Оксана Борова: «Переступаючи поріг лікарні, я належу хворим»

Шановна Оксано Євгенівно, які науково-практичні напрямки є у Вашій клініці, і які Ваші науково-практичні пріоритети?

У «дитинстві» завжди пріоритетом є хірургія новонароджених. І тому, у нашій клініці надзвичайна увага приділяється хірургії новонароджених, новим хірургічним методам, які ми можемо застосувати при лікуванні, особливо малят з низькою вагою, недоношених немовлят. У нас вони успішно виживають. Колись, як тільки ми починали, смертність новонароджених у нас була надзвичайно висока, на даний час ми добилися показників на рівні європейських стандартів. Це, залежно від різної патології, від 4,6 до 12,2%. Для того, щоб надавати допомогу всім віковим групам дітей, ми розвиваємо різні напрямки. Серед них пріоритетним є хірургія шлунково-кишкового тракту, торакальна хірургія, де надається допомога дітям з вадами легень, серцева хірургія, судинна хірургія.

Якнайсерйозніше ми займаємось судинними мальформаціями і застосовуємо нові методики, які ми привезли з-за кордону. Постійне навчання в нашому колективі є пріоритетним. Зокрема, 12 спеціалістів пройшли стажування в Страсбурзі в Європейському інституті телемедицини з відеохірургії. Ми досить успішно застосовуємо ці малоінвазивні нетравматичні операції у діточок різного віку, в тому числі і у новонароджених. Таке саме навчання проходять лікарі-хірурги ургентного профілю, але вже на теренах нашої країни – в Тернополі, де вчаться основним навикам лапароскопії, щоб застосовувати як діагностичну, так і лікувальну лапароскопію при ургентній патології. Застосування таких методик – є пріоритетним напрямком в розвитку дитячої хірургії.

Ви плануєте відкривати Центр малоінвазивної відеохірургії на базі лікарні Охматдит. Як у цьому плані просувається робота, чия це взагалі була ідея?

Ідея визріла всередині колективу. А рушійною силою, щоб «все це закрутити» – були наші хірурги, які побачили новітні технології у Страсбурзі. Коли ми сиділи на першій конференції по відеохірургії в педіатрії, ми ніби попали в «інший світ» і на «іншу планету». І ми вирішили, чому ми не можемо спробувати?

На жаль, стан проведення будівельних робіт сповільнився, тому що коштів, які ми збирали особисто – недостатньо. Ми вкладали і особисті гроші. Велику допомогу нам надали районні хірурги, адже багато дітей з районів області скеровуються в нашу лікарню. Суттєву допомогу надали спонсори. Благодійні концерти, благодійні аукціони. Але ті кошти, що ми зібрали є мізерними, порівняно з тим, що має бути в тій операційній. Я притримуюся думки: якщо щось робити, то якісно, або не робити взагалі. Коли ти робиш щось наближено до європейського стандарту в операційних, тоді і кошти вкладаються більші, але і віддача більша. Тому нашим діткам, які будуть оперуватись в операційних з підігрівом, з певним кисневим і температурним режимом буде комфортно. Обласне державне управління охорони здоров’я та державна адміністрація намагаються нам допомогти у вирішенні цих питань. Апаратура у нас є, тим більше для немовлят з вагою менше кілограма. Навики і професійне вміння у наших хірургів є . Будемо всіма силами завершувати будівельні роботи і відкривати Центр.

Ви дуже багато співпрацюєте з закордонними і національними клініками. З якими фахівцями світового рівня Ви підтримуєте науково-практичні професійні зв’язки?

Ми неодноразово навідували наших колег, і до нас часто приїжджають. Одним із пунктів створення Центру, про який була мова, це також і приїзд всесвітньовідомих фахівців, і проведення ними майстер-класів у нас в клініці. Ми працюємо зі всіма провідними клініками нашої країни, а також з клініками співдружності. Це Московська клініка академіка Ісакова, звідки до нас приїжджає проф. Гераськін, провідний торакальний хірург. Ми співпрацюємо з клінікою проф. Авєріна Білоруського університету. Співпрацюємо з країнами Прибалтики – це Талінський університет. Найчастіше зустрічаємо наших гостей із Польщі. Це провідні європейські спеціалісти – керівник клініки дитячої хірургії у Вроцлаві проф. Падковський, проф. Чаудерму з Гданська, проф. Богусєвіч з Катовіц і наші Варшавські колеги. Нещодавно ми провели міжнародну конференцію з участю спеціалістів із Сполучених Штатів Америки, Франції, Італії , Німеччини, ближнього зарубіжжя.

Ваш батько був одним із кращих українських хірургів, прекрасним науковцем-практиком. Як Ви ставитесь до питання спадковості в професійній медицині?

Ви знаєте – позитивно. Тому що коли ти виростаєш з народження в кліматі, де говориться тільки про хворих, про можливості надання їм допомоги, в атмосфері, де кожну суботу приноситься багато літератури з бібліотеки, і все це читається –все це не може не відбитись позитивно на людині. І твій наступний суботній похід з батьками іде обов’язково через бібліотеку. І все це привчає до розуміння важливості цієї професії, до розуміння того, що ти мусиш служити людям. Я пам’ятаю, як в перший день моєї лікарської практики ми з батьком підходили до лікарні і він мені сказав таку фразу, яку я запам’ятала на все життя. Він зупинився перед входом в лікарню і сказав: «Отут, доцю, є поріг через який все те, що в тебе є наболіле, своє власне сімейне і життєве – ти залишаєш. А переступаючи цей поріг – ти належиш хворим». Цю фразу і своїм учням я повторюю.

Відкритий перший інтернет-ресурс «Країна лікарів» . Чи можна Вас просити, при потребі, консультувати через цей сайт.

Так, я із задоволенням поділюся тим, що я знаю.

Борова Оксана Євгенівна – прекрасний фахівець, чудовий хірург, визначний науковець-практик. При спілкуванні з нею розумієш, що не тільки прагматичні речі важать у цьому житті, але й ідеї, душевне і духовне також є визначальними.