вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Діагностика екзогенного алергічного альвеоліту за реакціями нейтрофілів крові та шкірними алергічними пробами

Регеда М.С. (добавил(а) 1 сентября 2010 в 14:00)
Добавить статью Распечатать

Розділ з монографії Регеди М.С. "Алергічні захворювання легенів".

Ми приближаємося до сторіччя з цього моменту, коли І.І. Мечніков сформулював тезис про те, що багатоядерні лейкоцити відносяться до високодіяльних клітин організму. Сьогодні вчення про нейтрофіли є проблемою актуальною, яка інтенсивно розвивається.

За останнє десятиріччя роль гранулоцитів продовжує вивчатись та дискутуватись. У шістдесяті роки фагоцитарну активність нейтрофілів розглядали лише з позицій природнього імунітету (Boyd W., 1966). Пізніше, через 10 років, Р.В. Петров (1976) показав, що особливість гранулоцитів у системі імунітету полягає в тому, що вони приймають участь як у переробці антигену і переводі його в імуногенну форму, так і в кооперації з Т і В-лімфоцитами. В даний час не викликає будь-якого сумніву і тісний зв’язок між функцією поліморфно-ядерних лейкоцитів і рівнем пошкодження тканин і органів комплексами антиген-антитіло (C. Cochrane, 1979).

Враховуючи спробу охарактеризувати механізм тесту показника пошкодження нейтрофілів (ППН), ми хочемо звернути увагу читача до деяких загальних питань, які пов’язані з закономірностями гемопоезу, структурою та функцією нейтрофілів, так як з цієї тематики за останній час спостерігається прогресивне зростання нової інформації, яка є важлива для обговорення феномену амебоїдної активності нейтрофілів, які використовуються як маркер для діагностики проявлень гіперчутливості.

В області кінетики гранулопоезу були сформульовані додаткові позиції в результаті застосування радіоактивних ізотопів. Показано (Robinson W., Mangalik, 1975), що в кістковому мозку реєструються не менше чотирьох депо, які мають пряме відношення до дозрівання полінуклеарів:

  • депо неідентифікованих стволових клітин;
  • депо мітозу, в якому відбувається поділ та дозрівання клітин;
  • безмітозне депо (де проходить дозрівання гранулоцитів);
  • депо нагромадження зрілих гранулоцитів і, на кінець, резерв гранулоцитів кісткового мозку.

Час, який необхідний для проходження від стадії мієлоциту або мієлобласту до зрілого гранулоциту (в умовах використання міченого трітієм тімідіну), за даними різних авторів, коливається від 4-х до 14-ти днів. При цьому число мітозів може складати 3-7. Швидкість утворення гранулоцитів досягає 1,6·109 клітин в день на 1 кг ваги тіла. Вона значно зростає в присутності медіаторів запалення. В нормі в кров поступають лише зрілі елементи (Фрадкін В.А., 1985).

За даними літератури, в кров’яному руслі реєструють два приблизно рівних пула нейтрофілів: пул циркулюючих елементів і пул нейтрофілів, які розміщуються в пристінковій частині васкулярного простору (вздовж ендотелію поверхневих венул). Між ними відбувається вільний обмін. Цей цикл не перевищує 6-7 годин. Після цього клітини проходять судинну стінку і поступають у тканини, де через декілька днів руйнуються (за різними авторами цей період триває від 1-го до 5-ти днів).

Стимуляція гранулоцитопоезу пов’язана очевидно з декількома причинами. Виявлено, що таку властивість має перфузат печінки і селезінки, а також моноцити і макрофаги, які виділені з легенів. За останні роки з сироватки крові та сечі вдалося виділити особливий фактор, який стимулює утворення колоній. Він був охарактеризований як глікопротеїн з молекулярною масою близько 45000 дальтон (Robinson W., Mangalik A., 1975). Поліморфно-ядерні лейкоцити виконують різні функції. З цього приводу є дуже багато інформації, присвячені монографії В.Є. Пигаревського (1978), А.Н. Маянського і Д.Н. Маянського (1983).

З метою розшифровки амебоїдної активності нейтрофілів, S. Boyden (1962) використовував мікропоровий фільтр для кількісної оцінки рухомості лейкоцитів.

