Вхід на сайт

Увійти Зареєструватись

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Вибір напряму медицини

Інформаційний блок
Розмір тексту
Aa Aa Aa

Класифікація безплідного шлюбу. Допоміжні репродуктивні технології (загальні положення)

Жилка Надежда (додав(-ла) 20 июля 2010 в 10:49)
Додати статью Роздрукувати

Безплідний шлюб був та залишається однією з важливіших медико-соціальних та загальнодержавних проблем України. За останніми статистичними даними його частота становить 10-20% і має стійку тенденцію до збільшення.

В нашій країні проблема безпліддя набула значної актуальності у зв’язку з різким падінням рівня народжуваності населення на протязі двох останніх десятиріч. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ, 1979) безплідним вважається той шлюб, в якому не настає вагітність у дружини за умови регулярних статевих відносин без використання будь-яких засобів контрацепції протягом року, та подружжя знаходиться у дітородному віці.

Неможливість мати дитину є важким випробуванням для подружньої пари. Відчуття «неповноцінності» сім'ї веде до розвитку хронічного стресу, значно знижує якість життя, працездатність чоловіка і жінки і нерідко приводить до дисгармонії шлюбу.

Класифікація:

Розрізняють слідуючи варіанти безпліддя:

  1. Безпліддя чоловіче, жіноче, змішане.
  2. Безпліддя може бути первинне та вторинне. Первинне безпліддя – це коли у хворої в анамнезі не було жодного випадку настання вагітності. Вторинне безпліддя – якщо у хворої була в анамнезі вагітність.
  3. Безпліддя абсолютне – якщо неможливо відновити дітородну функцію. Безпліддя відносне – якщо можливо розраховувати на відновлення дітородної функції.
  4. Безпліддя у жінок розділяється на наступні основні форми:
    1. безпліддя, яке обумовлене переважно анатомічними порушеннями в ділянці піхви, матки та її придатків;
    2. трубне або трубно-перитонеальне;
    3. ендокринне;
    4. імунологічне;
    5. безпліддя, патогенез якого неможливо встановити.
  5. Безпліддя у чоловіків:
    1. Секреторне:
      1. секреторно-ендокринне;
      2. секреторно-токсичне;
    2. Екскреторне:
      1. екскреторно-токсичне;
      2. екскреторно-обтураційне;
    3. Поєднане.
    4. Імунологічне.
    5. Інші форми чоловічого безпліддя, що не класифікуються.

Допоміжні репродуктивні технології (загальні положення)

Недостатня ефективність методів відновлення фертильності людини стимулювала розвиток нових технологій, в тому числі екстракорпорального запліднення з послідуючим переносом ембріонів в порожнину матки пацієнтки (ЕКЗ та ПЕ).

Класична методика ЕКЗ та ПЕ стала основою для розвитку цілого ряду підходів, які зараз об’єднані одним загальним терміном – «допоміжні репродуктивні технології» (ДРТ).

Існує велика кількість патологічних станів, при яких методи відновлення природної фертильності неефективні або малоефективні, що, безсумнівно, з'явилося стимулюючим фактором для розвитку допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Допоміжні репродуктивні технології містять у собі широкий спектр методик:

  • штучна інсемінація спермою чоловіка або донора;
  • стандартна процедура запліднення «in vitro» з переносом ембріонів у порожнину матки;
  • ДРТ з переносом гамет, зигот та ембріонів у маткові труби;
  • мікроманіпуляції на гаметах для лікування чоловічої безплідності (інтрацитоплазматична ін'єкція спермія, часткове розсічення зони блискучої оболонки; введення спермія під блискучу оболонку яйцеклітини; допоміжний хетчинг, біопсія бластомерів та полярних тіл, перенос ядер соматичних клітин);
  • допоміжні методи репродукції за допомогою донорських яйцеклітин та ембріонів;
  • сурогатне материнство;
  • кріоконсервування сперміїв, ооцитів та ембріонів.

З появою методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) спостерігається певна термінологічна розмаїтість, пов'язана з особливостями перекладу та утворення скорочень від їх англійських і російських назв. Перелік ДРТ та їх скорочених назв наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. Перелік міжнародних назв та офіційних скорочень методів допоміжних репродуктивних технологій

Скорочена назва

Назва англійською мовою

Скорочена назва

Назва російською мовою

IVF

In vitro fertilization

ЗІВ

Запліднення «ін вітро»

ЕКЗ

Екстракорпоральне запліднення

AIH

Insemination with husband semen (artificial)

ІСЧ

Інсемінація спермою чоловіка

AID

Insemination with donor semen (artificial)

ІСД

Інсемінація спермою донора

IUI

Intrauterine insemination

ВМІ

Внутрішньоматкова інсемінація

GIFT

Gamete intrafallopian transfer

ТГМТ

Трансфер гамет у маткові труби

ZIFT

Zygote intrafallopian transfer

ТЗМТ

Трансфер зиготи в маткові труби

TET

Tubal embryo stage transfer

ТЕМТ

Трансфер ембріонів у маткові труби

SMART

Sperm micro-aspiration retrieval technique

МАСЭ

Мікроаспірація сперміїв з епідідімуса

ICSI

Intracytoplasmic sperm injection

ІЦІС

Інтрацитоплазматична ін'єкція сперміїв

PZD

Partial zona dissection

ЧРБО

Часткове розсічення блискучої оболонки

IVFS

Surrogacy in vitro fertilization

ЗІВ + СМ

Запліднення «ін вітро» + сурогатне материнство

Обстеження подружньої пари перед проведенням допоміжних репродуктивних технологій має включати в себе вивчення:

