичної термінології з обов’язковим широким обговоренням тлумачення термінів в Інтернеті на спеціально створеному сайті. Зокрема, ми знайшли понад 20 тлумачень лише терміну «фармакотерапія». Всі вони мають якусь правильну складову, але не дають повного комплексного сучасного трактування. З іншого боку, євроінтеграція та міжнародна співпраця породжує велику кількість закордонних дефініцій, що, відповідно, призводить, у свою чергу, до довільності або неточності перекладу, а відтак, – знову ж таки, до певних помилок. Тому такий Центр мав би бути в Україні, тим більше, що про це свідчить позитивний досвід дальнього зарубіжжя.

Сьогодні маємо на широкому обговоренні черговий проект Закону «Про лікарські засоби», і там з’являються нові дефініції. Зокрема, «фармацевтична діяльність», «фармацевтична практика», «фармацевтичне обслуговування», «фармацевтична допомога», «фармацевтична послуга». Трактування та й переклад дуже довільні, на нашу думку. Певні терміни без досягнення консенсусу треба вилучати з закону, або редагувати їх при широкому обговоренні, щоб отримати єдиний погоджений чи уніфікований результат.

На даний час Ви видаєте ВАКівській науковий журнал. Які Ваші погляди щодо вимог до статей у цьому виданні?

Ми організували журнал, який має однойменну назву ― «Клінічна фармація, фармакотерапія та медична стандартизація». У квітні він затверджений як наукове видання, що входить у перелік ВАК як для медичних, так і фармацевтичних наук. Але, на жаль, ми мало друкуємося за кордоном, через те, що зокрема, досконально не володіємо іноземними мовами та все ще недостатня якість наших публікацій. Ця теза й визначила пріоритетні вимоги до публікацій у нашому журналі. Отож, ми подаємо розширені анотації англійською мовою, що відкриває можливості для ознайомлення з матеріалами іноземному читачу. Журнал у повному обсязі викладений на сайті наукової бібліотеки імені Вернадського, де з ним можуть ознайомитися й англомовні науковці.

Інша проблема полягає на сьогоднішній день, звичайно, в коштах, які потрібно знайти для видання часопису, а ми його видаємо якісно, тому вже не можемо опустити планку. Наступне, – якість публікацій. Ми не можемо допустити, щоб статті в часописі не відповідали найвищому рівню. Для цього ми запровадили свою форму рецензування обсягом до одної сторінки. Потім статті йдуть на доопрацювання або повністю відхиляються чи приймаються до друку, якщо витримуються всі вимоги.

Ваша кафедра досить активно співпрацює з науковими школами, кафедрами та науковцями за кордоном, до Вас навіть приїжджають із-за кордону вчитися. Оцей напрямок діяльності просив би Вас освітити детальніше.

Найтісніше з іноземців ми співпрацюємо з Польщею – Познанській університет імені Кароля Марценковського, з яким на нашому фармацевтичному факультеті вже впродовж кількох років запроваджено взаємообмін викладачами і студентами. В рамках факультетів організовуються фармацевтичні колоквіуми – спільні наукові конференції, які стали традиційними. У нас на кафедрі вже кілька разів побували представники університетів і фармацевтичних асоціацій Литви і Латвії, які теж бажають у себе організовувати підготовку клінічних фармацевтів, і тому цікавляться усіма моментами щодо цього процесу, включно з навчальними програмами. Ми радо йдемо назустріч. Часом складається враження, що за кордоном процес впровадження клінічної фармації краще сприймається, ніж у нас в країні.

Інтерв’ю з професором Зіменковським Андрієм Борисовичем – визначним науковцем, прекрасним клініцистом, чудовим організатором справляє неабияке враження. Це мудрий і талановитий лектор, людина з блискавичною ментальною реакцією, чудовий професіонал. Спілкування з ним «заряджає» позитивною енергетикою і оптимізмом.