Обговорюючи хемотаксис нейтрофілів, слід мати на увазі швидкість руху клітин крові, яка коливається у здорових осіб від 18 до 43 мм/хв. Під впливом медіаторів запалення ця швидкість стає ще вищою. А.І. Струков (1980) узагальнив літературні дані з цього питання, вказав, що хемотаксичні фактори можуть генерувати як прямим шляхом (з бактерій, вірусів), так і непрямим – з комплементарної, згортаючої та фібринолітичної систем.

За даними L. Altman (1978), нейтрофільний хемотаксичний фактор продукують як В- лімфоцити, так і Т-лімфоцити. Він впливає на фагоцитоз, окислення глюкози та електрофоретичну рухомість поліморфно-ядерних лейкоцитів. Хемотаксична активність нейтрофілів залежить і від макрофагів.

В період фагоцитозу поліморфно-ядерні лейкоцити виділяють в значній кількості простагландини. В умовах інкубації з імунними комплексами, нейтрофіли продукують особливий низькомолекулярний медіатор, який забезпечує високий хемотаксичний ефект по відношенні до еозинофілів. Число високоактивних медіаторів, які виділяють нейтрофіли, по мірі вивчення цих лейкоцитів, продовжує зростати. На це вказує G. Cammussi (1981), який виявив фактор, що активує тромбоцити в результаті агрегації нейтрофілів під впливом нейтрофільних катіонних білків, імунних комплексів, а також фагоцитозу опсонізованних дріжджів.

Існують дані про наявність нейтрофільного лейкотрієну, який викликає хемотаксис еозинофілів. У середині 70-х років минулого століття було виявлено, що нейтрофільним лейкоцитам притаманний феномен розеткоутворення. В останні роки інтенсивно вивчається кілерна функція нейтрофілів людини по відношенні до пухлинних клітин. Одержана інформація про роль гранулоцитів при пошкодженні тканин в результаті анафілактичної реакції, яка зумовлена взаємодією антигену і імуноглобуліну Е.

Таким чином, сукупність представлених матеріалів вказує на активну участь поліморфно-ядерних лейкоцитів у формуванні імунологічної реактивності організму. Механізм відповідної реакції нейтрофілів на фіксацію комплексу антиген-антитіло відрізняється своєю складністю. Експериментальними дослідженнями М.Н. Китаева, И.Б. Засухина (1971) доказано, що на рівень пошкодження нейтрофілів істотно впливає система комплементу. В умовах повної інактивації комплементу нейтрофіли крові сенсибілізованих хворих не реагували на алерген, а при його внесенні у безкомплементарну сироватку реакція відновлювалась. Тест ППН використовується більш як 20 років у клінічній практиці для діагностики різних алергічних захворювань. В.А.Фрадкин (1985) приводить дані про те, що реакція пошкодження нейтрофілів може включатися як у ІІІ (імунокомплексний) так і ІV (клітинно-опосередкований) імунологічні механізми.

Тест показника пошкодження нейтрофілів широко використовується у клінічній практиці лікаря, особливо для діагностики різних алергічних захворювань, сенсибілізації до умовно-патогенних бактерій, до медичних біологічних препаратів, до алергенів неінфекційного ряду, до хімічних та промислових алергенів, проявлень аутоалергії, до медикаментів (Фрадкин В.А., 1985).

Діагностику екзогенного алергічного альвеоліту за допомогою реакцій нейтрофілів крові не здійснювали.

Все вищенаведене диктує необхідність подальших досліджень тесту показника пошкодження нейтрофілів у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт.

Нами вперше на клітинному рівні інтеграції організму вивчали специфічні показники пошкодження нейтрофілів і лімфоцитів (ставилась реакція у присутності алергену пір’я) у 18-ти хворих з гострою формою екзогенного алергічного альвеоліту, а також у групи пташників з факторами ризику (в яку входили хворі на бронхіти, бронхіальну астму, пневмонії, грип) – 21 чоловік та групу робітників птахофабрики (20 чоловік) з преморбідним станом (Регеда М.С., 1994, 1996).

В роботі (таблиця 2) показано, що специфічні показники пошкодження нейтрофілів зростали на 140% у хворих на гостру форму екзогенного алергічного альвеоліту в порівнянні з контролем. Водночас даний тест не змінювався у групи пташників з факторами ризику та у робітників птахофабрики, які контактують з алергенами і у пташників з преморбідним станом.