  • анамнезу;
  • комплексне гінекологічне дослідження;
  • кольпоскопію та цитологічне дослідження;
  • бактеріоскопічний аналіз виділень з піхви та цервікального каналу;
  • бактеріологічне дослідження виділень, обстеження на інфекції, які передаються статевим шляхом, насамперед форми захворювань, що складають TORCH-комплекс (герпес, цитомегаловірус, краснуха, токсоплазмоз, хламідії), та мікоплазми, уреаплазми, трихомонади, гонорея, ВІЛ, гепатит В, сифіліс.

За останніми даними інфікування населення інфекціями TORCH-комплексу становить більш ніж 60%, особливо захворюваннями герпетичної природи (герпес, цитомегалія). Встановлено сезонні загострення герпетичних захворювань, а також відсутність імунітету до токсоплазменної інфекції більш ніж у половини обстежених жінок (51%) та чоловіків (60%). При реалізації допоміжних репродуктивних технологій є ризик активації інфекції TORCH-комплексу. Тому до початку реалізації допоміжних репродуктивних технологій слід приступати тільки у відсутності активної фази захворювання.

Для того, щоб її виключити, використовуються такі діагностичні методи, як:

  • флюорографія;
  • УЗ-дослідження органів малого тазу;
  • метросальпінгографія (інсемінація доцільна лише при збереженні прохідності маткових труб);
  • комплексне гормональне обстеження (пролактин, ФСГ, ЛГ, тестостерон, естрадіол, кортізол, гормони щитоподібної залози та інші);
  • графік базальної температури за останні 2-3 цикли;
  • імунологічне дослідження (за необхідності – тест контакт сперми з цервікальним слизом);
  • MAR – тест прямий та непрямий, дослідження антиспермальних антитіл;
  • висновок терапевта про можливість виношування вагітності.

При необхідності також виконується рентген-дослідження ділянки турецького сідла (при підвищеному рівні пролактину для виключення пролактинсекретуючої пухлини гіпофізу).

До обстеження за показаннями включають ендоскопічні методи (лапароскопію та гістероскопію), які можуть бути проведені з лікувальною або діагностичною метою. Необхідно також комплексне обстеження партнера, яке включає вивчення спермограми у динаміці, обстеження на урогенітальні інфекції, флюорографію, консультацію андролога за необхідності.

Успішне лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій призвело до появи нової проблеми – отримання здорового потомства. Щоб попередити народження потомства з генетичною патологією у цих пацієнтів необхідно провести профілактичні засоби, які реалізуються через медико-генетичні консультації. Використання в програмах ЕКЗ/ ICSI та ПЕ гамет з хромосомними змінами може негативно вплинути на ефективність програми та привести до народження дітей з хромосомними абераціями. Для аналізу хромосомних аберацій в чоловічих статевих клітинах використовується метод флуоресцентної гібридизації нуклеїнових кислот in situ (FISH).

Проведення молекулярно-цитогенетичних досліджень статевих клітин у чоловіків з безпліддям із подружніх пар, які внесені до програм ЕКЗ/ICSI та ПЕ, використовується у наступних випадках:

  • при програмі ЕКЗ та ПЕ – чоловікам, що мають хромосомні аберації в каріотипі, і ті у кого показники спермограми знаходяться на межі норми (за морфологією, рухливістю, концентрацією);
  • при програмі екстракорпорального запліднення з послідуючим переносом ембріонів (ЕКЗ та ПЕ) –чоловікам, що мають порушення сперматогенезу (з нормальним та абертивним каріотипом);

Вагітності, отримані внаслідок використання допоміжних репродуктивних технологій, потребують генетичної настороженості. Основними показаннями до проведення передімплантаційної та/або пренатальної діагностики є: вік жінки понад 35 років, дані анамнезу про народження дітей з спадковою та вродженою генетичною патологією, носіння хромосомних аберацій в каріотипі одного з подружжя.

Жилка Н.Я.
За матеріалами методичних рекомендацій «Сучасні допоміжні репродуктивні технології»
Український науково-практичний медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології Міністерства охорони здоров’я України

Література

  1. Грищенко В.И., Козуб Н.И., Довгаль А.И. Бесплодный брак: Методические рекомендации для студентов и врачей. – Харьков: ХГМУ, 2001. – 60с.
  2. Кулаков В.И. Спорные и нерешённые вопросы вспомогательной репродукции у гинекологических больных. – Акушерство и гинекология. – приложение. – 2006. – с. 4-8.
  3. Паращук Ю.С. Бесплодие в браке. – Киев. – «Здоровье». – 1994. – 202с.

Правова інформація: htts://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»