Бронхоектатична хвороба: інструментальні та лабораторні методи обстеження

Обов’язкові дослідження

Лабораторні методи:

• загальний аналіз крові, сечі, калу;
• у сироватці крові: білкові фракції крові, С-реактивний протеїн, сіалові кислоти, цукор крові;
• аналіз харкотиння (бактеріологічне і цитологічне дослідження).

Iнструментальні методи:

• рентгеноскопія або рентгенографія органів грудної клітки;
• бронхоскопія, бронхографія;
• ЕКГ;
• спірометрія, пневмотахометрія.

Додаткові дослідження

1. У сироватці крові: імуноглобуліни, електроліти.
2. Коагулограма.

Інструментальні методи обстеження

Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки проводиться усім хворим на бронхоектатичну хворобу.

На оглядовій рентгенограмі виявляється вогнищева деформація легеневого малюнка, тістоподібні прояснення, пневмофіброз, "стільниковий" легеневий малюнок у нижніх сегментах легень. Непрямими ознаками бронхоектазів на оглядовій рентгенограмі є: зміна положення кореня легень, зсув серця в хвору сторону через зменшення обсягу ураженої частки в результаті її зморщування або ателектазу (Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І., 2005).

На томограмах виявляють ділянки карніфікації, тонкостінні порожнини, циліндричні розширення бронха.

Бронхографія є найбільш інформативним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби. На бронхограмах виявляється патологія регіонарних бронхів, уточнюється сегментарна локалізація процесу та вид бронхоектазів (циліндричні, веретеноподібні, мішкоподібні чи змішані).

Бронхоскопія має значення для оцінки вираженості нагноєння (ендобронхіту) в одних або інших сегментах легень, а також для ендобронхіальних санацій і контролю за динамікою процесу.

Бронхокінематографія дозволяє виділити бронхоектази з рухомими і «ригідними» стінками, відрізнити деформуючий бронхіт від бронхоектазій.

Ангіопульмонографія допомагає визначити анатомічні зміни у судинах легень і виявити гемодинамічні порушення у малому колі кровообігу при різних формах бронхоектазій.

Бронхіальна артеріографія дозволяє виявити шунтування крові через патологічно розширені бронхіально-легеневі анастомози.

Сканування легень дає можливість виявити виражені порушення капілярного кровотоку при бронхоектазіях.

Дослідження функцій зовнішнього дихання у хворих на бронхоектатичну хворобу дає можливість виявити порушення вентиляції. У разі наявності великих двосторонніх бронхоектазів спостерігаються рестриктивні порушення, а за умови клінічних симптомів бронхіальної обструкції – змішані або обструктивні.

Електрокардіографія – патологічні відхилення відсутні; лише з формуванням хронічного легеневого серця появляються ЕКГ-ознаки гіпертрофії правого шлуночка.

Лабораторні методи обстеження

Загальноклінічний аналіз крові. В період загострення хвороби у крові визначають нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, гіпохромну анемію.

Біохімічний аналіз крові дає можливість у фазу загострення виявити зростання вмісту сіалових кислот, серомукоїду, гаптоглобіну, альфа і гама глобулінів, поява СРП. Якщо виникає амілоїдоз нирок і хронічна ниркова недостатність збільшується рівень сечовини і креатиніну.

Загальний аналіз сечі – без характерних змін. За умови розвитку амілоїдозу нирок виявляють протеїнурію і циліндрурію.

Аналіз харкотиння – визначається велика кількість лейкоцитів, еритроцитів, рідше еластичні волокна.

Бактеріоскопія харкотиння дозволяє виявити значну кількість мікробних тіл.

Імунологічні дослідження

У хворих на бронхоектатичну хворобу виявляється зниження вмісту імуноглобулінів G і M, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

З монографії «Гнійні хвороби легенів»

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького