вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Немедикаментозні методи лікування бронхіальної астми

Регеда М.С. (добавил(а) 31 августа 2010 в 17:22)
Добавить статью Распечатать

Розділ з монографії Регеди М.С. "Алергічні захворювання легенів".

До немедикаментознихспособів лікування відносяться: психотерапія, дихальна гімнастика, кліматотерапія, голкорефлексотерапія.

Психотерапія. Окремі астматологи виділяють клінічні варіанти бронхіальної астми з переважанням психоневрологічних механізмів. Лабільність психоемоційної сфери обтяжує тим, що напади ядухи, як правило, виникають вночі і це призводить до порушення сну впродовж багатьох років. Таким хворим необхідне проведення індивідуальної і, на етапі реабілітації, групової психотерапії.

Дихальна гімнастика ставить за мету підвищити функціональні можливості дихального апарату хворого, зробити дихання більш вільним, економним. Процес навчання та тренувань повинен знаходитись під контролем лікуючого лікаря, щоб вносити корективи і визначати об'єм дихальних вправ. Окремі хворі з успіхом застосовують методи дихальної гімнастики йогів, навчаються прийомів релаксації. Водні процедури викликають багатофакторний вплив на організм, позитивно діють на дихальну мускулатуру (Чучалин А.Г., 1985, Платков Е.М., 1989, Ялкут С.И., 1998; Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., 2001).

Лікувальний масаж дозволяє зняти відчуття втоми м'язів. Масаж дає можливість підвищити працездатність, досягнути кращого результату ― виділення харкотиння. Його використовують як у тяжкі хвилини загострення бронхіальної астми, так і в період проведення протирецидивних курсів лікування (Чучалин А.Г., 1985, Платков Е.М., 1989; Ялкут С.И., 1998; Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., 2001).

Одним із нових напрямків сучасної медицини є галотерапія(спелеотерапія). Це один із методів немедикаментозної реабілітації та лікування органів дихання з використанням мікроклімату підземних соляних шахт і карстових печер Спелеотерапія має десенсибілізуючу та протизапальну дію, сприятливо впливає на легеневе дихання, імунну систему, покращує функцію зовнішнього дихання. Спелеотерапія знімає приступи ядухи, особливо у хворих з легким та середнім перебігом бронхіальної астми, нормалізує рівень сироваткових імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів, показників обміну гістаміну, функції коркової речовини наднирників.

Показаннями до скерування хворих в спелеостаціонар є:

  • хронічний обструктивний, хронічний астматичний та затяжний рецидивуючий бронхіти (передастма);
  • поліноми;
  • хронічні пневмонії;
  • вазомоторні риніти з елементами бронхоспазму при супутніх алергічних захворюваннях шкіри та травного тракту;
  • бронхіальна астма – інфекційно залежна, атопічна та змішана форми з легким і середнім перебігом, при легеневій недостатності І-ІІ ступеня;
  • бронхіальна астма з супутнім обмеженим пневмосклерозом при відсутності бронхоектазів;
  • бронхіальна астма з супутньою патологією серцево-судинної системи (ІХС-стенокардія, І-ІІ функціональний клас, гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії) з порушенням кровообігу не вище І ступеня.

Протипоказаннями до направлення хворих на спелеотерапію є:

І. Абсолютні протипоказання:

  • усі інфекційні і паразитарні хвороби;
  • туберкульоз будь-якої форми, стадії і локалізації;
  • ревматизм;
  • колагенози;
  • васкуліти;
  • паннікуліти;
  • гемосидерози;
  • вади серця у стадії суб- і декомпенсації;
  • ураження серцево-судинної системи з порушенням кровообігу ІІ-ІІІ ступеня, порушення ритму та провідності серця;
  • гіпертонічна хвороба ІІІ стадії;
  • астенічні, цереброастенічні неврозоподібні стани, як наслідок раннього органічного ураження центральної нервової системи, травми черепа, нейроінфекції і соматичні захворювання з судомними припадками; патологічний розвиток особистості з вираженими розладами поведінки і соціальної адаптації; розумовий недорозвиток;
  • захворювання, які супроводжуються порушеннями функції опорно-рухового апарату, відсутність верхньої та нижньої кінцівки, що затрудняють швидке переміщення хворого;
  • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гепатити, холецистити, холангіти;
  • цукровий діабет середнього та важкого перебігу;
  • захворювання крові;
  • тиреотоксикоз;
  • гострі та хронічні захворювання нирок, захворювання ЛОР-органів, за яких протипоказані різкі перепади атмосферного тиску (гнійні процеси гайморової порожнини, гостре та хронічне запалення середнього і внутрішнього вуха);
  • бронхіальна астма – інфекційно залежна, атопічна і змішана форми з тяжким перебігом та супутньою емфіземою легень, дифузним пневмосклерозом, бронхоектазами, кістами легень, з явищами легенево-серцевої недостатності ІІ-ІІІ ступеня, стани після оперативного втручання, які супроводжуються спайками бронхолегеневої тканини.