Таблиця 1.  Специфічний показник пошкодження нейтрофілів у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт (М ±m)

Форма спостереження

Кількість обстежених

ППН, в %

Р

Контроль (здорові особи)

10

0,05±0,0007

 

Пташники, які контактують з алергенами; з преморбідним станом

20

0,06±0,0007

Р>0,05
Р1>0,05

Пташники з факторами ризику

21

0,07±0,0007

Р>0,05
Р1>0,05

Хворі на ЕАА, гостра форма

18

0,12±0,002

Р<0,05
Р1<0,05

Р – достовірність різниці при порівнянні з контролем.
Р1 – достовірність різниці при порівнянні різних форм спостереження.

Дослідження показника пошкодження лімфоцитів у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт (таблиця 3) показало підвищення його на 100% в порівнянні з контрольною групою. З приводу одержаних результатів можна висловити припущення про те, що при алергічних реакціях негайного типу підвищуються показники пошкодження нейтрофілів, а при алергічних реакціях сповільненого типу зростають показники пошкодження лімфоцитів. Очевидно, що реакція пошкодження нейтрофілів може включатись як у І (реагіновий), так і у ІІІ (імунокомплексний), а реакція пошкодення лімфоцитів може включатись у ІV (клітинно-опосередкований) імунологічні механізми.

Таблиця 2. Специфічний показник пошкодження лімфоцитів у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт (М ±m)

Форма спостереження

Кількість обстежених

ППН, в %

Р

Контроль (здорові особи)

10

0,03±0,0007

 

Пташники, які контактують з алергенами; з преморбідним станом

20

0,03±0,0007

Р>0,05
Р1>0,05

Пташники з факторами ризику

21

0,04±0,007

Р>0,05
Р1>0,05

Хворі на ЕАА, гостра форма

18

0,06±0,0004

Р<0,05
Р1<0,05

Р – достовірність різниці при порівнянні з контролем;
Р1– достовірність різниці при порівнянні різних форм спостереження.

Нами ставились скарифікаційні і внутрішньошкірні проби з алергеном пір’я 18 пташникам – хворим на гостру форму ЕАА. Реакцію читали через 10-20 хвилин з часу здійснення скарифікаційних проб і вважали негативною (–), коли розміри місцевої реакції не відрізнялися від контролю (3 пташників); сумнівною (+–) – гіперемія без міхура у місці скарифікації (не спостерігалась); позитивною (++) – міхур діаметром 2-4 мм, помітний без натягування шкіри, який оточений гіперемією (у 15 хворих на гостру форму ЕАА (Регеда М.С., 1994, 1996).

Результати проведення внутрішньошкірних проб з алергеном пір’я (реакцію читали через 4 години) показали, що у 16-ти хворих на екзогенний алергічний альвеоліт були слабопозитивні (міхур діаметром 4-6 мм, який оточений гіперемією), у 2-х хворих – сумнівні (міхур розсмоктується повільніше ніж у контролі). Ці дані свідчать про наявність специфічної сенсибілізації організму хворого до алергену пір’я, про наявність І і ІІІ типів алергічних реакцій і служать одними з основних критеріїв ЕАА.

Розглядаючи в сукупності дані, які одержані нами в результаті застосування тестів показників пошкодження нейтрофілів (ППН) і показників пошкодження лімфоцитів (ППЛ) у хворих на екзогенний алергічний альвеоліт, та враховуючи позитивні результати алергічних проб, прийшли до висновку, що реакція нейтрофілів та лімфоцитів використовується для вирішення декількох завдань. За допомогою цих реакцій  вивчались зсуви специфічної реактивності організму, механізми алергічної альтерації нейтрофілів і лімфоцитів, діагностику ЕАА, І і ІІІ типи алергічних реакцій.

Простота, доступність у проведенні, висока чутливість та відтворення одержаних результатів дозволяє рекомендувати тести показників пошкодження нейтрофілів і показників пошкодження лімфоцитів для діагностики ЕАА, як один з об’єктивних методів дослідження механізмів пошкодження.

Вивчаючи специфічну альтерацію нейтрофілів при ЕАА, ми вважаємо, що реакція лейкоцитів виникла не в результаті токсичності речовин, що містяться у професійних алергенах, а внаслідок складного імунохімічного процесу (Регеда М.С., 1996, 1997, 2000).

Регеда М.С.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
З монографії «Алергічні захворювання легенів»

Похожие материалы

Правовая информация: http://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»