Двобічна внутрішньоплевральна аналгезія як метод післяопераційного знеболення у дітей після хірургічної корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за методом Nuss

Корекція лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) супроводжується вираженим післяопераційним больовим синдромом, що може призвести до серйозних післяопераційних ускладнень, таких як:

• порушення евакуації мокроти і кашлю;
• обмеження екскурсії грудної клітки з наступним розвитком ателектазів і пневмонії;
• пізня мобілізація пацієнта;
• гіпоксія.

Загальноприйнятим у таких пацієнтів є мультимодальний підхід до післяопераційної аналгезії із включенням у схему знеболення високого епідурального блоку, опіоїдів і нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) з вираженим анальгетичним ефектом.

Висока епідуральна анестезія пов’язана з небезпекою розвитку гіпотензії та брадикардії, крім цього, при виконанні епідурального блоку можуть виникати технічні труднощі. Головними перевагами внутрішньоплевральної анальґезії є технічна простота виконання та відсутність гемодинамічних порушень.

В основі механізму внутрішньоплевральної аналгезії лежить блокада міжреберних нервів шляхом дифузії місцевого анестетика через паріетальну плевру.

Для того, щоби порівняти ефективність і безпеку епідуральної та внутрішньоплевральної посляопераційної аналгезії у пацієнтів після корекції ЛДГК автори провели аналіз дослідження на двох групах пацієнтів.

В контрольній групі (n = 20) в схемі мультимодального післяопераційного знеболення використовувалась продовжена епідуральна аналгезія (бупівакаїн 0,25%, 2,5 мг/кг/добу).

В основній групі (n = 12) проводилась пролонгована двобічна внутрішньоплевральна аналгезія (бупівакаїн 0,375%, 2,5 мг/кг/добу)

Для оцінки ефективності аналгезії використовувалась візуально-аналогова шкала болю (ВАШ, 0 балів – немає болю, 10 балів – нестерпний біль), оцінювалась потреба в опіоїдних анальгетиках.

Показники ВАШ склали:

• 3,5±0,8 в основній групі та 4,2±0,6 в контрольній в перші 4 години після втручання;
• 2,8±0,5 ? основна група, та 3,0±0,7 ? контрольна група через 12 годин після операції;
• 2,1±0,8 ? основна група, та 2,3±0,6 ? контрольна група через 24 годин після операції.

Відмінності в групах за показниками ВАШ були не значимими (p=0,21; 0,5 и 0,43 відповідно).

Потреба в опіоїдах склала в середньому:

• 0,4±0,03 мг/кг/добу морфіну в контрольній групі;
• 0,5±0,06 мг/кг/добу морфіну в основній групі.

Середня добова доза морфіну також не відрізнялась між групами (p=0,41). Ускладнень при виконанні методик в жодній із груп не спостерігалось.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що пролонгована двобічна внутрішньоплевральна аналгезія після корекції ЛДГК є ефективною та безпечною, як і пролонгована епідуральна аналгезія.

Спеціально для порталу «Страна Врачей»
По матеріалам авторів: А. Альбокрінов, А. Кузик, О. Борова, А. Переяслов, А. Дворакевич.
Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит»
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра дитячої хірургії