ІІ. Відносні протипоказання:

  • фаза загострення основного та супутнього захворювання;
  • гормонотерапія;
  • анатомічні зміни у носових ходах (поліпи, аденоїди);
  • енурез;
  • специфічна гіпосенсибілізація у перші 3 місяці.

Голкорефлексотерапія дозволяє змінювати реактивність адренергічних рецепторів, підвищити рівень циклічних нуклеотидів, покращити відходження харкотиння, знизити дозу кортикостероїдів. У деяких хворих голкорефлексотерапія використовується як основний метод лікування, а також рекомендують для протирецидивної терапії при різних формах бронхіальної астми. Голкорефлексотерапія викликає складну реакцію організму (місцеву, сегментарно-органну і загальну), впливає на регуляцію обміну катехоламінів і глюкокортикоїдів, функції адренорецепторів (Чучалин А.Г., 1985, Платков Е.М., 1989).

Дієтотерапія. Застосовують гіпоалергізуючі дієти з виключенням продуктів, які є високоантигенними (риба, сир, капуста, цитрусові, шоколад, яйця, тощо). Для хворих на аспіринову бронхіальну астму вилучають продукти, що мають жовте забарвлення. Поряд з цим дієта повинна бути достатньо різноманітною та калорійною.

Хірургічне лікування бронхіальної астми включає різні за складністю хірургічні втручання. Загальним для них є перерізання нервових стовбурів, що іннервують бронхіальне дерево. В результаті цього припиняються у хворих приступи, появляються періоди ремісії. Проте, результати такого лікування не завжди дають позитивний ефект, через те, що патогенез бронхіальної астми далеко виходить за межі нервової системи (Сидоренко Е.Н., 1991; Хаитов Р.М., 2002).

З метою правильного засвоєння основних принципів терапії бронхіальної астми доцільно поділити лікування бронхіальної астми на:

  • лікування приступу бронхіальної астми;
  • лікування астматичного статусу;
  • лікування бронхіальної астми у фазі загострення;
  • лікування бронхіальної астми у фазі ремісії.

Лікування приступу бронхіальної астми включає в себе як медикаментозні, так і немедикаментозні методи впливу. До немедикаментозних методів відносяться вдихання теплого свіжого повітря, краще зволоженого, гарячі ванни для ніг, вібраційний масаж, точковий масаж, голкорефлексотерапія, дихання за методом професора Бутейка із затримкою дихання на вдиху, дієтотерапія, фітотерапія. Дуже важливими терапевтичними заходами для лікування хворих на бронхіальну астму є:

  • уникнення контакту з виявленим алергеном;
  • призначення дієтотерапії.

Виключають продукти, які мають високоалергенні властивості (риба, шоколад, горіхи, яйця, цитрусові). Диференційована медикаментозна терапія проводиться залежно від перебігу захворювання.

Легкий напад бронхіальної астми знімається застосуванням метилксантинів (Еуфіліну, Теофіліну або Амінофіліну по 0,1-0,15 г три рази у день, Теофедрин 1 табл. три рази на день після їжі). Часто їх поєднують із симпатоміметиками, які призначають у таблетках або використовують інгаляційно.

З групи стимуляторів альфа-, бета- і бета 2-адренорецепторів, Ефедрин в таблетках по 0,025 г два рази в день використовують для зняття приступу ядухи. Вони викликають бронходилатуючий ефект. Крім цього, у хворих під впливом згаданих засобів спостерігається підвищення АТ, серцебиття, біль у серці, збудження.

З неселективних стимуляторів адренорецепторів застосовують Ізадрин, Новодрин по 0,005 г під язик або в інгаляціях 0,5-1,0 мл 1% розчин. Ці препарати мають сильний кардіотонічний вплив, і у великій дозі викликають токсичну дію на міокард; в умовах гіпоксії і гіперкапнії – фібриляцію шлуночків. Тому під час інгаляції Ізадрину (Новодрин, Еуспіран) спочатку потрібно вдихнути одну дозу, а через 3-5 хвилин один вдих знову повторити, і наступна інгаляція можлива лише через 3-4 години. Загальна кількість інгаляцій за добу не повинна перевищувати 12.

Селективні стимулятори бета-2-адренергічних рецепторів використовують для лікування бронхіальної астми. Алупент призначають у вигляді таблеток (10 і 20 мг), сиропу (10 мг на столову ложку), дозованого 2% аерозолю в портативних балончиках для інгаляцій (650 мкг препарату на вдих).

