вход на сайт

Войти Зарегистрироваться

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»

Выбор направления медицины

Информационный блок

Новое на портале

Размер текста
Aa Aa Aa

Сурогатне материнство. Ускладнення допоміжних репродуктивних технологій

Жилка Надежда (добавил(а) 20 июля 2010 в 12:45)
Добавить статью Распечатать

В випадках, коли пацієнтка не має можливості виносити вагітність (відсутня матка або існують протипоказання для виношування вагітності (тяжка соматична патологія) можливе використання програми сурогатного материнства.

У випадку з донорством яйцеклітин схематично можна показати послідовність дій таким чином: обстеження подружньої пари та жінки-добровільного донора – контрольована суперовуляція (КСО) донора – отримання яйцеклітин донора – запліднення яйцеклітин донора спермою чоловіка реципієнтки – перенос ембріонів до порожнини матки реципієнтки.

В випадку з сурогатним материнством: обстеження подружньої пари та жінки-добровільної сурогатної матері – контрольована суперовуляція (КСО) пацієнтки – отримання яйцеклітин пацієнтки – запліднення яйцеклітин пацієнтки спермою мужа – перенос ембріонів до порожнини матки добровільної сурогатної матері.

З медичної точки зору ці програми принципово не відрізняються від запліднення «in vitro». Але недосконалість юридичної бази робить ці програми менш доступними. Слід зазначити, що донорство в Україні виключно добровільне та безкоштовне. До можливих ускладнень лікування методом запліднення «in vitro» слід віднести:

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ)– ятрогенний стан в основі якого лежить нефізіологічна відповідь яєчників на екзогенне введення гонадотропінів. Порушення бар’єрної функції судинної стінки яєчника призводить до виходу рідини в черевну порожнину, в результаті чого прогресують втрати білка, наростають явища гіповолемії та гемоконцентрації, підвищується ризик тромбоемболічних ускладнень, порушується ниркова перфузія, розвивається олігурія та преренальна форма гострої ниркової недостатності, формується асцит та випіт в плевральних порожнинах. Синдром гіперстимуляції супроводжується різким зростанням вмісту онкомаркера СА-125 в плазмі крові.

Легкий синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) лікування не потребує.

Синдром гіперстимуляції яєчників середнього, а особливо, тяжкого ступеню (діаметр яєчників більший ніж 12 см, естрадіол більше 6000 пл/мл, асцит, випіт в плевральну порожнину, гематокрит ≥ 45%, олігурія, тромбоемболія) потребує інтенсивного лікування в стаціонарі. Лікування включає інфузіонну терапію з перевагою колоїдних розчинів над кристалоїдами. Патогенетичне використання препаратів гідроксиетилкрохмалю 6% та 10%, свіжозамороженої плазми, розчину альбуміну 10% та 25%. Показані також нестероїдні протизапальні, антигістамінні препарати, інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту. При напруженому асциті можливе використання лікувальних парацентезів з евакуацією не більш 500-700 мл рідини за одну маніпуляцію на тлі адекватної інфузіонної терапії.

Багатоплідна вагітність є частим ускладненням при лікуванні методом запліднення «in vitro». Її частота може досягати 20% (в порівнянні з 1-2% в популяції) та пов’язана з перенесенням великої кількості ембріонів в порожнину матки. Стратегія обмеження кількості ембріонів до 1-2 ще не знайшла поширення у зв’язку з суттєвим зниженням частоти настання вагітності в програмі запліднення «in vitro». Можливими способами розв’язання цієї проблеми може бути розробка способів селекції найбільш життєздатних ембріонів, перенесення ембріонів на стадії бластоцисти.

У разі наявності в порожнині матки трьох та більше життєздатних ембріонів необхідно проводити процедуру редукції ембріонів. Вона виконується в строки 5–11 тижнів вагітності транспіхвовим, трансцервікальним або трансабдомінальним доступом під короткочасним наркозом. Під контролем ультразвуку голкою потрібно влучити в ділянку грудної клітини вибраного ембріону та порушити її до повного припинення серцевої діяльності ембріону. Зазвичай оставляють два життєздатних ембріона в порожнині матки. Після такого втручання значно зростає частота мимовільних викиднів.

Позаматкова вагітність можлива при наявності у пацієнтки маткових труб або їх фрагментів (велика культя). Найбільш вірогідний механізм формування трубної вагітності після переносу ембріонів в порожнину матки при лікуванні методом запліднення «in vitro» – скорочення матки в момент перенесення ембріонів, що призводить до їх потрапляння в маткові труби. Тактика лікування не відрізняється від стандартної тактики при хірургічному лікуванні ектопічній вагітності.

Широке впровадження допоміжних репродуктивних технологій в повсякденну практику акушерів-гінекологів дозволить корінним чином змінити демографічну ситуацію, яка склалася на Україні з репродуктивним здоров’ям населення та підвищити рівень народжуваності серед контингенту подружніх пар страждаючих на безпліддя, які до впровадження допоміжних репродуктивних технології вважалися мало- або зовсім неперспективними в плані настання вагітності.

Жилка Н.Я.
За матеріалами методичних рекомендацій «Сучасні допоміжні репродуктивні технології»
Український науково-практичний медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології Міністерства охорони здоров’я України

Література

  1. Грищенко В.И., Козуб Н.И., Довгаль А.И. Бесплодный брак: Методические рекомендации для студентов и врачей. – Харьков: ХГМУ, 2001. – 60с.
  2. Кулаков В.И. Спорные и нерешённые вопросы вспомогательной репродукции у гинекологических больных. – Акушерство и гинекология. – приложение. – 2006. – с. 4-8.
  3. Паращук Ю.С. Бесплодие в браке. – Киев. – «Здоровье». – 1994. – 202с.

Правовая информация: http://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Информация для медицинских работников / первый живой профессиональный портал для практикующих врачей»