Тербуталін (бриканіл, бретин) застосовується у вигляді таблеток і аерозолю. Сальбутамол (вентолін, салігенін) застосовується у таблетках (2-5 мг) і в дозованих нормативних балончиках (0,2 мг на одну інгаляцію). Беротек (фенотерол) – дозований аерозоль в портативному балончику (в 1 мл суспензії міститься 4 мг препарату). Ці препарати хворими переносяться добре, особливо при введенні їх інгаляційним шляхом. Бронходилатуючий ефект триває більше 4-х годин, а кардіотоксичний вплив незначний. Призначають дані препарати по одній інгаляції не більше 6 разів на добу. Хворому забезпечують приплив свіжого повітря, ставлять гірчичники на бічні поверхні грудної клітки і до ніг у випадку відсутності алергічних реакцій на них.

При середній важкості бронхіальної астми необхідно використовувати бронхоспазмолітичні засоби в ін’єкціях. Якщо лікар впевнений у тому, що немає передозування симпатоміметиків і адренергічного дисбалансу, частота пульсу не перевищує 100-120 в 1 хвилину, АТ у межах норми, можна призначити ін’єкції симпатоміметиків.

Перевагу слід віддати 0,05% розчину алупенту по 0,5-1 мл в/м або п/ш. Його вводять внутрішньовенно повільно (протягом 3-5 хвилин) і не більше як 0,5 мл. Можна також використати 1% розчин адреналіну (0,3 мл) і поєднанні з 5% розчином ефедрину (0,5 мл) п/ш. Для зняття нападу БА широко використовують метилксантини (2,4% розчин еуфіліну – 10 мл) в 10 мл ізотонічного хлориду натрію повільно, внутрішньовенно. У випадку вираженої тахікардії і у хворих з ознаками серцевої недостатності доцільно поєднувати введення еуфіліну з 1 мл 0,06% розчину корглікону або 0,3-0,5 мл 0,05% розчину строфантину.

Слід використовувати антигістамінні засоби внутрішньовенно або внутрішньом’язово: димедрол 1-2 мл 1% розчину, супрастин 1-2 мл 2% розчину; піпольфен 1мл 2,5% розчину; холіноміметики вводять лише в комбінації з адреноміметиками: 1мл 0,1% розчину атропіну п/ш, 1мл 0,2% розчину платифіліну п/ш. Проводять інгаляції зволоженим киснем (100% кисню протягом 20-30 хвилин).

Хворим з важкими нападами бронхіальної астми обов’язково призначають глюкокортикостероїди, які мають неспецифічний протизапальний вплив на організм, пригнічують продукцію антитіл, зменшують утворення вільного гістаміну, потенціюють дію симпатоміметиків і прямим шляхом розслабляють бронхи. Дозу глюкокортикоїдів підбирають індивідуально: гідрокортизону – в межах 125-250 мг; преднізолону 30-90 мг; дексаметазону 4-8 мг. Препарат слід вводити внутрішньовенно, струйно або краплинно. Для розрідження харкотиння і відновлення бронхіальної прохідності при важких нападах БА ендотрахеально через інтубаційну трубку або катетер вводять 5-10 мл трипсину або хімотрипсину в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, і через 1-2 хвилини харкотиння слід відсмоктати. Процедури проводять під наркозом.

Для лікування нападу бронхіальної астми використовують муколітичні препарати у вигляді інгаляцій (ацетилцистеїн) або таблеток (мукалтин 1 табл. 3 рази в день). Призначають лазолван 2,0 мл в/в у кінці нападу. Доцільно застосовувати препарати йоду (при переносимості хворим) – 3% розчин калію йодиду по 1 столовій ложці 3 рази на добу; ферментні препарати (по 5 мг трипсину чи хімотрипсину), відхаркувальні засоби (настій підбілу). Обов’язково призначають 2,4% розчин еуфіліну 10,0 мл в/в 2-3 рази в день.

Рекомендують інфузійну терапію. Внутрішньовенно вводять 500 мл 5% розчину глюкози з інсуліном (8-10 ОД) і 10-20 мл панангіну, 20 000 ОД гепарину; 200 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату – при обов’язковому визначенні стану кислотно-лужної рівноваги; ізотонічного розчину 0,9% — 400 мл. Сечогінні засоби по 20-40 мг фуросеміду в/м або в/в.

Використовують рефлексотерапію, роблять масаж грудної клітки, проводять постійні заняття з лікувальної фізкультури, призначають фізіотерапевтичні процедури (інгаляції, УВЧ), санаторно-курортне лікування (Південний берег Криму).

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Правовая информация: http://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»